Рішення № 139323640, 31.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1758/26

Провадження № 2/466/2073/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представник позивача Сапрун М.М.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за первісним позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

05.03.2026 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість , за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року, за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 444 грн. 34 коп., інфляційні втрати у розмірі 370 грн. 56 коп., три відсотки річних у розмірі 116 грн. 80 коп., пеню у розмірі 413 грн. 11 коп., а всього 9 344 грн. 81 коп., а також судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» є виконавцем комунальної послуги з постачання гарячої води у м. Львові. Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Житловий будинок АДРЕСА_2 обладнаний індивідуальним тепловим пунктом із загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії та гарячої води. Квартири будинку обладнані квартирними приладами обліку гарячої води.

Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово- комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відтак, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов`язок, а не як право споживача. Крім цього, відповідно до змісту положень зазначеного Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі припинення у встановленому порядку користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та з 1 липня 2014 року вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житло-комунальні послуги» та Споживачем (власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

З 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України N?1022, N?1023 від 08.09.2021 (копія договору додається). За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов?язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами. Зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://mkp.Ite.Iviv.ua.

Позивач зазначає, що з 01.12.2021 року, у зв`язку з тим, що співвласниками багатоквартирного будинку не було обрано іншу модель договірних відносин, між виконавцем комунальної послуги та індивідуальними споживачами виникли договірні відносини на підставі публічного індивідуального договору приєднання про надання послуги з постачання гарячої води.

При цьому позивач не заперечує, що безпосереднє споживання гарячої води у квартирі відповідачів відсутнє та квартира обладнана бойлером. Разом з тим вказує, що заявлена до стягнення заборгованість виникла не внаслідок визначення обсягів індивідуального споживання гарячої води у квартирі, а у зв`язку з нарахуванням передбачених законодавством витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та плати за абонентське обслуговування. Посилаючись на наведене, позивач просить стягнути з відповідачів вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі справу призначено до розгляду.

23.03.2026 представником відповідача , адвокатом Постельгою І.В., подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову сторона заперечує. Представник зазначила, що між сторонами відсутні договірні відносини. Відповідачі з 2006 року не є споживачами послуги з постачання гарячої води, труби гарячого водопостачання у квартирі відрізані та заварені, а з 2009 року квартира обладнана бойлером для підігріву води.

На підтвердження зазначених обставин стороною відповідача надано договір № 6 від 17.08.2024 року щодо підготовки та організації повірки лічильників води, свідоцтва про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, фотографії приладів обліку, повідомлення про оплату послуг за попередні періоди, а також Акт № 0104866 про прийняття вузла розподільчого обліку на абонентський облік від 04.10.2024 року, в якому зазначено, що у квартирі використовується бойлер. Також представник відповідача посилалась на незмінність показників квартирних лічильників протягом тривалого періоду, що, на її думку, підтверджує відсутність фактичного споживання відповідачами гарячої води та безпідставність проведених позивачем нарахувань.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року, постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

14.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ЛМКП «Львівтеплоенерго», в якому просить зобов`язати підприємство припинити з 01.01.2022 року нарахування плати за послуги з постачання гарячої води та супутні послуги, пов`язані з її постачанням, зокрема плати за абонентське обслуговування та витрат на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_1 . Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що квартира фактично від`єднана від централізованого гарячого водопостачання, відповідачі гарячої води не споживають, користуються бойлером, показники лічильників протягом тривалого часу залишаються незмінними, а тому, на переконання ОСОБА_1 , правові підстави для будь-яких нарахувань за послугу з постачання гарячої води відсутні.

