Рішення № 139320341, 19.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 Справа № 914/3710/25

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, у справі

за позовом Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів

до відповідача Львівської міської ради

про визнання незаконним і скасування ухвали, визнання укладеним договору оренди землі

представники сторін:

від позивача: Думич Н.Б.;

від відповідача: Цап П.М.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Підприємства гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до відповідача Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування ухвали, визнання укладеним договору оренди землі.

Хід розгляду справи відображено у наявних в матеріалах справи ухвалах та протоколах судових засідань.

25.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 19.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач просить визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 20.02.2025 №6028 та визнати укладеним договір оренди землі строком на 5 років.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

25.04.2019 Львівською міською радою розглянувши звернення підприємства гаражного і технічного обслуговування Автотехпослуги Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 27.12.2018 (зареєстроване у Львівській міській раді 27.12.2018 за № 2-37838/АП-2403) та від 03.04.2019 № 10-04 (зареєстроване у Львівській міській рад 03.04.2019 за № 2-10425-2403), прийняла ухвалу №5004 Про продовження ПГіТО Автотехпослуги Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів терміну оренди земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. І. Миколайчука, 32-38.

Згідно п.п. 1, 2 ухвали №5004 від 25.04.2019 року міська рада ухвалила продовжити підприємству гаражного і технічного обслуговування Автотехпослуги Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,3850 га (у тому числі площею 0,3345 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. І. Миколайчука, 32-38 (кадастровий номер 4610137500:08:001:0528) для влаштування автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Надати підприємству гаражного і технічного обслуговування Автотехпослуги Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зазначеної у пункті 1.

01 липня 2019 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Підприємством гаражного і технічного обслуговування «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі - ПГІТО «Автотехпослуги») (Орендар) був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Львівській міській раді 01.07.2019 за № Ш-4174, про що в книзі записів реєстрації Договорів оренди землі вчинено запис № Ш-4.

Вищезазначений договір оренди землі від 01.07.2019 був укладений на підставі ухвали Львівської міської ради №5004 від 25.04.2019 «Про продовження ПГІТО «Автотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів терміну оренди земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. І. Миколайчука, 32-38».

Відповідно до п. 1 договору оренди землі від 01.07.2019 Орендодавець (відповідач) надав, а Орендар (позивач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для влаштування автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) з кадастровим номером 4610137500:08:001:0528, яка розташована у м. Львові на вул. І. Миколайчука, 32-38.

В оренду було передано вільну земельну ділянку, так як на ній відсутні об`єкти нерухомого майна про що зазначено в п. 3 договору оренди землі від 01.07.2019.

В п. 8 договору оренди землі від 01.07.2019 зазначено, що договір укладено на 5 років до 25 квітня 2024 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В п. 15 земельна ділянка передавалась в оренду для влаштування автостоянки.

20.12.2023 від позивача на адресу Львівської міської ради надійшла заява, зареєстрована у СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за № 2-22151/АП-Ш-2403 від 20.12.2023 адресована Львівському міському голові в якій позивач просить продовжити договір оренди земельної ділянки Підприємству гаражного і технічного обслуговування «Атотехпослуги» Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів для АС №7, що знаходиться по вул. Миколайчука 32-38.

Доказів долучення договору оренди земельної ділянки до заяви №2- 22151/АП-Ш-2403 від 20.12.2023 матеріали справи не містять.

Долучений до позову проект договору оренди земельної ділянки датований 2024 роком (1 сторінка), а остання сторінка датована 2025 роком.

20.02.2025 Львівська міська рада розглянувши звернення підприємства гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстроване у Львівській міській раді 20.12.2023 за № 2-22151/АП-Ш-2403, ухвалила:

1. Поновити підприємству гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05508737) до 01.09.2025 строк оренди земельної ділянки площею 0,3850 га (у тому числі площею 0,3253 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. І. Миколайчука, 32-38 (кадастровий номер 4610137500:08:001:0528) для обслуговування автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Підприємству гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів:

2.1. У шестимісячний термін з дати оприлюднення цієї ухвали укласти з Львівською міською радою:

2.1.1. Договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2.1.2. Договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з дати закінчення попереднього договору оренди землі 25.04.2024.

2.2. Дотримуватись правил:

2.2.1. Використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.

2.2.2. Добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

2.3. Не порушувати прав власників та землекористувачів суміжних земельних ділянок.

2.4. Використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

2.5. Будівництво та реконструкцію здійснювати за умови дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

3. При офіційному зверненні виконавчих органів міської ради щодо будівництва чи реконструкції вул. І. Миколайчука або інших потреб Львівської міської територіальної громади звільнити частину земельної ділянки у межах червоних ліній.

