Рішення № 139320638, 10.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2026 р. Справа № 924/139/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради, селище Нова Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницької області.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиніринг", м. Київ

про стягнення 4 796 539,82 грн., з яких 2 687 056,88 грн. пені та 2 109 482,94 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача - Соловей О.В. згідно ордеру

від відповідача - не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Відділу освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради, селище Нова Ушиця, Кам`янець-Подільський район, Хмельницької області. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиніринг", м. Київ про стягнення 4 796 539,82 грн., з яких 2 687 056,88 грн. пені та 2 109 482,94 грн. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 10.02.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 04.03.2026 року.

Окрім того, позивачем подано клопотання про залучення третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Новоушицьку селищну раду (32600, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, селище Нова Ушиця, вул. Подільська, 17, код ЄДРПОУ 04407388) та Рахункову палату України (м. Київ, вул. Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 00013540).

03.03.2026р. через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 04.03.2026 підготовче засідання у справі №924/139/26 відкладено на 11:00 год 25.03.2026.

У підготовчому засіданні 25.03.2026р. постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про залишення без задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рахункову палату України. Крім цього постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про залишення без задоволення клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Новоушицьку селищну раду.

Крім цього, постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відділ освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінжиніринг» про стягнення 4 796 539,82 грн, з яких 2 687 056,88 грн пені та 2 109 482,94 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю робіт № 260 від 05.06.2024 щодо дотримання строків виконання робіт з капітального ремонту будівель закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» по вул. Захисників України, 38а в смт Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Первісно позивач зазначав, що прострочення виконання робіт мало місце у період з 01.01.2025 по 31.03.2025.

23.03.2026 позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що після укладення сторонами додаткової угоди строк виконання робіт було продовжено, а останні роботи мали бути виконані протягом січня 2025 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем робіт у цей строк, на думку позивача, право на стягнення пені та штрафу виникло з 01.04.2025.

У зазначеній заяві позивач просить змінити підстави позову щодо періоду стягнення пені та штрафу та визначити такий період з 01.04.2025 по 27.06.2025 замість періоду з 01.01.2025 по 31.03.2025.

Суд прийняв до розгляду зазначену заяву позивача у порядку частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, після прийняття судом заяви позивача про зміну підстав позову предметом судового розгляду є вимоги про стягнення пені та штрафу, обґрунтовані простроченням виконання відповідачем договірних зобов`язань саме у період з 01.04.2025р. по 27.06.2025р.

Дослідивши умови договору № 260 від 05.06.2024, додаткові угоди до нього та календарні графіки виконання робіт, суд встановив таке.

05.06.2024р. між Відділом освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжиніринг" укладено договір про закупівлю робіт № 260.

За умовами договору підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи з капітального ремонту будівель закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» по вул. Захисників України, 38а в смт Нова Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Пунктом 2.2 договору визначено, що початок та закінчення виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 15.2 договору сторони передбачили відповідальність підрядника за прострочення строків виконання робіт у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка від вартості робіт, виконання яких прострочено, за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більше 30 днів - додатково штраф у розмірі 7 відсотків від вартості робіт, виконання яких прострочено.

Таким чином, для застосування передбачених пунктом 15.2 договору санкцій необхідним є встановлення факту порушення відповідачем конкретного строку виконання робіт, вартості саме тих робіт, виконання яких прострочено, тривалості прострочення та вини відповідача у відповідному порушенні.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Водночас за приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами після укладення основного договору вносилися зміни до строків виконання робіт та календарного графіка.

При цьому з наданих позивачем матеріалів убачається, що 31.03.2025р. сторонами укладено додаткову угоду № 3, якою, зокрема, пункт 18.1 договору викладено у новій редакції та строк дії договору продовжено до 31.12.2025р., а календарний графік виконання робіт викладено у новій редакції.

Згідно з оновленим календарним графіком окремі роботи були визначені до виконання протягом 2025 року, зокрема монтаж обладнання - у вересні-жовтні 2025 року, сантехнічні роботи - у травні-липні 2025 року, електротехнічні роботи - у квітні-липні 2025 року, встановлення систем пожежної сигналізації - у серпні 2025 року, придбання устаткування - у квітні-травні 2025 року, пусконалагоджувальні роботи - у серпні-вересні 2025 року.

За таких обставин саме по собі посилання позивача на те, що останні роботи за попередньою редакцією календарного графіка мали бути виконані у січні 2025 року, не є достатнім для висновку про наявність прострочення відповідача з 01.04.2025, оскільки сторони своїм подальшим волевиявленням змінили умови договору щодо строків виконання робіт.

Суд виходить із того, що для визначення наявності прострочення необхідно застосовувати погоджені сторонами строки виконання зобов`язань у відповідній редакції договору.

Позивач, звертаючись із заявою про зміну підстав позову, фактично обґрунтовує виникнення права на стягнення пені та штрафу невиконанням робіт до 31.03.2025р., однак не наводить належного обґрунтування того, які саме роботи відповідно до чинного на той момент календарного графіка повинні були бути виконані до 31.03.2025р., їх вартості та чому саме ця вартість повинна бути покладена в основу розрахунку пені та штрафу.

Суд звертає увагу, що пункт 15.2 договору не передбачає нарахування пені та штрафу від загальної вартості всіх робіт, які на певну дату залишилися невиконаними.

Навпаки, сторони прямо визначили базою нарахування пені та штрафу вартість робіт, виконання яких прострочено.

Отже, для правильного розрахунку позивач мав визначити: конкретні роботи, строк виконання яких настав; встановлений договором строк виконання кожної з таких робіт; фактичну дату їх виконання або факт їх невиконання; вартість відповідних робіт; кількість днів прострочення щодо кожної роботи; наявність вини відповідача у відповідному простроченні. Проте з наданого позивачем розрахунку такі обставини встановити неможливо.

