Рішення № 139327535, 25.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/671/26

Номер провадження 2/167/663/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

представника позивача Пилипчука С.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ТОВ «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 37277,23 грн.

Позовна заява обґрунтовується тим, що 18 серпня 2021 року між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75314655 (далі договір № 75314655), за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11480 грн., а позичальник зобов`язався повернути їх, а також сплатити проценти від суми позики.

ТОВ «1БАНК» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання по поверненню позики та сплати процентів належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 37277,23 грн., з яких: 11480 грн. тіло кредиту, 25587,14 грн. проценти, 183,68 грн. інфляційні збитки, 26,41 грн. нараховані 3% річних. На підставі договору факторингу від 27 січня

2022 року № 27/01/2022 право вимоги за вказаним вище договором позики перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», а на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 таке право перейшло до позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначає про невизнання позовних вимог та провить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що позивач не надав доказів перерахування первісним кредитором на банківський рахунок на її ім`я грошових коштів у сумі 11480 грн., а розрахунки заборгованості, які містяться в матеріалах справи, не є підтвердженням надання їй позики та не можуть бути безспірною підставою для стягнення заявлених сум позивача. Крім того, відповідач не погоджується із сумою нарахованих процентів, а їх нарахування після закінчення строку дії договору (30 днів) вважає безпідставним. Вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг позивачу, а тому просить відмовити у стягненні з неї витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що відповідач частково сплачувала заборгованість по кредиту, що свідчить про визнання нею кредитних правовідносин, факту отримання грошових коштів та погодження з умовами кредитування, а сформовані у відзиві твердження щодо неотримання коштів спрямовані на уникнення обов`язку з повернення позики. Разом з тим, вказує, що відповідачем не надано доказів того, що кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, зазначений у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Посилається на те, що Правилами надання грошових коштів у позику визначено порядок продовження строку користування позикою та передбачено порядок нарахування процентів за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування. ОСОБА_1 продовжувала строк кредитування, сплачувала нараховані проценти, і будь-якого повідомлення про небажання продовжувати строк користування позикою матеріали справи не містять. Вважає, що розмір та порядок нарахування процентів погоджений сторонами, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Також представник позивача вважає, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу є співмірними зі складністю справи і підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Крім того, 23 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, яка обґрунтовується тим, що відповідно до умов договору позики від 18 серпня 2021 року № 75314655 строк користування позикою становив 30 днів, а кінцевим строком її повернення було визначено 17 вересня 2021 року. Таким чином, право кредитора на звернення до суду виникло з моменту невиконання позичальником обов`язку щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, тобто після настання строку виконання зобов`язання. Протягом усього періоду дії карантину та воєнного стану позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист і будь-яких доказів того, що саме обставини карантину чи воєнного стану об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з даним позовом матеріали справи не містять. Вважає, що багаторічне невчинення позивачем дій щодо судового захисту свого права суперечить принципу правової визначеності та свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.

У запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності представник позивача зазначив, що перебіг строку давності за договором № 75314655 мав би початися 18 вересня 2021 року. Однак, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом до ОСОБА_1 діяв правовий режим воєнного стану, тому позовна заява подана в межах строку позовної давності і підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Представник позивача ТОВ «Коллект центр» Пилипчук С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також додав, що факт перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес», яка мість всі необхідні реквізити для підтвердження перерахування грошових коштів. Зазначив, що проценти нараховані відповідно до умов договору

з 18 серпня 2021 року до 27 січня 2022 року, а саме: за 30 календарних днів, передбачених договором позики, потім за 14 календарних днів пролонгації і 90 календарних днів, передбачених Правилами надання грошових коштів у позику. Крім того, після набуття права вимоги за договором, ТОВ «Вердикт Капітал» у лютому нарахувало ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних. Просив позов задовольнити в повному обсязі

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа), в судове засідання не з`явилася. У справі міститься заява ОСОБА_1 від 29 липня 2026 року про розгляд справи у її відсутності.

Процесуальні дії у справі

2 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

23 червня 2026 року залишено без задоволення клопотання ТОВ «Коллект центр» про витребування доказів, відкладено розгляд справи.

3 серпня 2026 року оголошено перерву у судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 серпня 2021 року ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2PEXDpAS0p) уклали договір № 75314655, за умовами якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти (позику) в розмірі 11480 грн. (п. 2.1) шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника (п. 1), на строк 30 днів (п. 2.2) зі сплатою процентів у розмірі 1,00% в день за зниженою процентною ставкою, 1,99% в день за стандартною та 2,70% в день за понадстрокове користування позикою (п. 2.3), а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити проценти від суми позики (арк. спр. 8).

Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4).

У разі неповернення (повернення не в повному розмірі, несвоєчасного повернення) позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів (п. 6.5 Правил) (арк. спр. 10-14).

Відповідно до пунктів 7.12, 7.16 Правил з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично продовжується на один календарний день. Продовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, дату видачі кредиту, дати платежів, кількість днів у розрахунковому періоді (арк. спр. 8 на звороті).

Реквізити договору містять інформацію про його підписання відповідачем електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 2PEXDpAS0p) та достатні дані щодо особи ОСОБА_1 , зокрема номер паспорта, адресу проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну адресу, рахунок ( НОМЕР_1 ).

Згідно з поданим ТОВ «1БАНК» розрахунком у ОСОБА_1 станом на 27 січня 2022 року наявна заборгованість за договором № 75314655 в розмірі 37067,14 грн., з яких 11480 грн. тіло кредиту, 25587,14 грн. проценти. Відповідач 17 вересня 2021 року сплатила 1599,22 грн. процентів (арк. спр. 19-22).

Відповідно до розрахунків, наданих ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр», у ОСОБА_1 станом на 25 травня 2026 року наявна заборгованість за договором № 75314655 в розмірі 37277,23 грн., з яких 11480 грн. тіло кредиту,

25587,14 грн. проценти, 26,41 грн. 3% річних, 183,68 грн. інфляційні втрати (арк. спр. 24, 25).

За змістом п. 5.5 договору № 75314655 позикодавець має право відступити право вимоги за договором.

27 січня 2022 року ТОВ «1БАНК та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1БАНК» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується прийняти належні ТОВ «1БАНК» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (арк. спр. 26-30). Про що також був складений акт приймання-передавання реєстру боржників від 22 лютого 2022 року (арк. спр. 32).

Згідно з платіжним дорученням від 27 січня 2022 року № 32465 «Вердикт Капітал» сплатило на користь ТОВ «1БАНК» кошти згідно договору факторингу

від 27 січня 2022 року № 27/01/2022 (арк. спр. 31).

Відповідно до реєстру боржників № 1 та витягу з цього реєстру до договору факторингу від 27 січня 2022 року № 27/01/2022 від ТОВ «1БАНК» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75314655 на загальну суму 37067,14 грн. (арк. спр. 34-36, 37).

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступає ТОВ «Коллект центр» за плату,

а ТОВ «Коллект центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Каптал» права вимоги до боржників (арк. спр. 38-43). Про що був складений акт прийому-передачі реєстру боржників від 10 січня 2023 року (арк. спр. 46).

З акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року вбачається, що сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, таким чином зобов`язання ТОВ «Коллект центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал» припиняються в повному обсязі (в тому числі за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023) (арк. спр. 44-45).

Відповідно до реєстру боржників та витягу з додатку № 3 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75314655 на загальну суму 37277,23 грн. (арк. спр. 48-50, 51).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються та сторонами не оспорюються факти переходу права грошової вимоги від ТОВ «1БАНК»

до ТОВ «Вердикт Капітал» та від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» за договором № 75314655, який укладений між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 .

Стосовно стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд установив, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «1БАНК» уклали договір

№ 75314655 в електронній формі, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору ТОВ «1БАНК» надало відповідачу кошти в сумі 11480 грн. строком на 30 днів, а остання зобов`язалася повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.

Відповідач ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору, однак заперечує отримання кредитних коштів.

На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача позивач надав копію довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 17 грудня 2024 року

№ КД-000004000/ТНПП, з якої вбачається, що 18 серпня 2021 року грошові кошти у розмірі 11480 грн. були перераховані на електронний платіжний засіб

№ НОМЕР_1 (отримувач ОСОБА_1 , номер платежу e6ebadf3-838a-4fc4-a15a-abccf3779a0a). Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_1 в довідці ТОВ «ФК «Фінекспрес» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останньою у п. 20 договору № 75314655.

Крім того, у листі від 18 грудня 2024 року № 18/12/24-31 ТОВ «1 БАНК» підтверджує видачу на банківську карту клієнта онлайн-позик ( ОСОБА_1 , номер договору 75314655, номер платежу e6ebadf3-838a-4fc4-a15a-abccf3779a0a) (арк. спр. 17).

Відповідач усупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК не надала будь-якого належного, допустимого і достовірного доказу як про те, що станом на 18 серпня 2021 року зазначена у довідці банківська картка № НОМЕР_1 їй не належала, так і про те, що на цю картку 18 серпня 2021 року не зараховувались кредитні кошти у розмірі

11800 грн.

