Ухвала суду № 139328149, 31.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/969/26 381/5463/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

31 серпня 2026 року м. Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2026 за № 12026116460000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,

установила:

На розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло вказане клопотання.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав про те, що сектор дізнання ВП № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026116460000065 від 11.08.2026 за ч. 1 ст. 358 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що 29.07.2025 державний реєстратор виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області ОСОБА_4 вніс записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484000:06:010:1009, площею 0,0771 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ №879389, виданий 03.03.2008 Управлінням земресурсів у Васильківському районі Київської області; лист роз`яснення №Н-212/0-465/6-25 від 10.02.2025, виданий ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, та відомості з ДЗК № 91615274 від 29.07.2025.

Підставою видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯЖ № 879389, виданого 03.03.2008 Управлінням земресурсів у Васильківському районі Київської області, стало рішення № 134 11-1 сесії 5-го скликання Крушинської сільської ради від 21.06.2007.

Прокурор зазначає, що за результатами проведених оперативно-розшукових дій встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221484000:06:010:1009 зареєстрована в Державномуземельному кадастрі 17.01.2025 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробник ФОП ОСОБА_6 .

У цій же відповіді Держгеокадастру зазначено, що речове право на земельну ділянку зареєстровано 29.07.2025 за гр-м ОСОБА_5 . Також повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221484004:05:010:0009 3221484000:06:010:1009 зареєстрована за іншим кадастровим номером у зв`язку з дублюванням кадастрового номера.

Згідно з відповіддю Держгеокадастру, в архіві Відділу № 7 примірник державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 879389 на ім`я гр-на ОСОБА_5 відсутній: у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Відділу №7 документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484004:05:010:0009 також відсутня.

Крім того, у листі ГУ Держгеокадастру від 10.02.2025 № H-212/0-465/6-25, адресованому ОСОБА_7 , зазначено, що за його зверненням від 30.01.2025 № H- 212/ 0/ 5-25 щодо зміни кадастрового номера 3221484004:05:010:0009 земельної ділянки встановлено: 3221484000:06:010:1009 на попередній кадастровий номер 3221484004:05:010:0009 набув статусу архівного, а під час реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру державним новий кадастровий номер 3221484000:06:010:1009, що відображено у витязі з Державного земельного кадастру кадастровим присвоєно реєстратором НВ-0500042892025.

Наведені офіційні відомості Держгеокадастру посилюють обґрунтовані сумніви щодо законності набуття права приватної власності на вказану земельну ділянку. Саме державний акт серії ЯЖ № 879389 зазначений як один із правовстановлюючих документів для державної реєстрації права власності у 2025 році, однак архівний примірник такого державного акта у відповідному підрозділі Держгеокадастру відсутній. Також відсутня документація із землеустрою на земельну ділянку з попереднім кадастровим номером 3221484004:05:010:0009, тоді як саме з цим номером пов`язується подальше присвоєння кадастрового номера 3221484000:06:010:1009. При цьому посилання на «дублювання кадастрового номера» саме по собі не підтверджує законність первинного набуття права приватної власності, не підтверджує наявність рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у власність та не усуває сумнівів щодо походження і достовірності документів, використаних для державної реєстрації права. На підставі звернення, як старости Крушинського старостинського округу до Архівного відділу Обухівської районної державної адміністрації від 22.08.2026 року, вих. № 174/13-07 було направлено запит на отримання архівної довідки щодо того, чи ухвалювалося рішення № 134 від 21.06.2007 про надання дозволу на передачу у приватну власність (безоплатну приватизацію) земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 за адресою:

АДРЕСА_1 огляду на викладене прокурор вважає, що є підстави вважати, що земельна ділянка могла незаконно вибути з комунальної власності або бути оформлена у приватну власність із використанням неналежних чи недостовірних документів. Крім цього, відомості, які повідомили допитані свідки, підтверджують обгрунтованість сумніву щодо дійсності підпису посадової особи на Державному акті на право власності на земельну ділянку (Серія ЯЖ №879389), а також щодо дійсності рішення Крушинської сільської ради Васильківського району 11-ї сесії 5- го скликання за №134 від 21.06.2007, оскільки ОСОБА_5 не є жителем громади.

Відповідно до архівної інформації від 04.08.2026 № 05-02/230, наданої Архівним відділом Обухівської районної державної адміністрації Київської області та долученої до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 , відомостей щодо надання дозволу на передачу у приватну власність (безоплатну приватизацію) земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 в архівному відділі не виявлено.

Враховуючи викладене, прокурор стверджує про існування обґрунтованої підозри про те, що ця земельна ділянка набута на підставі підроблених документів, тобто злочинним шляхом.

Прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.

Метою арешту вказаного майна прокурор зазначає виконання приписів п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України збереження речових доказів (земельної ділянки).

Вказане стало підставою для звернення до суду з цим клопотанням.

Крім цього, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, з метою недопущення подальшої неправомірної зміни власника земельної ділянки з метою приховування цього майна, прокурор просить розглядати це клопотання за відсутності власника та/або представника власника земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає, що це клопотання може розглядатися без повідомлення власника майна, його представника, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Подав до суду заяву, за змістом якої підтримав клопотання та просить його задовольнити, здійснювати його розгляд без його участі.

Для забезпечення дотримання розумних строків розгляду та вирішення клопотання, враховуючи достатність доданих матеріалів для вирішення клопотання по суті, вважаю можливим здійснити судовий розгляд без участі який належно повідомлений судом про місце, день та час судового розгляду, та не з`явилась до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання, суд встановив таке.

Сектор дізнання ВП № 3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2026 за № 12026116460000065 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

У ході досудового розслідування, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221484000:06:010:1009, площею 0,0771 га, розташована за адресою Київська область, Фастівський район, с. Залізне, вул. Васильківська, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» набута на підставі підроблених документів, тобто злочинним шляхом.

21.08.2026 зазначена земельна ділянка визнана речовим доказом.

З огляду на це приходжу до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно із частинами 1, 2 статті 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).

Під час вирішення питання щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення цього клопотання слідчий суддя встановила, що воно відповідає вимогам, визначеним статтею 171 КПК України.

На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України прокурор довів необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Також згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що можливість відчуження зазначеного у клопотанні прокурора нерухомого майна (земельної ділянки) є обґрунтованою.

Щодо наслідків арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, слідчий суддя зазначає таке.

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

При цьому, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Положення КПК України узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

Отже, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Частина четверта статті 173 КПК України визначає, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

На думку слідчого судді, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення, його специфіку, ступінь тяжкості, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки не має на меті позбавити власника належного йому майна, а лише тимчасово обмежити його право розпорядження та відчуження об`єктами нерухомого майна до завершення кримінального провадження.

У ході розгляду клопотання слідчий суддя не встановив негативних наслідків арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчий суддя переконана, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування заборони розпорядження та відчуження майна, зважаючи на встановлений ризик відчуження цього майна, а також застосування заборони здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт, пов`язаних зі зміною рельєфу.

Також слідчий суддя зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь вини.

Водночас роз`яснюю, що згідно зі ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, для власника майна забезпечується можливість індивідуального періодичного перегляду застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, що не свідчить про непропорційність втручання у право мирного володіння майном.

Керуючись статтями 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

Задовольнити клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.08.2026 за № 12026116460000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ), який полягає у тимчасовій забороні розпорядження та відчуження, здійснення господарської діяльності, будівельних та інших робіт, пов`язаних зі зміною рельєфу, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484000:06:010:1009, площею 0,0771 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повна ухвала складена 31.08.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_10