Позивач визначив базу для нарахування санкцій у розмірі 30 135 470,52 грн. шляхом віднімання від загальної ціни договору вартості виконаних робіт.

Такий спосіб визначення бази нарахування не відповідає умовам пункту 15.2 договору, оскільки невиконана частина загального обсягу робіт не є тотожною вартості робіт, виконання яких прострочено саме у періоді, за який заявлено вимоги.

Крім того, позивачем не доведено, що всі роботи на суму, яку він визначив як невиконану частину договору, повинні були бути виконані до 31.03.2025р.

Навпаки, із наведеного самим позивачем оновленого календарного графіка вбачається, що значний обсяг робіт мав виконуватися після 31.03.2025р.

Таким чином, включення вартості таких робіт до бази розрахунку пені та штрафу є безпідставним.

Суд також враховує положення статті 883 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник відповідає, зокрема, за прострочення передання об`єкта замовникові та інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Водночас зазначена норма не звільняє позивача від обов`язку довести факт самого порушення, його обсяг, період та розмір відповідальності, що заявляється до стягнення.

Посилання позивача на частину третю статті 883 Цивільного кодексу України також не спростовує наведеного висновку.

Вказана норма передбачає правові наслідки сплати неустойки за порушення строків виконання окремих робіт у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну. Разом із тим вона не встановлює автоматичного права замовника нараховувати пеню на всю вартість невиконаної частини договору без встановлення конкретних робіт, строк виконання яких порушено.

Суд не заперечує принципову можливість застосування договірної відповідальності за порушення строків виконання окремих етапів робіт, якщо така відповідальність передбачена договором та належними доказами підтверджено факт прострочення і вартість відповідних робіт.

Однак у цій справі позивач не довів необхідних складових для застосування пункту 15.2 договору у заявленому ним розмірі.

Окремо суд звертає увагу на невідповідність заявленого розрахунку визначеному позивачем періоду прострочення.

У заяві про зміну підстав позову позивач визначив період з 01.04.2025р по 27.06.2025р.

Отже, кількість календарних днів такого періоду становить 88 днів.

Водночас позивач залишив розмір пені, заявлений у первісній позовній заяві, - 2 687 056,88 грн., який був розрахований виходячи з іншого періоду прострочення.

Таким чином, після зміни позивачем періоду прострочення розрахунок пені не був приведений у відповідність до нового періоду.

Крім того, арифметична база, використана позивачем для розрахунку, також не підтверджена належними доказами.

Позивач зазначив, що вартість договору становить 39 629 614,99 грн., а вартість виконаних робіт - 9 494 244,47 грн., у зв`язку з чим визначив вартість невиконаних робіт у сумі 30 135 470,52 грн.

Разом з тим різниця між 39 629 614,99 грн. та 9 494 244,47 грн. становить 30 135 370,52 грн.

Отже, наведений позивачем розрахунок містить арифметичну невідповідність у визначенні базової суми.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питання про застосування штрафних санкцій за договором будівельного підряду необхідно досліджувати зміст договірних умов, строк виконання робіт, обсяг невиконаних робіт, їх вартість, період прострочення, а також наявність або відсутність вини підрядника.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18 зазначено, що відсутність у договорі окремо погодженої вартості кожного етапу робіт сама по собі не позбавляє замовника права на застосування передбаченої договором відповідальності, однак для цього має бути встановлена сукупність обставин щодо порушення строків виконання робіт та вартості робіт, виконання яких прострочено.

Аналогічний підхід відображений у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/4709/18, у якій наголошено на необхідності дослідження обставин, що свідчать про наявність або відсутність вини підрядника у невиконанні зобов`язань та неможливість їх виконання внаслідок дій чи бездіяльності замовника.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення заявлених сум неустойки.

Однак позивачем не доведено, що у період з 01.04.2025 по 27.06.2025 відповідач допустив прострочення виконання робіт саме на суму 30 135 470,52 грн.

Не доведено також, що зазначена сума відповідає вартості робіт, виконання яких прострочено, як це прямо передбачено пунктом 15.2 договору.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення пені у сумі 2 687 056,88 грн.

Оскільки вимога про стягнення штрафу у розмірі 7 % також безпосередньо пов`язана з простроченням виконання робіт понад 30 днів та визначається від вартості робіт, виконання яких прострочено, а позивачем не доведено належної бази для його нарахування, вимога про стягнення штрафу у сумі 2 109 482,94 грн також є необґрунтованою.

При цьому суд зазначає, що саме по собі встановлення факту невиконання певної частини робіт не є достатньою підставою для стягнення неустойки у заявленому розмірі, оскільки відповідальність має бути застосована лише в межах доведеного порушення та відповідно до погодженого сторонами порядку її обчислення.

Отже, позовні вимоги про стягнення 2 687 056,88 грн. пені та 2 109 482,94 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого позивачем посилання на практику Верховного Суду суд зазначає, що наведені позивачем правові висновки не звільняють його від обов`язку довести фактичні обставини саме цієї справи та здійснити розрахунок неустойки відповідно до умов укладеного сторонами договору.

Зокрема, правовий висновок про можливість нарахування неустойки виходячи із загальної вартості невиконаних робіт не означає, що у кожному випадку вся різниця між загальною ціною договору та вартістю виконаних робіт автоматично є базою для нарахування пені.

У кожній конкретній справі суд має встановити зміст договірних умов, строки виконання робіт, обсяг прострочених робіт, їх вартість та період прострочення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.06.2026р.

Суддя І.В. Заярнюк