Рішення № 13932287, 17.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2011

Справа №5002-22/6168-2010

за позовом – ВАТ «Укртелеком», м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18 в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2

до відповідача – Військової частини А 2320, 97578, с. Перевальне, вул. Жовтнева; м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 62

про стягнення 9516,39 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Мандзюк М.В., представник. дов від 30.12.2010 року

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач – ВАТ «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Військової частини А 2320, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8655,81 грн., пеню – 684,58 грн., 3% річних – 176,00 грн., всього – 9516,39 грн., мотивуючі позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна від 24.07.2008 року в частині внесення орендних платежів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити, наявну суму заборгованості стягнути з Міністерства оборони України у зв’язку з тим, що В/Ч А2320 є розпорядником коштів лише 3-го рівня, тобто є бюджетною неприбутковою установою, й крім того, залежить від всіх видів забезпечення від вищого довольчого органу (Управління зв'язку командування Військово-Морських Сил ЗС України - військова частина 0776). У тимчасовому кошторисі військової частини А2320 на 1-й квартал 2011 року передбачено витрати на оплату послуг зв'язку на суму 10300,00 грн., однак, відповідні кошти по даний час на рахунки в/ч А2320 не надходили.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

24 липня 2008 року між ВАТ «Укртелеком» в особі директора кримської філії ВАТ «Укртелеком» та військовою частиною А2320 в особі Командира військової частини А2320 укладено договір оренди нерухомого майна товариства за №196вих.-34.

Строк дії Договору, згідно п.12.1 Договору становить з 15.12.2007 року до 01.12.2010 року.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування частину нежилого приміщення, розташованого в м. Феодосія, по вул. Назукіна, 3, загальною площею 1 кв.м.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за користування майном, відповідно до фіксованого розміру орендної плати складає 257,03 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 орендованої площі.

Пунктом 6.1.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі обумовлені цим Договором.

Порушуючи вказані норми законодавства та умови укладеного договору відповідач не сплатив орендну плату за період з серпня 2009 року по вересень 2010 року включно, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 8655,81 грн.

09.11.2010 року супровідним листом за вих. №09/407 відповідачу було надіслано претензію за вих. №09/404 від 05.11.2010 року. Претензію відповідач розглянув, надіслав відповідь від 16.11.2010 року за вих. №4234, в який посилається на неможливість погашення заборгованості з причини арешту його рахунків виконавчою службою.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів сплати заборгованості в сумі 8655,81 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 684,58 грн., 3% річних – 176,00 грн.

Згідно з п. 8.2. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який оплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, який наступає за розрахунковим.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено порядок розрахунку пені та 3% річних, зробленого позивачем, який суд вважає обґрунтованим.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначена норма визначає активи військової частини за рахунок яких можуть бути задоволені кредиторські вимоги та підлягаю застосуванню на стадії виконання судового рішення, при визначення джерел погашення заборгованості військової частини. В той же час, стороною за договором оренди нерухомого майна товариства за №196вих.-34 є саме відповідач як юридична особа, тому саме він є боржником у зобов’язанні, яке виникло з договору оренди, також слід враховувати, що у тимчасовому кошторисі на 1 квартал 2011 року ВЧ А2320 передбачені кошти на оплату послуг позивача у сумі 10300 грн.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 2320 (97578, с. Перевальне, вул. Жовтнева; м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 62, рахунок № 3522403002087 УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24980339) на користь ВАТ «Укртелеком» Кримська філія ВАТ «Укртелеком» (м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, рахунок № 260064839 КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 22236588) заборгованість в сумі 8655,81 грн., пеню – 684,58 грн., 3% річних – 176,00 грн., всього – 9516,39 грн.

3. Стягнути з Військової частини А 2320 (97578, с. Перевальне, вул. Жовтнева; м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 62, рахунок № 3522403002087 УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24980339) на користь ВАТ «Укртелеком» Кримська філія ВАТ «Укртелеком» (м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, рахунок № 260064839 КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 22236588) 102,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з Військової частини А 2320 (97578, с. Перевальне, вул. Жовтнева; м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 62, рахунок № 3522403002087 УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 24980339) на користь ВАТ «Укртелеком» Кримська філія ВАТ «Укртелеком» (м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 2, рахунок № 260064839 КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 22236588) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 21.02.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.