Рішення № 139324112, 31.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/18138/25

2/760/6502/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі-Пилипенко Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 898,23 грн та судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.07.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк», Банк, первісний кредитор) та відповідачем було підписано заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/1169335, відповідно до умов якого Банк відкрив відповдіачу поточний рахунок для виплат та надав йому послугу споживчого кредиту з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, а саме надав кредитні кошти в сумі 33 274,18 грн строком на 72 місяці. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, виходячи зі ставки 52,9% річних.

Вказував, що АТ «Райффайзен Банк» виконало взяті на себе зобов`язання за укладеним із відповідачем кредитним договором, однак, останній всупереч умовам договору припинив виконувати свої обов`язки та щомісячно погашати кредитну заборгованість. У зв`язку із цим у відповідача перед первісним кредитором виникла заборгованість у загальному розмірі 34 898,23 грн, яка складається із тіла кредиту в сумі 29 313,83 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 584,40 грн.

У подальшому 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого Банк передав (відступив) за плату, а позивач прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно до реєстрів боржників до вказаного договору Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021, сума заборгованості за яким склала 34 898,23 грн.

Оскільки після відступлення позивачеві права вимоги, відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань з повернення грошових коштів за вказаним вище кредитним договором, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом відповідно до вимог якого просив суд стягнути з останнього на свою корить вказану заборгованість, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 справу передано головуючому судді Букіній О.М.

24.06.2025 до суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, Відповідачу копію позовної заяви з додатками.

У встановлений Ухвалою суду від 25.06.2025 строк Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 23.07.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та відповідачем було підписано заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/1169335, відповідно до пункту 1.3 якої АТ «Райффайзен Банк» надало відповідачеві кредит в сумі 33 274,18 грн, а відповідач зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити проценти за його користування.

строком на 72 місяці. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути Банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, виходячи зі ставки 52,9% річних.

Згідно положень пункту 1.1 вказаної заяви-договору було визначено, що Банк надає клієнту послугу споживчого кредиту, під яким розуміються грошові кошти, що надаються клієнту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 2.1.1 заяви-договору, кредит надається для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника в розмірі 30000 грн, а також для оплати клієнтом страхового платежу в розмірі 3274,18 грн на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя», страховим посередником якого виступає Банк.

Строк кредиту - 72 місяці, з 23.07.2021 по визначену Графіком дату останнього щомісячного ануїтетного платежу (пункт 2.2 заяви-договору).

Процентна ставка фіксована і становить 52,9% річних (пункт 2.3 заяви-договору).

Положеннями пункту 2.11 заяви-договору його сторони передбачили, що графік, розрахунок реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту містяться в додатку до заяви-договору, які є її невід`ємною частиною.

Відповідно до умов пункту 2.4 заяви-договору датою сплати щомісячного ануїтентного платежу є 23 число кожного календарного місяця згідно Графіка.

У визначений пунктом 3.3 заяви-договору строк клієнт має забезпечити наявність коштів на поточному рахунку для подальшого здійснення банком договірного списання коштів згідно з умовами, передбаченими пунктом 9 заяви про акцепт публічної пропозиції/ угоди. Погашення заборгованості за кредитом, процентів, пені здійснюється шляхом здійснення банком договірного списання у визначеному пунктом 9 заяви про акцепт публічної пропозиції / угоди порядку. У випадку об`єктивної неможливості забезпечення клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо). З яких банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення клієнтом заборгованості за кредитом, погашення клієнтом заборгованості може бути здійснене клієнтом будь-які іншим шляхом, погодженим банком (пункт 3.4 заяви-договору).

У пункті 5.2 заяви-договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією правил та тарифів банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб. Клієнт зобов`язується дотримуватися умов правил, зокрема тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування поточних / карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви-договором клієнт підтверджує, що до відносин сторін за цією заявою-договором застосовуються всі положення договору, в тому числі розділів 2, 6 правил так само як би текст правил був би власноруч підписаний клієнтам.

Згідно з пунктом 5.3 заяви-договору станом на дату підписання цієї заяви-договору відповідач підтвердив і дотримання всіх засвідчень та гарантій визначених договором, а також достовірність своєї адреси та інших реквізитів, повідомлених банку до підписання цієї заяви-договору.

Даний правочин містить реквізити сторін та особистий підпис відповідача.

Окрім того, невід`ємною частиною договору є паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», відповідно до якого сума кредиту - грн, строк кредитування - 72 місяці, процентна ставка, відсотків річних - 52,9%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 111371,85 грн, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 61,77%.

Порядок повернення кредиту та розмір щомісячного платежу, визначений графіком платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супровідних послуг).

