Рішення № 139328333, 28.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4848/26

Провадження №2/552/3114/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача Пелих Яна Миколаївна,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання бездіяльності і дій банку протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання бездіяльності і дій банку протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В позовній заяві позивач посилався на те, що 11.11.2022 року з відповідачем уклав Угоду №SAMDNWFC00080891128, відповідно до якої відповідач за Публічним договором приєднання відкрив спеціальний рахунок: НОМЕР_1 (далі Рахунок) для отримання ним соціальних виплат.

26.08.2025 року приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна при примусовому виконанні виконавчого листа №552/8040/24, виданого 28.07.2025 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за договором № б/н від 29 листопада 2021 року у розмірі 14416,43 грн., на відшкодування понесених судових витрат 1665,40 грн., а всього 16081,83 грн., винесла постанову про накладення арешту на кошти ОСОБА_1 .

Постановою ВП №78911307 від 26.08.2025 виконавець встановив умови обтяження: визначив банківським установам порядок виконання постанови із застереженням щодо неможливості накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом і обмежив сумою 18190,01 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» міг обмежити права позивача щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходились на його рахунку, виключно на встановлених виконавцем умовах обтяження.

Проте відповідач не виконав покладений на нього обов`язок щодо визначення статусу коштів на рахунку, не повідомив виконавця про цільове призначення коштів, постанову без виконання не повернув, всупереч застереженню виконавця (щодо умов обтяження) наклав арешт на пенсію, а саме здійснив блокування рахунку з перевищенням межі суми обтяження, що є порушенням права позивача на вільне володіння та розпорядження приналежним йому майном - грошовими коштами, а саме пенсією.

Вказував, що обмеження розпорядження пенсією у зв`язку з фактичним блокуванням рахунку не відповідає вимогам законодавства.

Зазначав, що через блокування пенсії на рахунку, з 28.08.2025 року по 18.05.2026 року він не міг розрахуватись карткою та втратив 18190,01 грн. пенсійних коштів, що порушує його права.

Враховуючи те, що позивача обмежено у доступі до грошових коштів та позбавлено можливості здійснити будь-які платіжні операції, відповідач має сплатити пеню.

Тому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність АТ КБ «ПриватБанк» щодо визначення статусу коштів на рахунку ОСОБА_1 , повідомлення приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. про цільове призначення коштів на рахунку та щодо повернення постанови ВП №78911307, від 26.08.2025 без виконання; протиправним порушення АТ КБ «ПриватБанк» забезпечення доступності ОСОБА_1 до 21479,10 грн. пенсійних виплат; протиправним звернення стягнення (списання) на 18190,01 грн. пенсійних коштів ОСОБА_1 . Також просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути на рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 18190,01 грн. та зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» сплатити пеню у розмірі 2147,91 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» відзив не надав, проте подав письмові пояснення на позовну заяву.

У поясненнях зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» не є належним відповідачем у справі, оскільки банк жодним чином не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

АТ КБ «ПриватБанк» не є стороною виконавчого провадження, а лише виконує вимоги, передбачені законодавством на стадії примусового виконання судового рішення.

26.08.2025 року приватним виконавцем Гречин Н.В. було винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 та направлено на виконання до банківських установ, зокрема, до АТ КБ ПриватБанк.

Отримавши зазначений документ, банк був зобов`язаний прийняти його до виконання та накласти арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів.

Накладення арешту на поточний рахунок ОСОБА_1 законом не заборонено, а отже у АТ КБ «ПриватБанк» були відсутні підстави для повернення постанови приватного виконавця про накладення арешту без виконання.

19.05.2026 року до банку надійшла постанова про закінчення провадження, арешт з рахунку було знято в день надходження постанови. Таким чином, ОСОБА_1 діючих арештів не має. Відповідно до Постанови КЦС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 , у т.ч. поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на який зараховуватиметься виплати пенсії не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Крім того, заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо, відсутні в переліку виплат, на які не може бути звернено стягнення у відповідності до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи або клопотання учасниками справи суду не подавалися.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Як підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «ПриватБанк» 22.05.2026 за вих. №LN7L1OI93D3SMB40, ОСОБА_1 має відкритий рахунок на підставі угоди № SAMDNWFC00080891128 від 11.11.2022 (а.с. 35).

