Ухвала суду № 139321975, 03.08.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/270/26

провадження № 1-кс/405/2335/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

старша слідча звернулась до Подільського районного суду міста Кропивницького з вказаним вище клопотанням, яке посилаючись на обставини кримінального провадження просила задовольнити.

У судове засідання слідча з`явилась, надала пояснення, відповідно до якого клопотання підтримала.

Власник майна та представник власника майна з`явились в судове засідання, надали пояснення, відповідно до якого заперечували щодо задоволення клопотання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, у тому числі заперечення подані представником власника майна, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя встановив, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, відповідно до якого 24.06.2024 до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» щодо протиправної діяльності невстановлених осіб на території м. Кропивницький, які займаються незаконним переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод.

Так, з метою встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення працівникам УСР в Кіровоградській області ДСР НП України було надано доручення в порядку ст.40 КПК України.

У ході виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівниками УСР в Кіровоградській області ДСР НП України встановлено, що до вчинення протиправних дій причетна наступна особа:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Суботці Знам`янського р-н. Кіровоградської обл., українець, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 , перебуває на посаді завідувача відділення нейрохірургії, лікаря-невропатолога в КНП «Центральна міська лікарня» КМР.

Встановлено, що ОСОБА_7 організовує та координує діяльність ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших лікарів у підробці медичної документації, на підставі якої особи отримують групу інвалідності для подальшого переправлення військовозобов`язаних осіб за кордон.

Під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , були зафіксовані розмови останніх, в яких йдеться про гр. ОСОБА_5 , який допомагає у видачі необхідної медичної документації для оформлення групи інвалідності клієнтам ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

23.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 вилучено: - термінал зв`язку (мобільний телефон) «XIAOMI REDMI 15C», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , сім-картки: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , пароль: НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 .

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене вище клопотання слідчий подав з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні. Крім того, слідчою не доведено наявності достатніх підстав вважати, що вказаний телефон був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди, містить відомості, які можуть бути використані як доказ, або іншим чином пов`язаний із предметом досудового розслідування. Отже, стороною обвинувачення не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК України).

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., де вказувалося на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

Отже, дослідивши матеріали клопотання, з урахуванням заперечень представника власника майна, заслухавши позиції сторін, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для накладення арешту на зазначене майно, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 309 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

в задоволені клопотання слідчого відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10