У вказаному графіку платежів, що є додатком 1 до кредитного договору, сторонами було погоджено повернення позичальником кредиту щомісячними платежами зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, починаючи з 23.07.2021.

Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (з урахуванням вартості всіх супровідних послуг) також містять реквізити сторін та власноручний підпис відповідача.

Факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором підтверджується наданою суду копією виписки по рахунку, що підтверджує переказ та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача.

З матеріалів справи убачається, що на порушення вимог пунктів 2.2-2.4 заяви-договору відповідач не здійснювала погашення заборгованості у повному обсязі та визначені графіком строки, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у наявна заборгованість за кредитним договором №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021 у загальному розмірі 34 898,23 грн, яка складається із тіла кредиту в сумі 29 313,83 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 584,40 грн.

Також, судом установлено, що 20.02.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено договір про відступлення права вимоги №114/2-67-F, у відповідності до умов якого Банк передав (відступив) за плату, а позивач прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно до реєстрів боржників до вказаного договору Товариство набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021, сума заборгованості за яким склала 34 898,23 грн.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Так, положеннями пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями частини першої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021, укладений між відповідачем та первісним кредитором - АТ «Райффайзен Банк», містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, інші умови кредитування.

Заява-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021, паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, містять реквізити сторін, та підписаний власноручним підписом відповідача та відповідальних осіб Банку з печаткою Банку.

Договір містить паспортні дані відповідача, податковий номер, номер засобів зв`язку, персональний номер клієнта.

Таким чином, договір був вчинений в в письмовій формі у відповідності до вимог законодавства та є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів на спростування факту підписання відповідачем спірних договорів до суду не надано.

Отже, уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Як було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами частини другої статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 34 898,23 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 29 313,83 грн та суми заборгованості за відсотками в розмірі 5 584,40 грн.

Так, принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування. Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Проте, з наданих суду розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача убачається, що останній, всупереч умов кредитного договору, не здійснював належним чином платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень статтей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України перебачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, не забезпечив своєчасне повернення Банку позичених коштів, не сплатив їх і після заміни кредитора у такому зобов`язанні на ТОВ «ФК «Сіті Фінанс». Такі дії порушують права та законні інтереси позивача, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі у розмірі 53650,91 грн.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як було зазначено вище, у кредитному договорі №014/380805/82/1169335 від 23.07.2021 його сторонами було узгоджено розмір процентів за користування кредитними коштами.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за нарахованими відсотками складає 5 584,40 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що розрахунок є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині також необхідно задовольнити. Відповідач не надала заперечень щодо розрахунку заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частин першої та третьої статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів з боку відповідача на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

У позовні заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 грн.

Так, згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги №14/06/2023 від 14.06.2023 з додатками, укладеного між позивачем та адвокатом Титаренко В.В., та додаткової угоди; замовлення №1116 до договору про надання правничої допомоги від 14.06.2023 №14/06/2023; акту виконаних робіт (наданих послуг) до замовлення №685, відповідно до якого вартість наданої правової допомоги становить 1400 грн; платіжної інструкції №844 від 31.03.2025.

В матеріали справи також надано копії ордера на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»» адвокатом Титаренко В.В. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2971 від 22.02.2022 на ім`я Титаренка В.В.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У положеннях статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У статті 137 ЦПК України, визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Так, розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, що підтверджується висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року та №910/12876/19 від 07 липня 2021 року.

У постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року по справі №826/2689/15, від 21 січня 2021 року по справі №580/3073/20, від 28 квітня 2021 року по справі №640/3098/20 зазначено, що «чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості».

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до пункту 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17 жовтня 2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до таких висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15 квітня 2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Окрім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

При цьому, слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд також враховує те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Додаткова Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі №873/244/21).

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), а також беручи до уваги те, що відповідач не заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не спростував співмірність понесених витрат, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1400 грн є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Зокрема, визначаючи розмір витрат, які підлягають стягненню, суд виходить з критеріїв наведених вище, а саме: складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт (зміст та обсяг поданих суду документів, обсяг робіт наведених у відповідному акті), ціни позову, а також значення справи для кожної сторони. Суд також враховує кількість, обсяг та зміст документів, поданих суду сторонами, тривалість провадження у справі з врахуванням процесуальної поведінки сторін, складність та категорія справи.

З урахуванням вищенаведених доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 гривень, що також суд уважає адекватним розміром, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду стороною документів, їх значення для спору (справи).

Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: Україна, 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 37/41) заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 898,23 грн, а також понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1400,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 31.08.2026

Суддя О.М. Букіна