03.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» заперечила проти її задоволення. Представник підприємства зазначила, що сам факт відсутності фактичного споживання гарячої води у квартирі та використання бойлера не є підставою для припинення всіх нарахувань, оскільки до складу плати входять також витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та плата за абонентське обслуговування. Вказані витрати відповідно до вимог законодавства та Методики № 315 розподіляються між співвласниками багатоквартирного будинку незалежно від фактичного індивідуального споживання гарячої води у конкретній квартирі. Крім того, представник позивача посилалась на судову практику у подібних правовідносинах, відповідно до якої наявність бойлера чи відсутність споживання гарячої води не звільняє співвласника від участі у витратах, пов`язаних із функціонуванням спільної внутрішньобудинкової системи. У зв`язку з цим просила у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 вимоги первісного позову підтримала, покликаючись на аргументи аналогічні викладеним в позовній заяві, письмових поясненнях та у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 в судову засіданні заперечили щодо вимог первісного позову, просили суд відмовити в задоволенні первісного позову. Окрім того, підтримали вимогу зустрічного позову, просили суд задовольнити такі.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води на території м. Львова. Для здійснення обліку нарахувань та проведення розрахунків за надані послуги відповідачці відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який щомісячно здійснювалися нарахування за фактично спожиті послуги відповідно до діючих тарифів та вимог законодавства.

Судом також встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії та вузлом обліку гарячої води. Обсяг спожитих послуг визначався відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018 року, а також відповідно до умов індивідуальних договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Оскільки співвласниками будинку АДРЕСА_2 не було обрано іншої моделі організації договірних відносин, з 01.12.2021 року між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та індивідуальними споживачами будинку виникли правовідносини на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води.

Відтак посилання відповідачів на відсутність особисто підписаного ними примірника договору не свідчить про відсутність між сторонами правовідносин щодо надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 1.1 договору приєднання виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені договором приєднання.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За умовами зазначених договорів позивач зобов`язався надавати споживачеві послуги належної якості та у необхідному обсязі, а споживач, у свою чергу, зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати отримані послуги. При цьому отримання житлово-комунальної послуги породжує для споживача обов`язок щодо її оплати незалежно від факту укладення письмового договору, оскільки правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг виникають також із фактичного користування такими послугами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату житлово-комунальних послуг щомісяця та не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Невиконання або неналежне виконання боржником своїх грошових зобов`язань є порушенням цивільного зобов`язання та тягне встановлені законом правові наслідки.

При цьому судом враховано доводи сторони відповідачів про те, що квартира АДРЕСА_3 фактично не використовує централізовану гарячу воду, обладнана бойлером, а показники квартирних приладів обліку протягом тривалого часу залишаються незмінними.

Зокрема, в Акті № 0104866 про прийняття вузла розподільчого обліку на абонентський облік від 04.10.2024 року зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1 використовується бойлер, а також зафіксовані показники відповідних приладів обліку. Стороною відповідачів також надані документи про повірку та опломбування лічильників.

Водночас наведені обставини не спростовують вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки предметом спірних нарахувань є не лише обсяг гарячої води, фактично відібраної безпосередньо у квартирі, а й витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та плата за абонентське обслуговування.

Пунктами 15 та 28 Правил надання послуги з постачання гарячої води передбачено визначення та розподіл між споживачами обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Такий розподіл здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.

Отже, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання пов`язані не виключно з індивідуальним обсягом води, фактично спожитої у конкретній квартирі, а з функціонуванням відповідної внутрішньобудинкової інженерної системи в цілому.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до спільного майна багатоквартирного будинку належить, зокрема, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Таким чином, використання відповідачами бойлера та відсутність безпосереднього відбору гарячої води у квартирі може свідчити про відсутність індивідуального споживання гарячої води, однак не свідчить про припинення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та не звільняє співвласників квартири від участі у передбачених законом витратах, пов`язаних із її функціонуванням.

Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 466/10199/24. У зазначеній справі суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи споживача щодо відсутності фактичного споживання гарячої води у квартирі, виходив із того, що витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання є окремою складовою послуги та підлягають розподілу між споживачами будинку відповідно до вимог законодавства та Методики № 315. Відсутність індивідуального споживання гарячої води сама по собі не усуває обов`язку споживача брати участь у таких витратах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Львівського апеляційного суду від 20 березня 2026 року у справі № 464/4137/25. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики № 315 і не ставиться у залежність виключно від показників індивідуального квартирного приладу обліку гарячої води.