За таких обставин позивачем надано належні докази перерахування коштів на платіжну картку позичальника.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «1БАНК» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем договорі № 75314655 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК, створює презумпцію правомірності правочину і у зв`язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

У подальшому позивач ТОВ «Коллект центр» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 75314655.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором № 75314655: за тілом кредиту та процентами.

Позичальник має право продовжити строк користування позикою. За продовження строку користування позикою позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації (п. 7.1 Правил).

При кожному продовженні строку користування позикою змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на відповідну кількість календарних днів (п. 7.5 Правил).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, а відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 17 вересня 2021 року частково сплатила проценти за позикою на суму 1566,07 грн., чим продовжила строк користування нею до 30 вересня 2021 року включно.

В подальшому ОСОБА_1 будь-яких оплат не здійснювала, у зв`язку з чим

з 1 жовтня 2021 року відбулося продовження користування позикою на умовах автопролонгації відповідно до п. 6.5 Правил. При цьому вчинення будь-яких додаткових дій, крім продовження користування наданими коштами, умовами договору та Правилами не передбачено.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «1БАНК», вбачається, що проценти за користування позикою нараховувалися з 18 серпня 2021 року по 27 січня 2022 року включно. При цьому з 18 серпня по 30 вересня 2021 року нарахування здійснювалося за процентною ставкою, 1 % в день, а з 1 жовтня 2021 року по 27 січня 2022 року за ставкою 2,70% в день, що визначено п. 2.3 договору № 75314655.

Таким чином, нарахування процентів ТОВ «1БАНК» у розмірі 25587,14 грн. відбулося у строк, передбачений умовами договору (30 календарних днів + 14 днів пролонгації +90 календарних днів автопролонгації).

Щодо заявлених ТОВ «Коллект центр» вимог про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат в розмірі 183,68 грн. і трьох процентів річних в розмірі 26,41 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що зв`язку з набуттям

ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 товариство після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації та автопролонгації правомірно нарахувало

3% річних за період з 27 січня по 23 лютого 2022 року у розмірі 26,41 грн.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 5 год. 30 хв.

24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2020 року № 911/19/19 значиться про те, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Згідно з представленим у позовній заяві ТОВ «Коллект центр» розрахунком інфляційні втрати нараховано за лютий 2022 року.

Суд, вбачає неправильність у розрахунку інфляційних втрат, здійснених позивачем, та маючи необхідні вихідні дані, провів такий розрахунок інфляційних втрат за 23 дні лютого 2022 року (до введення в дію воєнного стану): 11480 грн. х 101,60% / 100% - 11480 грн. = 183,68 грн., 183,68грн. / 28 днів х 23 дні = 150,88 грн.). Отже, інфляційні втрати за наведений період складають 150,88 грн.

Таким чином, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги

є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором № 75314655: 11480 грн. тіла кредиту, 25587,14 грн. процентів, а також 150,88 грн. інфляційних втрат та 26,41 грн. 3% річних.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, тож строки, визначені ст. 257 ЦК, продовжилися на строк дії такого карантину.

Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК в період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2024 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по даний час. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року по даний час в Україні безперервно діє воєнний стан.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК виключено.

Ураховуючи наведене, станом на 29 травня 2026 (дату подання позову ТОВ «Коллект центр») строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості не сплив, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог також підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в справі у сумі 2660 грн., оскільки позовні вимоги задоволені судом на 99,91%.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із копій договору про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року № 01-07/2024 (арк. спр. 60-63), заявки на надання юридичної допомоги від 1 квітня 2026 року № 2315 (арк. спр. 66), витягу з акта № 21 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року (арк. спр. 67) судом встановлено, що адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» надавалася правнича допомога ТОВ «Колект центр» у цій справі. Така допомога полягала у: наданні усної консультації з вивченням документів (витрачений час 2 год., вартість 4000 грн.), складанні позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачений час 3 год., вартість 9000 грн. Загальна вартість послуг складає 13000 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, в даній категорії справ усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, обсяг наданих доказів не є великим. Отже, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для сторони, враховуючи те, що позивачу правова допомога надавалась і рішення суду ухвалено на його користь, а також враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, на думку суду витрати на професійну правничу допомогу саме в розмірі 4000 грн. є співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ТОВ «Коллект центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики від 18 серпня

2021 року № 75314655: 11480 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень тіла кредиту, 25587 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім) гривень 14 (чотирнадцять) копійок процентів, 150 (сто п`ятдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок інфляційних втрат, 26 (двадцять шість) гривень 41 (сорок одну) копійку трьох процентів річних, а також 2660 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривень судового збору та 4000 (чотири) тисячі гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 31 серпня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Суддя: В.Б. Требик