Ухвала суду № 139320434, 27.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3487/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 30317988, 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, буд. 90)

відповідача-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

відповідача-3: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )

про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі, визначення розмірів часток учасників товариства

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 24.08.2026 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі та визначення розмірів часток учасників товариства.

25.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить суд до набрання чинності рішення суду у даній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на 70,66% частки у статутному капіталі ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство";

- заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство", а саме вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток учасників юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, зміну органів управління юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, розміру статутного капіталу юридичної особи, включення відомостей про юридичну особу, державної реєстрації припинення юридичної особи тощо.

В обґрунтування підстав подання до суду цієї заяви позивач зазначає, що у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Придунайське регіональне мисливськорибальське господарство" та ОСОБА_2 (справа №916/5297/24), в якому просила суд визначити розмір: статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" у сумі 142515,00 грн.; часток учасників ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" у статутному капіталі наступним чином - ОСОБА_2 у розмірі 100705,00 грн., що складає 70,66% статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство", ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 41810,00 грн., що складає 29,34% статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливськорибальське господарство".

В обґрунтування заявлених позовних вимог в межах справи №916/5297/24 ОСОБА_1 послалась на те, що засновник товариства - ОСОБА_2 , з метою позбавлення ОСОБА_1 права на отримання частки у статутному капіталі ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" після смерті її матері - ОСОБА_4 , 23.05.2023 на загальних зборах товариства прийняла незаконне рішення щодо виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство", проте ОСОБА_1 , як законну спадкоємицю ОСОБА_4 , на загальні збори не було запрошено та про проведення загальних зборів 23.05.2023 не повідомлено.

Позивач наголошує, що під час розгляду справи №916/5297/24 ОСОБА_2 , будучи обізнаною про наявність спору, відчужила 100% частки статутного капіталу товариства, в тому числі 29,34% належних ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 17.06.2025.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 по справі №916/5297/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визначено розмір статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство"-142515,00 грн.; визначено розмір часток учасників ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" у статутному капіталі наступним чином: ОСОБА_3 у розмірі 100705,00 грн., що складає 70,66% статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство"; ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 41810,00 грн., що складає 29,34% статутного капіталу ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство".

Позивач стверджує, що рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2025 по справі №916/5297/24 було виконано 21.07.2026, зокрема, внесено відповідні зміни щодо статутного капіталу та розподілу часток між учасниками товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Далі позивач зазначає, що 27.07.2026 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2026 були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" та наразі учасниками товариства є: ОСОБА_3 із часткою у розмірі 100705,00 грн., що складає 70,66% статутного капіталу відповідача-1; ОСОБА_1 - із часткою у розмірі 41810,00 грн., що складає 29,34 % статутного капіталу відповідача-1.

ОСОБА_1 вважає, що її право учасника ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" на переважне придбання частки іншого учасника товариства було порушено під час укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" та передачі цієї частки на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 17.06.2025.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У заяві про забезпечення позову позивач наголошує, що наразі існує ризик вчинення незаконних дій зі сторони ОСОБА_3 , який фактично володіє 70,66% статного капіталу товариства і в будь-який момент може відчужити спірне майно (частку у статутному капіталі) та може проводити будь-які реєстраційні дії відносно товариства, які в подальшому обумовлять необхідність вчинення додаткових заходів та витрат на їх скасування в судовому порядку, в тому числі залучення нових відповідачів та ускладнення розгляду справи.

Стверджує, що обрані нею заходи забезпечення позову, з урахуванням визначеного предмета позову, відповідають вимогам розумності, адекватності, збалансованості інтересів та вимогам щодо наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також є такими, що спроможні забезпечити ефективний захист порушених прав (інтересів) позивача у разі задоволення позову.

З урахуванням вище викладеного, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову у повному обсязі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у cправі №904/1045/22).

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас, судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Заява про забезпечення позову, зокрема, обґрунтована тим, що 17.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1 та акту приймання-передачі частки статутному капіталі товариства ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" у розмірі 70,66%, чим порушено переважне право позивача, як учасника товариства, на придбання такої частки.

Суд враховує, що заявлені позовні вимоги мають немайновий характер та спрямовані на оспорювання підстав набуття корпоративних прав новим учасником юридичної особи. За таких обставин під час вирішення питання про забезпечення позову підлягає дослідженню наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення прав позивача.

