Ухвала суду № 139328260, 31.08.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2785/26

Провадження № 2-з/526/8/2026

У Х В А Л А

іменем України

31 серпня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Лопушняк Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Гадяцької міської ради та визнання права оренди земельної ділянки.

До суду надійшла заява про забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі, яка мотивована тим, що подано позов до Гадяцької міської ради про визнання незаконними та скасування рішення від 28.11.2025 № 3012 «Щодо припинення договору оренди землі з ОСОБА_2 » у частині припинення договору оренди земельної ділянки площею 7,1870 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0205, укладеного 20.02.2015, а також визнати незаконним та скасувати рішення 74-ї сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 23.04.2026 № 3268 «Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону» у частині включення до земельних торгів та продажу права оренди земельної ділянки площею 7,1870 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0205, але відповідач виставив право оренди цієї самої ділянки на повторний електронний аукціон LRE001-UA-20260730-60073. За офіційною сторінкою https://prozorro.sale/auction/LRE001-UA-20260730-60073/ прийом пропозицій триває до 02.09.2026, а проведення торгів призначено на 03.09.2026 о 12:30 2 (дата доступу: 18.08.2026). Отже, до вирішення спору може бути визначений переможець, укладений новий договір і зареєстроване право оренди іншої особи. Реєстрація нового права оренди щодо тієї самої земельної ділянки створить конфлікт речових прав, залучить до спору третю особу та може потребувати нового позову про оскарження реєстраційної дії й договору. За таких обставин виконання можливого рішення про визнання чинним права позивача істотно ускладниться, а обраний спосіб забезпечення прямо пов`язаний із предметом позову. З урахуванням викладеного просить забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти державну реєстрацію права оренди, суборенди або іншого речового права на земельну ділянку площею 7,1870 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0205, за будь-якою іншою особою на підставі результатів аукціону LRE001- UA-20260730-60073, рішення Гадяцької міської ради від 23.04.2026 № 3268 та/або договору, укладеного за результатами цього аукціону, до набрання законної сили судовим рішенням.

Наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, тому, на підставі ч.4 ст. 153 ЦПК України, суд призначив розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заявник надав заяву про розгляд заяви про забезпечення позову без його участі, підтримав її в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник Гадяцької міської ради заперечує проти задоволення поданої заяви з посиланням на заборону такого забезпечення позову відповідно до ч. 11 ст. 150 ЦПК України. Просить відмовити у задоволенні поданої заяви.

Так, згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.п. «а», «б» та «в» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належать: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Нормами ч. 1 ст. 127 ЗК України закріплено право органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, на здійснення продажу земельних ділянок комунальної власності або передачу їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставі та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Повертаючись до розгляду заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що як вказано в позовній заяві, так і в заяві про забезпечення позову, Гадяцька міська рада 23.04.2026 прийняла рішення № 3268 «Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону» щодо продажу права оренди земельної ділянки площею 7,1870 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0205, але аукціон 14.07.2026 не відбувся та повторний аукціон призначений на 03.09.2026.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 915/113/20, земельні торги є комплексною процедурою, яка включає в себе декілька етапів, як-то укладення договору про проведення земельних торгів, добір земельних ділянок, підготовка до проведення земельних торгів і т.і. Про проведення земельних торгів щодо державної чи комунальної власності або прав на них організатор земельних торгів приймає рішення, у якому, окрім переліку земельних ділянок або прав на них, формалізованих у вигляді лоту, зазначається стартова ціна лоту, стартовий розмір річної орендної плати, визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів та інше. Тобто до прийняття рішення про проведення земельних торгів організатор забезпечує, зокрема, добір земельних ділянок та підготовку лотів до проведення торгів.

Водночас, ч. 11 ст. 150 ЦПК України визначає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена ч. 11 ст. 150 ЦПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому, коли здійснюється лише попередній добір земельних ділянок, не може вважатися етапом проведення торгів на який поширюються положення ч. 11 ст. 150 ЦПК України.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 915/113/20.

Більш того, заявляючи забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації вчиняти державну реєстрацію права оренди, суборенди або іншого речового права на земельну ділянку площею 7,1870 га, кадастровий номер 5320480400:00:006:0205, за будь-якою іншою особою на підставі результатів аукціону LRE001- UA-20260730-60073, рішення Гадяцької міської ради від 23.04.2026 № 3268 та/або договору, укладеного за результатами цього аукціону, до набрання законної сили судовим рішенням, заявник фактично просить втрутитися в проведення аукціону, оскільки як визначено частинами 1, 2 ст. 138 ЗК України, земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, а сама заборона на внесення відомостей про права оренди земельної ділянки, набутої за результатами аукціону, призводить до неможливості зміни орендаря або передачі цього права третім особам.

Як було зазначено вище рішення про проведення торгів було прийнято 23.04.2026, але аукціон, призначений на 14.07.2026 не відбувся та повторний аукціон призначений на 03.09.2026, тобто в даному випадку рішення про проведення таких торгів (аукціону) вже прийнято, а тому в даному випадку існує імперативна заборона, визначена ч. 11 ст. 150 ЦПК України, щодо забезпечення позову, як просить заявник, тому у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду безпосередньо.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 31.08.2026.

Головуючий: В. Г. Черков