4. У разі невиконання підприємством гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів пункту 2 цієї ухвали, вважати цю ухвалу такою, що втратила чинність.

5. Встановити, що укладений відповідно до пункту 2 цієї ухвали договір оренди землі не підлягає поновленню відповідно до ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Оскаржена ухвала ЛМР від 20.02.2025 № 6028 була оприлюднена на офіційному сайті ЛМР за посиланням - https://www8.cityadm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/C55FED2EF625F3A7C2258C43002FF9DF? OpenDocument - 04.03.2025.

Доказів укладення договору на виконання пункту 2 цієї ухвали матеріали справи не містять.

ОЦІНКА СУДУ

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

З 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8 частини 8 розділу І цього Закону, з урахуванням його прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

За змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено, що частини п`ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінено редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі".

Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 910/1235/22, від 15.05.2024 у справі № 909/694/23, від 06.08.2024 у справі № 912/300/23, від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, від 06.11.2024 у справі № 927/1237/23; від 29.01.2025 у справі № 925/1536/23; від 09.04.2025 у справі № 916/1092/24.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення орендаря до орендодавця з пропозицією про укладення договору на новий строк. Такі висновки узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 02.07.2025 у справі 925/1423/24, від 07.05.2025 у справі № 916/3187/24, від 24.09.2025 у справі № 917/107/25, від 08.10.2025 у справі 917/2322/24, від 28.01.2026 у справі № 918/614/25 та інших.

Умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 126-1 ЗК. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній у статті 126-1 ЗК, за загальним правилом заборонено. Тому й приписи абзаців 3 та 4 розділу ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» в цьому випадку застосуванню не підлягають (подібний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 24.09.2025 у справі № 917/107/25, у якій вирішувався спір у подібних правовідносинах).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній з 16.07.2020 (станом на 20.12.2023).

Щодо правових підстав для продовження договірних правовідносин у розумінні статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання у судовому порядку договору оренди землі укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частиною дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

Суд звертаємо увагу, що редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка підлягає застосуванню спірних правовідносин, не передбачає можливості автоматичного поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, як це було передбачено у попередній редакції частини шостої цієї норми.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 914/1025/24 саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві.

Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 915/2586/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Виходячи із системного аналізу положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови або зволікання орендодавця з укладенням такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження.

Також орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти договір оренди землі, якщо до цього сторонами були фактично погоджені істотні умови такого договору. Так само орендар може оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди в разі порушення переважного права орендаря, який запропонував рівні умови з визначеним орендодавцем переможцем земельних торгів.

Натомість в будь-якому разі навіть визнання судом незаконним рішення орендодавця про відмову укласти новий договір оренди землі не може означати досягнення між орендарем та орендодавцем згоди щодо істотних умов такого договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 33 Закону України умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 і в постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 924/368/25, від 10.03.2026 у справі № 920/1124/24, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24, від 27.01.2026 у справі № 927/956/24, від 21.01.2026 у справі № 915/403/25, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи, вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 по справі № 143/591/20, зазначає, що за змістом частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі", умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди. Водночас предмет регулювання ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі (п. 8.25-8.27 постанови).

Верховний Суд у постанові від 30.07.2024 у справі № 910/4928/23 зазначив, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення. Виходячи з того, що діючим законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативна норма ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" чітко вказує на те, що в разі оренди земель державної або комунальної власності поновлення договору оренди землі здійснюється на підставі рішення орендодавця. Саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26, статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

У пункті 4.6 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20 зазначено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Таким чином, закріплений у статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" принцип колегіальності місцевого самоврядування та вимоги пункту 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону передбачають прийняття рішення з питання регулювання земельних відносин, у тому числі з розгляду клопотань про надання в оренду земельних ділянок, укладення, зміни, продовження, поновлення договорів оренди землі, виключно колегіально на пленарному засіданні ради у формі рішення ради.

Виходячи із підстав та матеріально-правового регулювання позову у даній справі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", усталених правових позицій Верховного Суду щодо застосування механізму реалізації переважного права, передбаченого ч.1-5 ст. 33 цього Закону, відповідно до яких договори можуть укладатися на новий строк на тих самих умовах або на змінених умовах, але в будь-якому випадку на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 ЗК України, суд вважає, що визнаючи укладеним договір оренди землі в редакції позивача, суд фактично підмінить орган місцевого самоврядування, узгодивши замість нього істотні умови договору оренди землі на новий строк, які хоч і залишились тими самими, однак не погоджені орендодавцем для продовження на новий строк орендних правовідносин.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку заперечення орендодавця щодо подальших орендних відносин із орендарем переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 379/1439/18, від 20.05.2020 року у справі № 378/338/18, від 30.09.2020 року у справі № 227/4821/18, від 21.10.2020 року у справі № 227/4537/18, від 28.01.2025 року у справі № 902/694/24 та інших.