Позивач наголошує, що наразі існує ризик вчинення незаконних дій зі сторони ОСОБА_3 , який юридично володіє 70,66% статного капіталу товариства і в будь-який момент може відчужити спірне майно (частку у статутному капіталі) та може проводити будь-які реєстраційні дії відносно товариства, які в подальшому обумовлять необхідність вчинення додаткових заходів та витрат на їх скасування в судовому порядку, в тому числі залучення нових відповідачів та ускладнення розгляду справи.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет позову суд вважає обґрунтованими такі доводи заявника, оскільки подальші зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу товариства та відчуження частки, право на яку оспорює позивач, можуть призвести до унеможливлення відновлення його права у разі, якщо під час розгляду даної справи судом буде встановлено факт його порушення, також зумовить необхідність звернення позивача до суду з іншими позовами, оскільки даний спосіб захисту не призведе до поновлення прав позивача у одному судовому провадженні (у випадку задоволення позову).

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (часткою у статутному капіталі товариства)) свідчила б про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

В іншій постанові від 02.02.2026 у справі №902/1281/25 Верховний Суд виснував, що відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у відповідачів реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Тобто, Верховний Суд у складі об`єднаної палати чітко і зрозуміло виснував, що доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном свідчить про застосування судом заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

Як вбачається з прохальної частини заяви, позивач просить суд до набрання чинності рішення суду у даній справі вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

- накладення арешту на 70,66% частки у статутному капіталі ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство";

- заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відносно ТОВ "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство", а саме вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток учасників юридичної особи, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, зміну органів управління юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи, розміру статутного капіталу юридичної особи, включення відомостей про юридичну особу, державної реєстрації припинення юридичної особитощо.

Щодо накладення арешту на 70,66% частки у статутному капіталі відповідача-1.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 звернув увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тобто метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06). У зв`язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений.

Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач, і яка станом на час постановлення даної ухвали належить ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Також судом враховано, що заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов`язання чи інших осіб. Проте, у заявлений позивачем спосіб законні права відповідача-3 не порушуються. Застосування зазначених заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежить право власника спірної частки на її відчуження. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі, як зазначалось, спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Отже, у цій частині заява про забезпечення підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому в резолютивній частині ухвали суд вважає за необхідне зазначити, що наразі спірна частка належить відповідачу-3 ОСОБА_3 .

Щодо заборони внесення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19.

При розгляді питання щодо вжиття такого заходу забезпечення позову, судом враховано висновки Верховного Суду Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2023 у справі № 918/531/22, відповідно до яких забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2025 у справі № 910/3463/25 також визнав обґрунтованим вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій, спрямованих на відчуження та/або розпорядження часткою у статутному капіталі товариства та заборони органам державної реєстрації проводити певні реєстраційні дії щодо цього товариства, адже подальші зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу товариства та відчуження частки, право на яку оспорювала позивачка, могло призвести до унеможливлення відновлення її права у разі, якщо під час розгляду цієї справи судом буде встановлено факт його порушення, також зумовить необхідність звернення позивачки до суду з іншими позовами, оскільки цей спосіб захисту, у разі задоволення позову, в такому випадку не призведе до поновлення прав позивачки у одному судовому провадженні.

З огляду на вище викладене та дотримуючись принципу співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами позивача, суд вважає необхідним накласти заборону лише на вчинення реєстраційних дій щодо зміни складу та часток учасників юридичної особи, розміру статутного капіталу юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи.

Суд вважає, що вжиття вищевказаних заходів у такому обсязі буде відповідати предмету позову, забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість захисту порушеного права у разі задоволення / часткового задоволення позову, при цьому не буде мати наслідком втручання в господарську діяльність відповідача-1 та не призведе до невиправданого обмеження прав жодного з відповідачів.

Отже, заява у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Окрім того суд наголошує, що наразі судом не розглядається питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням вимог ст.141 ГПК України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.

Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на 70,66% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 30317988, 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул.Придунайська, буд.90), яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) - до набрання законної сили рішенням у справі №916/3487/26.

3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та нотаріусам, іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Придунайське регіональне мисливсько-рибальське господарство" (код ЄДРПОУ 30317988, 68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Придунайська, буд. 90), а саме вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну складу та часток учасників юридичної особи, розміру статутного капіталу юридичної особи, державної реєстрації припинення юридичної особи - до набрання законної сили рішенням у справі №916/3487/26.

4. У задоволенні решти заяви відмовити.

Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Сулімовська Марина Богданівна

Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підписана 27.08.2026.