Ухвала суду № 139320224, 28.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.08.2026Справа № 910/1641/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, розглянувши

заяву Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва

про забезпечення позову

у справі № 910/1641/26

за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва

в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Приватного акціонерного товариства "АВТОВОДСЕРВІС"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ"

про стягнення 14 627 853,72 грн

без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1641/26 за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі позивач, Департамент) до Приватного акціонерного товариства «АВТОВОДСЕРВІС» (далі - відповідач-1, ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС») та Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі - відповідача-2, ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ») про стягнення 14 627 853,72 грн, з яких 13 404 045,96 грн - пайовий внесок, 871 262,99 грн інфляційні втрати, 352 544, 77 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами як замовниками будівництва за адресою: м. Київ, Печерський район, Залізничне шосе, 45-а, не сплачено кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

10.08.2026 від прокурора до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просив:

- до набрання судовим рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС», в межах суми позовних вимог на загальну суму 14 627 853,72 грн;

- до набрання судовим рішенням законної сили у справі вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ», в межах суми позовних вимог на загальну суму 14 627 853,72 грн.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову у цій справі прокурор вказує, зокрема, таке:

- бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів, що полягає у несплаті пайового внеску, негативно впливають на фінансовий стан позивача та на наповнюваність бюджету, особливо в умовах воєнного стану, оскільки сума простроченої заборгованості є значною;

- кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, їх стягнення безумовно становить собою інтерес територіальної громади та держави, пов`язаний з накопиченням бюджетних коштів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення, зокрема відновлення інфраструктури міста після атак російської федерації;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Таким чином, справа тривалий час судом не розглядається, що надає змогу відповідачам зменшити активи, яких на даний час достатньо для виконання рішення, однак у подальшому буде не достатньо, що утруднить виконання судового рішення;

- з відкритих даних щодо фінансової звітності ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» (за посиланням https://opendatabot.ua/c/38175865) встановлено, що дохід товариства за 2025 рік становив 278 460 800 грн, при цьому чистий прибуток у підприємства відсутній. Активи підприємства становлять 1 199 490 900, а фінансові зобов`язання - 1 370 354 000 грн. Також, з відкритих даних фінансової звітності ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» (за посиланням https://opendatabot.ua/c/16306563) встановлено, що дохід товариства за 2025 рік становив 3 420 400 грн, чистий прибуток у підприємства також відсутній. Водночас активи підприємства становлять 521 800 грн, а фінансові зобов`язання - 3 323 100 грн. Таким чином, з огляду на відкриті дані фінансових показників діяльності ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» існують об`єктивні підстави вважати, що виконання рішення може бути утруднено;

- звернення прокурора з вказаним позовом спрямоване на захист відновлення державних інтересів, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів є джерелом формування бюджету розвитку місцевих бюджетів, необхідних для нормального функціонування інституцій місцевого самоврядування та їх реальної змоги вирішувати питання місцевого значення;

- натомість невиконання замовниками будівництва зобов`язань перед територіальною громадою в умовах воєнного стану щодо сплати коштів пайової участі, а також безпідставне їх утримання протягом тривалого часу, не відповідає суспільному інтересу, оскільки такі кошти не можуть бути використанні для відновлення та розвитку інфраструктури міста в умовах постійної агресії з боку російської федерації на Україну;

- тільки вжиття заходів забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави;

- виконання в майбутньому судового рішення з вимогами майнового характеру в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від того, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, а тому застосування вказаних заходів забезпечення позову безпосередньо пов`язане з предметом позову.

12.08.2026 від відповідача-1 до суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» вказало, зокрема, таке:

- вжиття заходів забезпечення позову є винятковим процесуальним засобом, застосування якого можливе лише за умови доведення заявником конкретних фактичних обставин, які свідчать про реальну, а не гіпотетичну загрозу утруднення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення. Саме лише посилання на існування спору, значний розмір позовних вимог або припущення про можливе невиконання рішення суду не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову;

- прокурором не виконано покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення існування конкретних фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову. Заява не містить належних і допустимих доказів існування реальної загрози утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а наведені у ній доводи мають характер припущень. За таких обставин відсутні передбачені статтями 136, 137 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову;

- Господарський суд міста Києва в ухвалі від 15.07.2026 у справі № 910/413/25 про відмову в забезпеченні позову по аналогічній справі, зазначив: «сам факт пред`явлення до відповідача вимоги про стягнення коштів, тривалий характер невиконання спірного грошового зобов`язання або твердження про безпідставно збереження відповідачем грошових коштів не є доказом існування ризику, передбаченого статтею 136 ГПК України, а свідчить лише про наявність між сторонами невирішеного спору. Можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належним майном є складовою права власності та однаковою мірою притаманна будь-якому суб`єкту господарювання. Відтак сама лише наявність у відповідача права розпорядження належним йому майном без встановлення конкретних обставин, які б свідчили про вчинення або підготовку до вчинення дій, спрямованих на відчуження активів чи ухилення від виконання можливого судового рішення, не може розцінюватися як достатньо обґрунтоване припущення про існування ризику, передбаченого статтею 136 ГПК України»;

- у заяві прокурор не навів жодного доказу того, що відповідачі після відкриття провадження у справі вчиняли будь-які дії, спрямовані на приховування або відчуження активів. До заяви не долучено доказів: відчуження нерухомого або рухомого майна; виведення коштів з рахунків або закриття рахунків; укладення правочинів з метою зменшення майнової маси; ініціювання реорганізації, ліквідації чи банкрутства; будь-яких інших конкретних обставин, що свідчили б про намір ухилитися від виконання рішення суду;

