Ухвала суду № 139320324, 25.08.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25 серпня 2026 року м.Харків Справа № 913/57/26

Провадження № 14/913/57/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури, м. Сіверськодонецьк Луганської області, в інтересах держави в особі:

позивача-1 Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

позивача-2 Північно-східного офісу Держаудитслужби, м. Харків

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд», м.Черкаси Черкаської області

відповідача-2 Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, с. Білокуракине Сватівського району Луганської області

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн

за участі секретаря судового засідання Шептовицької А.А.

У засіданні брали участь:

від органу прокуратури: прокурор Полякова С.О., службове посвідчення № 072827 від 01.03.2023;

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: Коряк І.Ю., довіреність від 12.05.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 920 від 19.02.2009.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури 06.05.2026 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради з вимогами:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.08.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 29.11.2021 до договору № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області кошти в сумі 85568,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2020 Відділом освіти Білокуракинської селищної ради на вебпорталі «Prozorro» було розміщено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-01-007956-c про закупівлю товару ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія.

За результатами проведення торгів 04.01.2021 між Відділом освіти Білокуракинської селищної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021.

В подальшому між споживачем та постачальником укладено 2 додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021: № 1 від 31.08.2021, № 2 від 29.11.2021, внаслідок укладання яких ціну за 1 кВт*год електричної енергії збільшено з 2,52 грн з ПДВ до 3,396 грн з ПДВ за 1 кВт*год (34% від первинної ціни).

Прокурор зазначає, що додаткові угоди № 1, 2 укладені з порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме необґрунтовано збільшено ціну товару за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними.

Крім того, внаслідок укладання вказаних додаткових угод Відділом освіти Білокуракинської селищної ради надмірно сплачено бюджетні кошти на загальну суму 85568,80 грн.

З огляду на вказані обставини, прокурор просить додаткові угоди № 1 від 30.08.2021, № 2 від 29.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 55-ЕГТ-21/Е від 04.01.2021 визнати недійсними та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» на користь Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області грошові кошти в сумі 85568,80 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.05.2026 підтверджено підстави представництва заступника керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби за заявленими позовними вимогами; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/57/26. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання суд призначив на 02 червня 2026 року об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задоволено; клопотання Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про зупинення провадження у справі № 913/57/26 задоволено; зупинено провадження у справі № 913/57/26 за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та Північно-східного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» та Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 85568,80 грн до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 913/57/26 апеляційну скаргу Керівника Луганської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 задоволено. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.06.2026 у справі № 913/57/26 скасовано. Справу № 913/57/26 передано на розгляд Господарського суду Луганської області.

06.08.2026 матеріали справи № 913/57/26 надійшли до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.08.2026 провадження у справі № 913/57/26 поновлено; підготовче засідання призначено на 25 серпня 2026 року о 12 год. 30 хв.

17.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджигазтрейд» (далі - ТОВ «Енерджигазтрейд») через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від 17.08.2026 № 640, в яких відповідач-1 зауважив, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідач-1 зазначає, що в силу припису ч. 6 ст. 11 ГПК України суди не застосовують (не мають застосовувати) положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Зауважив, що станом на момент звернення прокурора до Білокуракинської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області та інших уповноважених органів, а також на момент подання прокурором позову до Господарського суду Луганської області (06.05.2026) прокурору було відомо про рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Більше того, на момент звернення з цим позовом уже існувала сформована правова позиція Конституційного Суду України щодо конституційних меж здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, а також був відсутній правовий підґрунт для розширеного тлумачення повноважень прокурора у спосіб, який фактично нівелює встановлені Конституційним Судом України обмеження.

При цьому звернення прокурора з позовом 06.05.2026, тобто більш ніж через п`ять місяців після ухвалення рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025, свідчить про те, що на момент ініціювання судового провадження прокурор не міг посилатися на правову невизначеність щодо конституційності відповідних положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» або на існування попередньої презумпції їх конституційності.