Такий самий підхід застосовано Львівським апеляційним судом у постанові від 23 квітня 2026 року у справі № 462/899/25. У цій справі апеляційний суд виходив із того, що встановлення у квартирі автономного способу підігріву води та фактичне невикористання централізованої гарячої води не є достатньою правовою підставою для звільнення співвласника від оплати тієї частини витрат, яка пов`язана із забезпеченням функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Таким чином, суд не ставить під сумнів надані відповідачами докази того, що безпосереднє споживання централізованої гарячої води у квартирі АДРЕСА_3 фактично відсутнє. Разом з тим ці докази не спростовують правомірності нарахування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та плати за абонентське обслуговування.

Доказів того, що внутрішньобудинкова система гарячого водопостачання будинку АДРЕСА_2 не функціонує або що квартира відповідачів у передбаченому законодавством порядку виключена з розподілу відповідних загальнобудинкових витрат, суду не надано.

Щодо плати за абонентське обслуговування суд зазначає, що за своєю правовою природою така плата пов`язана не лише з фактичним споживанням певного обсягу комунального ресурсу, а з виконанням виконавцем функцій щодо укладення та супроводження індивідуального договору, здійснення розподілу обсягів послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати та інших дій, пов`язаних із обслуговуванням споживача.

Відтак відсутність фактичного індивідуального споживання гарячої води також не є самостійною підставою для повного припинення нарахування плати за абонентське обслуговування.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 за зустрічним позовом про зобов`язання ЛМКП «Львівтеплоенерго» припинити з 01.01.2022 року нарахування плати за послугу з постачання гарячої води та всі супутні послуги, у тому числі плату за абонентське обслуговування і витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Фактично доводи зустрічного позову побудовані на ототожненні відсутності індивідуального споживання гарячої води із відсутністю будь-яких зобов`язань у правовідносинах з виконавцем послуги, що не відповідає наведеному правовому регулюванню та судовій практиці. Відтак правових підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 344 грн. 81 коп., яка складається із заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8 444 грн. 34 коп., інфляційних втрат у розмірі 370 грн. 56 коп., трьох відсотків річних у розмірі 116 грн. 80 коп. та пені у розмірі 413 грн. 11 коп.

Належного контррозрахунку, який би спростовував визначений позивачем розмір витрат теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, плати за абонентське обслуговування чи інших складових заборгованості, стороною відповідачів суду не надано.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» доведено наявність правових підстав для здійснення спірних нарахувань та розмір заборгованості. Надані стороною відповідачів докази підтверджують відсутність безпосереднього споживання гарячої води у квартирі, однак не спростовують обов`язку співвласників брати участь у витратах на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та сплачувати інші передбачені законодавством платежі.

Будь-яких доказів погашення заборгованості або заперечень щодо правильності проведеного розрахунку відповідачами суду не надано.

Враховуючи наведене, первісні позовні вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго» підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3 328 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення Учасника бойових дій серії НОМЕР_2 виданого 21 вересня 2025 року.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25, дійшла висновку, що пільга зі сплати судового збору, передбачена для учасників бойових дій, поширюється на таких осіб незалежно від того, чи є вони позивачами або відповідачами у справі. Покладення обов`язку зі сплати судового збору на учасника бойових дій лише з підстави його процесуального статусу відповідача є неправильним застосуванням п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому такий висновок сформульовано Верховним Судом саме у справі щодо стягнення з учасника бойових дій заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати в цій частині на нього не покладаються.

Оскільки первісний позов задоволено, понесені ЛМКП «Львівтеплоенерго» витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з інших відповідачів, які не звільнені від його сплати.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд ,

у х в а л и в :

позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року у загальному розмірі 9 344 (дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн. 81 коп., яка складається із: заборгованості за послуги з постачання гарячої води - 8 444 грн. 34 коп.; інфляційних втрат - 370 грн. 56 коп.; трьох відсотків річних - 116 грн. 80 коп.; пені - 413 грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» понесені витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 3 328 грн, (три тисячі триста двадцять вісім гривень) а саме: з ОСОБА_1 - 1 109 грн 34 коп., з ОСОБА_1 - 1 109 грн 33 коп., з ОСОБА_3 - 1 109 грн 33 коп.

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про зобов`язання припинити нарахування плати за послуги з постачання гарячої води та супутні послуги, пов`язані з її постачанням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони в справі:

Позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ - 05506460, 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 .

Суддя І. Є. Зима