Отже, за наявності заперечень орендодавця щодо подальшого продовження орендних правовідносин саме по собі посилання орендаря на наявність у нього переважного права не створює обов`язку укладення договору оренди на новий строк.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 і в постановах Верховного Суду від 14.04.2026 у справі № 924/368/25, від 10.03.2026 у справі № 920/1124/24, від 03.02.2026 у справі № 916/4826/24, від 27.01.2026 у справі № 927/956/24, від 21.01.2026 у справі № 915/403/25, у межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитися землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи, вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Аналіз приписів Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Натомість, Львівська міська рада не укладала договорів оренди землі з новими орендарями.

20.02.2025 Львівська міська рада розглянувши звернення підприємства гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, зареєстроване у Львівській міській раді 20.12.2023 за № 2-22151/АП-Ш-2403, ухвалила:

1. Поновити підприємству гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код ЄДРПОУ 05508737) до 01.09.2025 строк оренди земельної ділянки площею 0,3850 га (у тому числі площею 0,3253 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. І. Миколайчука, 32-38 (кадастровий номер 4610137500:08:001:0528) для обслуговування автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Підприємству гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів:

2.1. У шестимісячний термін з дати оприлюднення цієї ухвали укласти з Львівською міською радою:

2.1.1. Договір оренди землі, встановивши річну орендну плату за землю у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зареєструвати його відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

2.1.2. Договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з дати закінчення попереднього договору оренди землі 25.04.2024.

2.2. Дотримуватись правил:

2.2.1. Використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.

2.2.2. Добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

2.3. Не порушувати прав власників та землекористувачів суміжних земельних ділянок.

2.4. Використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

2.5. Будівництво та реконструкцію здійснювати за умови дотримання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

3. При офіційному зверненні виконавчих органів міської ради щодо будівництва чи реконструкції вул. І. Миколайчука або інших потреб Львівської міської територіальної громади звільнити частину земельної ділянки у межах червоних ліній.

4. У разі невиконання підприємством гаражного і технічного обслуговування "Автотехпослуги" Львівської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів пункту 2 цієї ухвали, вважати цю ухвалу такою, що втратила чинність.

5. Встановити, що укладений відповідно до пункту 2 цієї ухвали договір оренди землі не підлягає поновленню відповідно до ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Вказаною ухвалою позивачу надано право в шестимісячний строк укласти договір оренди погодивши відповідні істотні умови. В даному контексті, суд звертає увагу на те, що позивач фактично самоусунувся від укладення договору і саме через його бездіяльність договірні відносини було припинено.

Верховний Суд наголошує, що за відсутності згоди орендодавця щодо істотних умов договору переважне право орендаря припиняється та не може трансформуватися у право примушувати орендодавця до укладення договору. У даному випадку Львівська міська рада у своєму рішенні виклала чіткі межі для продовження договірних відносин. Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 здійснив узагальнення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та зазначив, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору виглядає таким чином (узгоджується із постановою Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 902/452/23): Якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, з урахуванням положень статті 33 Закону України «Про оренду землі», правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк є припиненим, оскільки орендодавцем Львівською міською радою було висловлено чіткі та належним чином оформлені межі для продовження договірних відносин.

Наявність такого рішення свідчить про відсутність волевиявлення власника земельних ділянок на продовження оренди та виключає можливість визнання договору оренди укладеним або поновленим у судовому порядку. Саме по собі посилання позивача на належне виконання умов договору та направлення листів-повідомлень не породжує обов`язку орендодавця укладати договір оренди на новий строк, оскільки переважне право орендаря не є абсолютним та не може переважати виключне право власника землі розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди.

Відтак, за відсутності погодження істотних умов нового договору, доказів надіслання такого договору та за наявності визначених в ухвалі Львівської міської ради вимог та їх не виконання позивачем, переважне право позивача припинилося, а правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконною та скасування ухвали, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

З урахуванням наведеного позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення сама по собі не спрямована на захист прав позивача, а тому скасування спірного рішення відповідача є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Вказана ухвала вичерпала свою дію.

Більше того, ухвала Львівської міської ради від 16.04.2026 № 3806 прийнято в межах своєї компетенції відповідно до статті 144 Конституції України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за формою і змістом відповідає наведеним нормам.

За таких обставин позовна вимога скаржника про визнання недійсним та скасування ухвали є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України залишається за позивачем.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Горецька З.В.