Навпаки, звертаючись до суду після 03.12.2025, прокурор мав враховувати правові висновки Конституційного Суду України та довести наявність саме тих конституційно і законодавчо визначених підстав для представництва інтересів держави, які залишилися чинними після ухвалення рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Отже, у цій справі, на відміну від правовідносин, які виникли та були реалізовані до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, прокурор звернувся до суду вже після ухвалення цього рішення, а тому повинен був здійснювати оцінку наявності підстав для представництва інтересів держави з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, а не виходячи з положень законодавства та правозастосовної практики, що існували до 03.12.2025.

Відтак сам факт наявності порушення, на яке посилається прокурор, або наявність у держави майнового інтересу не є достатніми для підтвердження права прокурора на звернення до суду. Вирішальним є встановлення передбачених законом підстав для представництва інтересів держави саме на момент звернення прокурора до суду. Оскільки таким моментом у цій справі є 06.05.2026, відповідність дій прокурора вимогам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» має оцінюватися з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025 та правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у справі № 910/16365/25.

На думку відповідача-1, сама констатація Конституційним Судом України факту, що ст. 23 Закону «Про прокуратуру» є неконституційною (незалежно від факту відстрочення втрати чинності норми), є беззаперечним юридичним фактом, який свідчить, що вказана норма не відповідає критерію «якості закону».

При цьому саме по собі відстрочення втрати чинності норми не усуває її дефектності у перехідний період.

Відповідно, прокурор не може обґрунтовувати свої повноваження та наявність виключного випадку для представництва нормою, яка не визнається та не є «законом» у розумінні ЄСПЛ.

Застосування такого неякісного закону до постачальників становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва, посилається виключно на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка не підлягає застосуванню судом через її невідповідність Конституції та критерію «якості закону», він фактично не доводить наявність виключного випадку для захисту інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що у разі якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з усталеною практикою, недоведення прокурором підстав для представництва є безумовною підставою для застосування п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Крім того, відповідач-1 в додаткових поясненнях посилається на те, що 24.06.2026 набрав чинності Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX від 27.05.2026.

Відповідач-1 зазначає, що з пункту 7 підпункту 13 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вбачається, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

У той же час, в новій редакції п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Однак у позові прокурор посилається на норму закону, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, в той час як правове регулювання змінилося.

Тобто, наведеними вище змінами до законодавства чітко врегульовано питання збільшення ціни за одиницю товарів, як істотної умови договорів про закупівлю. Вказані зміни скасовують обмеження щодо можливості внесення змін не більше ніж на 10 відсотків в сукупності, а передбачає можливість збільшувати ціну товару на 10 відсотків у кожному окремому випадку.

Наведений припис є імперативним, не містить винятків та не залишає суду дискреції щодо його застосування. Спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом № 922-VIII, отже охоплюються дією пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX у повному обсязі.

Відповідач-1 також зазначає, що додаткову угоду № 01 від 31.08.2021 було укладено на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, що зазначено в її преамбулі та в пункті 1 додатку 2 до договору, що повністю узгоджується із підставою п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», де можлива зміна ціни також у зв`язку зі зміною біржових котирувань, в нашому випадку формульного ціноутворення.

За змістом п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Тобто п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у разі зміни біржових котирувань, що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Пункт 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не містить відсоткового обмеження зміни ціни.

Обмеження «не більше ніж на 10 відсотків» встановлене виключно п. 2 ч. 5 зазначеної статті і за своїм змістом стосується підстави, передбаченої саме цим пунктом, - збільшення ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Перелік підстав зміни істотних умов договору про закупівлю, наведений у ч. 5 ст. 41 Закону, є вичерпним, а кожна з підстав є самостійною та застосовується за власних умов.

Відповідач-1 зауважив, що укладенням додаткової угоди № 1 сторони не змінювали порядок зміни ціни. Додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 викладено у новій редакції пункт 1 додатку (Ціна (тариф) електричної енергії), яким визначено, що: «Фактична ціна (тариф) купованої споживачем електроенергії у розрахунковому періоді, яка зазначається в акті купівлі-продажу електроенергії розраховуються (визначаються) постачальником за наведеною формулою…», тобто йдеться про доповнення наявного порядку, а не про його запровадження.

Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено до 324380,1923 кВт*год (324,3801923 МВт/год), у зв`язку з чим загальна сума поставки не перевищує суму, визначену умовами договору.