Також встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. перебувало виконавче провадження № 78911307, відкрите на підставі виконавчого листа № 552/8040/24, виданого 28.07.2025 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за договором № б/н від 29 листопада 2021 року у розмірі 14416,43 грн., на відшкодування понесених судових витрат 1665,40 грн., а всього 16081,83 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем Гречин Н.В. 26.08.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої виконавець постановив: накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 18190,01 гривня (UAH) а.с. 32.

Як встановлено судом, вказана постанова приватного виконавця АТ КБ «ПриватБанк» виконана, накладено арешт на кошти ОСОБА_1 на рахунку на зазначену суму.

За рахунок арештованих коштів рішення суду про стягнення заборгованості виконано, з рахунку ОСОБА_1 перераховано кошти.

19 травня 2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки борг у розмірі 16081,83 грн утримано в повному обсязі, основна винагорода виконавця в розмірі 1608,18 грн та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 500 грн сплачені.

Цією ж постановою вирішено звільнити з-під арешту рахунки, на які було накладено арешт на підставі постанови приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. про арешт коштів боржника від 26.08.2025 в межах виконавчого провадження №78911307.

Вирішуючи питання про законність дій відповідача що виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника, суд встановив, що на рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» (картка НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Вказана обставина підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2026 № F2C6VNA7QKTQVMAF (а.с.34).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на адресу Головного управління ПФУ позивач просив належні йому суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на його поточний рахунок, який відкритий у відділенні «Полтавське №38» Регіонального відділення філії ПриватБанку (а.с. 33).

Тобто рахунок, кошти на якому було арештовано згідно постанови приватного виконавця, позивачем використовується, крім іншого, для одержання пенсійних виплат.

При цьому наявність будь-яких заборон щодо виконання рішення за рахунок коштів, наявних на зазначеному рахунку, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обов`язок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до норм п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII) передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

В силу абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Жодні інші заборони законом не визначені.

Отже, наведені норми Закону не містять заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківському рахунку боржника, на який зараховується заробітна плата боржника або пенсія.

Як встановлено судом, постановою приватного виконавця від 26 серпня 2025 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів яка становить 18190,01 грн.

Вказуючи на неправомірність дій банку щодо виконання постанови про арешт грошових коштів, розміщених на його рахунку, позивач вказує, що на вказаний рахунок він одержує пенсію.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Загальний порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений в статті 48 Закону № 1404-VIII, так звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках, перелік яких наведено в ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII.

При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно пункту 4-1 зазначеної інструкції поточні рахунки із спеціальним режимом використання відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

При цьому чинним законодавством України не передбачено необхідності відкриття спеціального рахунку для одержання пенсії.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду.

Так, згідно постанови від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірного обмеження розпорядження його пенсією.

Відповідно до п.3 ст.10-3 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Але накладення арешту на рахунок боржника, в тому числі на той, на який зараховується його пенсія, не є зверненням на пенсію в значенні Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Згідно частини 3 цієї статті п ро звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

На підставі викладеного судом встановлено, що при виконанні постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти відповідач діяв на підставі та в межах норм чинного законодавства з метою реального виконання судового рішення.

Тому суд приходить до висновку, що такі дії є правомірними, а вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності АТ КБ «ПриватБанк» щодо визначення спеціального статусу рахунку ОСОБА_1 та повідомлення про це виконавця, порушення доступності ОСОБА_1 до 21479,10 грн пенсійних виплат, звернення стягнення на 18190,01 грн пенсійних коштів є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання банку повернути кошти в розмірі 8190,01 грн на рахунок ОСОБА_1 та про стягнення пені у розмірі 2147,91 грн.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі від сплати судового збору звільнені, у зв`язку з відмовою суду в задоволенні позовних вимог зазначені судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 263 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання бездіяльності і дій банку протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаючий: АДРЕСА_1 ,

відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Повне судове рішення складено 28.08.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова