Рішення № 139328588, 03.08.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/992/26

Номер провадження 2/556/958/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

03.08.2026 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Виконавчий комітет Вараської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулася до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Виконавчий комітет Вараської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який на даний час розірваний рішенням Володимирецького районного суду від 21.02.2026 року.

За час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

На даний час відповідач ОСОБА_2 , з донькою зовсім не підтримує стосунків, не бере участь в її вихованні, навчанні, не турбується про здоров`я своєї дитини, не надає коштів на її утримання. Весь час донька ОСОБА_4 проживає із позивачкою і лише вона повністю займається всіма питаннями щодо виховання та утримання дитини.

Отже, відповідач ОСОБА_2 , протягом тривалого часу не проживає разом з дитиною, ухиляється від будь-якої участі у її вихованні, не тільки не вживає заходів для утримання, лікування, навчання, організації побуту та дозвілля дитини, але й взагалі не цікавиться її життям, не спілкується з дитиною та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Всі питання щодо виховання та навчання дитини позивачка вирішує сама, ніякої підтримки з боку відповідача не має.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків. Вище наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Вказана позовна заява ОСОБА_1 , надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 10.04.2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 01.05.2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, але надала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і позивачка не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивачки.

Представник Органу опіки і піклування Виконавчого комітету Вараської міської ради в судове засідання не з`явився, але надали суду заяву в якій просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, сама дитина, яка досягла 14 років.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків , як позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх або неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав.

Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення дітей до батьків. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка не досягла 18 років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення від виконання обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток, як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних, інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм маралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 20 серпня 2015 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.01.2026 року у справі №556/3850/25 шлюб між сторонами розірвано.

Також судом встановлено, що сторони є батьками спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .

Однак матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , належним чином не виконує покладених на нього батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки не бере участі у вихованні, навчанні та забезпеченні належного медичного догляду за дитиною, не цікавиться її розвитком та станом здоров`я.

Зокрема, відповідно до довідки Рудківської гімназії Вараської міської ради №18 від 24.03.2026 року встановлено, що протягом 20222025 років саме мати одноосібно забезпечувала здобуття дитиною освіти, тоді як батько у закладі освіти не з`являвся, дитину не супроводжував, участі у батьківських зборах та класних заходах не брав.

З характеристики закладу охорони здоров`я вбачається, що з моменту укладення декларації з лікарем у 2025 році до медичного закладу з дитиною зверталася мати, яка своєчасно та в повному обсязі виконувала рекомендації лікаря. Батько станом на час складання характеристики жодного разу не звертався щодо стану здоров`я дитини та не цікавився її лікуванням.

Крім того, зі змісту листування сторін наданого позивачкою убачається, що відповідач, будучи прямо повідомленим про питання позбавлення його батьківських прав щодо доньки, не заперечував проти такого позбавлення, зазначивши: «Незаперечую».

Отже, наведені докази у своїй сукупності свідчать про тривале та свідоме невиконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність його участі у вихованні, навчанні та забезпеченні охорони здоров`я дитини, а також про фактичне самоусунення від її життя.

Тобто судом встановлено, що усі обов`язки щодо навчання, виховання, лікування та утримання дитини ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_1 , виконує самостійно піклується про неї вдома, в школі, забезпечує всі умови для гармонійного, здорового розвитку, навчання та проживання.

Відповідно ч.ч.4,5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Факт ухилення батька у вихованні дитини підтверджується висновком орану опіки та піклування Вараської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 23.07.2026 року №276-РВ-26.

При цьому, опитана фахівцем Служби у справах дітей малолітня ОСОБА_5 пояснила, що вона давно не спілкувалась зі своїм татом ОСОБА_6 , називає татом і сприймає як свого батька чоловіка матері в другому шлюбі - ОСОБА_7 , з яким дитина тривалий час проживає.

На засіданні органу опіки та піклування було вирішено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1992 року народження, стосовно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд, оцінивши наявні докази, вважає, що відповідач ОСОБА_2 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею, не виявляє інтересу щодо її внутрішнього світу, не займається її вихованням. Суд вважає, що наведене свідчить про винну поведінку відповідача та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що в діях відповідача наявне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Судом не встановлено поважних причин невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_3 . Факт не проживання з дитиною суд не вважає тією обставиною, яка перешкоджає йому у виконанні батьківських обов`язків, так як перебування батьків на відстані від дітей не означає, що тим самим вони позбавлені можливості виконувати свої батьківські обов`язки, тим більше, що технологічні можливості даного часу дозволяють в достатній мірі підтримувати зв`язок з дитиною, спілкуватися з нею, бачитися, забезпечувати потреби її фізичного та духовного розвитку.

Суд вважає встановленим той факт, що відповідач впродовж тривалого часу взагалі не спілкується з донькою ОСОБА_3 , не цікавиться її розвитком, здоров`ям, внутрішнім світом, потребами. Такі висновки суду доводять, зокрема, пояснення позивачки викладеними у позовній заяві, та матеріалами справи. Відповідач ОСОБА_2 в своїх поясненнях не заперечував свого небажання приймати участь у вихованні доньки, та погодився із позбавленням його батьківських прав.

При цьому суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, однак у даному випадку зібрані докази свідчать про тривале, свідоме та систематичне невиконання відповідачем батьківських обов`язків, а менш суворі заходи не забезпечать належного захисту прав та інтересів дитини.

Таким чином, надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись її вихованням. Відповідач зі свого боку не надав заперечень проти цього, навпаки навіть не прибув до суду для розгляду справи.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Взаємне задоволення батьками та дитиною товариства одне одного становить фундаментальний елемент «сімейного життя» у значенні статті 8 Конвенції, навіть якщо стосунки між батьками розірвані.

В даній справі суд не вбачає наявності зазначеного елементу між відповідачем та дитиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, що відображено у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

За таких обставин суд вважає, що застосування такого крайнього заходу до відповідача, як позбавлення його батьківських прав, відповідатиме інтересам дитини і не призведе до розриву зв`язків між відповідачем і дитиною, так як такі зв`язки фактично втрачені внаслідок поведінки відповідачки, яка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Вжиття такого крайнього заходу, на думку суду, може сприяти зміні поведінки відповідача щодо виконання батьківських обов`язків, в результаті чого відповідач може бути поновлена в своїх батьківських правах щодо дитини ОСОБА_3 .

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову до суду про позбавлення батьківських прав, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача на користь держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60,88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 150,164,165 СК України, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування Виконавчий комітет Вараської міської ради про позбавлення батьківських пра задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять ода) гривня 20 копійок.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: невідомий), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчий комітет Вараської міської ради, код ЄДРПОУ 03315879, юридична адреса: 34403, м. Вараш, майдан Незалежності, буд. 1, Рівненська область.