Крім того, відповідач-1 зауважив, що доводи прокурора щодо невідповідності додаткової угоди № 1 десятивідсотковому обмеженню ґрунтуються на застосуванні до неї п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, тоді як цю угоду укладено на підставі п. 7 ч. 5 зазначеної статті.

Прокурор у позовній заяві не навів обґрунтування застосування до двох додаткових угод саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону в чинній редакції Закону і не спростував застосовності до додаткової угоди № 1 п. 7 ч. 5 зазначеної статті, який був підставою її вчинення.

Прокурором не наведено жодного доводу щодо невідповідності додаткової угоди № 1 п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

За таких обставин відсутні підстави вважати додаткову угоду № 1 від 31.08.2021 такою, що суперечить закону, а отже відсутні підстави для визнання її недійсною.

Щодо додаткової угоди № 2 від 29.11.2021 відповідач-1 зазначив, що обмеження щодо строків зміни ціни (не частіше ніж один раз на 90 днів) до спірних правовідносин не застосовується: п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII прямо встановлено, що це обмеження не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії. При цьому між додатковими угодами № 1 (від 31.08.2021) і № 2 (від 29.11.2021) минуло рівно 90 днів. Загальна вартість договору не збільшилася: обсяг закупівлі зменшено з 324 380,1923 до 314 199,410 кВт*год, вартість поставки не перевищує суму, визначену умовами договору.

Чинна редакція Закону «Про публічні закупівлі» не передбачає оцінки правомірності зміни ціни за показником сукупного відхилення кінцевої ціни від первісної.

Показник, наведений прокурором (сукупне збільшення ціни порівняно з початковою ціною договору), є результатом послідовного застосування двох самостійних змін, одна з яких (додаткова угода № 1 від 31.08.2021) вчинена на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону, а друга (додаткова угода № 2 від 29.11.2021) на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Складання двох різних за підставою змін до єдиного сукупного відсотка та його зіставлення з десятивідсотковим обмеженням, встановленим виключно п. 2, суперечить закону.

Сукупний (кумулятивний) підхід до обчислення десятивідсоткового обмеження, за яким усі зміни ціни за п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону підсумовувалися і в сукупності не могли перевищувати 10 відсотків від ціни договору, ґрунтувався на попередній редакції цієї норми.

Закон № 4888-IX прямо встановив, що обмеження у 10 відсотків застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості таких змін). Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цю редакцію поширено на правовідносини, які виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII.

У справі, що розглядається, додаткова угода № 1 від 31.08.2021 укладена на підставі п. 7, а додаткова угода № 2 від 29.11.2021 на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону. Застосування до них кумулятивного підрахунку суперечить як чинній (ретроспективній) редакції Закону, так і первісному змісту норми.

ТОВ «Енерджигазтрейд» наголошує, що додаткова угода № 2 від 29.11.2021 відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX, а додаткова угода № 1 від 31.08.2021 п. 7 ч. 5 зазначеної статті. Жодна з додаткових угод не збільшила загальну вартість договору.

Також відповідач-1 зауважив, що прокуратурою ігнорується наявність додаткової угоди № 3, якою зменшено обсяги закупівлі та суми договору на 100 376,96 грн. Така зміна прямо свідчить про економію бюджетних коштів, а не про їх перевитрати чи завдання збитків державі.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що у зв`язку зі зміною правового регулювання та наданням закону зворотної сили, первісні фактичні підстави позову втратили матеріально-правове підґрунтя. Проте прокурор, маючи процесуальну можливість, не скористався своїм правом на зміну підстав позову.

Зміна матеріального закону, якій законодавець надав ретроспективну дію, повністю нівелювала юридичне значення кумулятивного (сукупного) підрахунку відсоткового збільшення ціни товару як підстави для визнання угод недійсними.

Оскільки позовні вимоги прокурора базувалися виключно на критерії сукупного перевищення ліміту, а правові підстави для оцінки кожної додаткової угоди окремо не були заявлені позивачем як предмет розгляду, ТОВ «Енерджигазтрейд» вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову у заявлених межах.

Позовна вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання додаткових угод недійсними. З огляду на відсутність підстав для визнання додаткових угод недійсними відсутні й підстави для стягнення коштів.

Відповідач-1 просить суд прийняти додаткові письмові пояснення, долучити їх до матеріалів справи та врахувати викладені в них доводи і актуальну практику Верховного Суду під час вирішення спору.

20.08.2026 Луганська обласна прокуратура (далі прокуратура) надіслала через підсистему «Електронний суд» заперечення № 24-1040ВИХ-26 від 20.08.2026 на додаткові пояснення відповідача-1, в яких не погоджується з доводами відповідача-1 стосовно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, з огляду наступне.

Відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді), на яке посилається представник відповідача-1, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з цим, Конституційним Судом України ухвалено, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з 1 січня 2027 року. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер.

Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у пункті 68 постанови від 18.12.2025 у справі №160/4161/24).

Відповідач свідомо не зазначає, що Конституційний Суд не визнав неконституційним саме право прокурора представляти інтереси держави.

Навпаки, Конституційний Суд підтвердив, що пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України безпосередньо передбачає здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді у виключних випадках, визначених законом.

Отже, конституційна функція прокуратури щодо представництва інтересів держави збережена, а рішення стосується виключно окремих законодавчих підстав реалізації цієї функції.

Навіть за правовими висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні № 6-р(ІІ)/2025, дана справа повністю відповідає критеріям виключного випадку.

Згідно висновків Верховного Суду у справі № 926/1111/15 від 26.07.2018 прокурор, вважаючи, що оспорюваним договором порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ВСУ від 21.03.2019 у справі № 912/898/18 «проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Таким чином, прокурор звернувся до суду не на захист приватного інтересу окремого підприємства чи органу місцевого самоврядування, а саме на захист публічного майнового інтересу держави, який полягає у поверненні бюджетних коштів та усуненні наслідків порушення законодавства про публічні закупівлі.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) правочинів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідають.

Щодо тверджень відповідача-1, стосовно нової редакції положень Закону України «Про публічні закупівлі» та ретроспективної дії до спірних правовідносин прокуратура зазначила наступне.

27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон № 4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII та викладено його в такій редакції: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін)».

Відповідно до п. 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом № 4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України № 4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України № 4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України № 4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, під час розгляду справи № 913/57/26 необхідно застосовувати до правовідносин ст. 41 Закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2022 року висвітлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі № 924/11/26, від 02.07.2026 у справі № 918/23/26.

Отже, позиція відповідача-1 про ретроспективну дію Закону № 4888-IX не є обґрунтованою.

Щодо «правомірності», на думку відповідача-1, укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2021 до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» прокуратура зазначила наступне.

Пунктом 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну умову, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Таким чином, зміна ціни на підставі даних ДП «Оператор ринку» може здійснюватися на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (коливання ціни на ринку), порядок якого визначено п. 5.8 договору, а не на підставі п. 7 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зміна біржових котирувань на ринку в даному випадку не могла бути підставою для зміни істотних умов договору, оскільки такі котирування взагалі не застосовувалися в договорі про закупівлю у структурі визначення ціни на електроенергію при його укладанні.

Отже, сторони в договорі всупереч положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» вказали інші підстави для внесення змін, а саме п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону. На думку прокуратури, це було зроблено сторонами для того, щоб ухилитися від 10% обмеження (бар`єру) підвищення ціни, встановленого п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Пунктом 2 ч. 5 ст. 41 Закону передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Вказана норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Разом із цим, ТОВ «Енерджгазтрейд», спонукаючи замовника до укладення додаткової угоди № 1 від 31.08.2021, мало на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, а не на реальний відсоток коливання.

При цьому продавець зобов`язаний був не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Однак, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору та здійснення правовідносин) та положень укладеного договору, укладено додаткову угоду, згідно якої зменшено обсяги електричної енергії, що планується закупити, та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною біржових котирувань було встановлено 31.08.2021 при укладанні додаткової угоди № 1 до договору шляхом внесення змін до пп. 5.5.7 п. 5.5 договору.

Так, відповідно до пп. 5.5.7 п. 5.5 договору зміна істотних умов договору на підставі п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива також у зв`язку зі зміною біржових котирувань. У цьому випадку зміна ціни електричної енергії відбувається шляхом множення діючої ціни електричної енергії (без урахування тарифів на послуги з розподілу та передачі електричної енергії) на відсоток, що не перевищує відсоток зміни біржових показників: цінових індексів BASE на РДН в ОЕС України за даними ДП «Оператор ринку».

На підтвердження факту зміни біржових котирувань з метою укладання додаткової угоди № 1 на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ТОВ «Енерджигазтрейд» надано один експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021. Проте, вказаний експертний висновок має суто довідковий характер.

З додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 також вбачається, що останню укладено керуючись, зокрема, одним експертним висновком Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021, яким «підтверджується збільшення біржових показників: індексів BASE на РДН в ОЕС України за І декаду серпня 2021 р. відносно грудня 2020 року та січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня 2021 р. (в цілому) в торговій зоні ОЕС України згідно інформації ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН».

Однак, додаткову угоду № 1 від 31.08.2021, якою, зокрема, збільшено на 27,69% ціну на 1 кВт електричної енергії за договором № 55-ЕГТ-21/Е, укладено із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, оскільки відомості ДП «Оператор ринку» по результатам торгів на РДН не є інформацією про зміну біржових котирувань.

Експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1915/21 від 19.08.2021, на підставі якого укладено додаткову угоду № 1 не містить відомостей про зміну біржових котирувань, що не відповідає п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, прокуратура в своїх запереченнях посилається на те, що ДП «Оператор ринку» та ТОВ «Українська енергетична біржа» створені з метою організації та проведення біржових торгів електроресурсами за двосторонніми договорами, в тому числі і електроенергією. Публікуючи «Місячний індекс базового навантаження» в торговій зоні «ОЕС Україна», ДП «Оператор ринку» та ТОВ «Українська енергетична біржа» доводять біржові котирування, що є базовою ринковою ціною, що в подальшому формує основу для операцій учасників ринку.

Біржове котирування - це фіксація фактичних контактних цін та виведення типової або середньої ціни за біржовими угодами певного періоду, яка відображає вартість одиниці товару (лота) при типових обсягах та умовах торгів.

Аукціони з продажу електричної енергії проводяться тільки за двосторонніми договорами між учасниками електричного ринку - продавцем і покупцем електричної енергії.

У зв`язку з цим, для того, щоб у постачальника були правові підстави застосовувати п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при внесенні змін до договору в частині підвищення ціни на одиницю товару, апелянт мав бути учасником аукціону електронних торгів, приєднавшись до публічної пропозиції (оферти) організатора аукціону та стати переможцем електронного аукціону з купівлі-продажу електричної енергії, уклавши двосторонній договір з виробником електричної енергії. Разом з тим, при ініціюванні укладення додаткової угоди № 1 від 01.09.2021 вказані докази не надано.

Таким чином, укладена сторонами додаткова угода № 1 від 01.09.2021 до договору за відсутності будь-якої інформації про наявність коливання ціни на ринку товару в бік збільшення, порушує у тому числі п. 13.4 розділу 13 «Строк дії договору та інші умови» договору щодо повідомлення про зміну умов договору не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування та перевищує поріг в 10%, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Вищезазначене, підтверджується висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 917/70/24.

Враховуючи викладене, прокуратура просить врахувати надані нею заперечення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

21.08.2026 від відповідача-1 - ТОВ «Енерджигазтрейд» через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від 20.08.2026 № 647 про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказане клопотання обґрунтовано аналогічними за змістом доводами, викладеними відповідачем-1 у додаткових поясненнях від 17.08.2026 № 640.

У судове засідання 25.08.2026 прибув прокурор, який повідомив суду, що не отримував від відповідача-1 клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник відповідача-2 прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Позивачі та відповідач-1 правом на участь у судовому засіданні своїх повноважних представників не скористалися.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно приписів ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою повного з`ясування обставин справи та надання можливості сторонам подати по справі необхідні докази, суд дійшов висновку відкласти підготовче засідання.

Керуючись ст.ст. 120, 177, 183, 234, 235 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відкласти підготовче засідання на 10 вересня 2026 року о 12 год. 30 хв.

2. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, в залі судових засідань № 108.

3. Явку представників сторін визнати необов`язковою.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 25.08.2026 та не підлягає оскарженню.

Суддя Євген ЛІСОВИЦЬКИЙ