- у заяві про забезпечення позову прокурором не зазначено існування наявного обґрунтованого ризику невиконання можливого рішення суду;

- з наявних у матеріалах справи документів, зокрема дозволу на виконання будівельних робіт та експертного звіту щодо проекту «Реконструкція виробничого комплексу з будівництвом житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями соціально-культурного, соціально-побутового призначення, паркінгом, об`єктами інженерної інфраструктури та дошкільним навчальним закладом по вул. Залізничне шосе, 45-а у Печерському районі м. Києва», вбачається, що реалізація проєкту здійснюється поетапно та поділена на окремі черги будівництва;

- наразі завершено будівництво та введено в експлуатацію першу чергу об`єкта (Сертифікат № ІУ123250131737 від 13.02.2025), що визнається сторонами у справі, а будівництво другої та третьої черг триває;

- здійснення будівництва потребує постійного фінансування, у зв`язку з чим відповідачі здійснюють розрахунки з генеральним підрядником, іншими підрядними організаціями, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання та послуг, а також виконують договірні зобов`язання перед інвесторами, які набули майнові права на об`єкти другої та третьої черг будівництва. Отже, грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідачів, використовуються у межах звичайної господарської діяльності та є необхідними для забезпечення безперервного фінансування будівництва;

- наведені обставини свідчать про здійснення відповідачами реальної господарської діяльності, належне виконання ними договірних зобов`язань та відсутність будь-яких ознак поведінки, спрямованої на приховування активів, їх відчуження чи інше ухилення від виконання можливого судового рішення;

- водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідачів фактично унеможливить проведення поточних розрахунків із контрагентами та інвесторами, призведе до зупинення виконання будівельних робіт, порушення строків будівництва, невиконання договірних зобов`язань перед третіми особами та виникнення значних додаткових збитків;

- отже, застосування заявленого прокурором заходу забезпечення позову матиме наслідки, які є явно неспівмірними із заявленими позовними вимогами та виходять за межі мети інституту забезпечення позову;

- будівництво другої та третьої черг об`єкта здійснюється відповідно до затвердженої проєктної документації, із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, які набули майнових прав на майбутні об`єкти нерухомості та є сторонами відповідних договорів із забудовником;

- накладення арешту на грошові кошти відповідачів фактично унеможливить здійснення поточних розрахунків із підрядними організаціями, постачальниками матеріалів, виконавцями робіт та іншими контрагентами, що, у свою чергу, призведе до зупинення будівництва другої та третьої черг об`єкта;

- наслідком такого арешту стане порушення прав та законних інтересів осіб, які не є учасниками цієї справи, оскільки вони будуть позбавлені можливості отримати у визначені договорами строки об`єкти нерухомості, за придбання яких уже здійснили фінансування;

- отже, заявлений прокурором захід забезпечення позову не лише не відповідає меті інституту забезпечення позову, а й створює реальну загрозу порушення прав значного кола третіх осіб, які не є учасниками даного спору та не можуть виливати на його розгляд;

- за таких обставин застосування арешту грошових коштів суперечитиме вимогам статті 136 ГПК України та принципу справедливого балансу між інтересами учасників справи й осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок застосування заходів забезпечення позову;

- при цьому заявлений захід забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки прокурор просить накласти арешт на грошові кошти кожного з відповідачів у межах 14 627 853,72 грн, тобто фактично просить застосувати арешт па загальну суму 29 255 707,44 гри, що майже удвічі перевищує розмір заявлених позовних вимог і фактично призведе до блокування активів на суму, що майже удвічі перевищує можливий розмір виконання судового рішення;

- такий спосіб забезпечення позову не відповідає вимозі співмірності, встановленій частиною третьою статті 137 ГПК України;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, забезпечувати баланс інтересів сторін та не створювати для відповідача обмежень, які є надмірними порівняно з метою забезпечення позову;

- у цьому випадку заявлений прокурором спосіб забезпечення позову не відповідає зазначеним критеріям, оскільки призводить до блокування майна відповідачів у розмірі, що істотно перевищує можливий обсяг виконання майбутнього рішення суду, а відтак є очевидно непропорційним заявленим позовним вимогам.

12.08.2026 від відповідача-2 до суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» вказало, зокрема, таке:

- прокурором не надано суду доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про неправомірність дій відповідачів, порушення ними прав позивача та вчинення відповідачами дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову. Сам по собі факт можливості відповідачів розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом з огляду на його підстави і предмет;

- самі лише твердження прокурора про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, з огляду на заявлені у цій справі предмет і підстави позову щодо неправомірності дій відповідачів, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову;

- арешт банківських рахунків відповідачів завдасть очевидної шкоди безпосередньому здійсненню господарської діяльності та унеможливить продовження будівництва об`єкта, оскільки будівництво ще не завершено;

- станом на сьогоднішній день введено в експлуатацію лише І (перший) пусковий комплекс І черги будівництва (Сертифікат № ІУ123250131737 від 13.02.2025): секція № 1, 26 поверхів, 230 квартир загальною площею 17 486,3 кв.м. Будівництво IІ та III черг триває. Об`єкт налічує 5 секцій житлових будинків, 3 паркінги та дошкільний навчальний заклад, що перебувають на різних стадіях будівельної готовності;

- кошти на рахунках відповідачів є оборотними засобами, необхідними для розрахунок з підрядниками, постачальниками будівельних матеріалів, виплати заробітної плати працівникам та виконання інших господарських зобов`язань. Накладення арешту фактично зупинить будівництво і призведе до шкоди, що є явно непропорційною сумі позову;

- суттєвим є й те, що ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» зареєструвало спеціальні майнові права на 1 327 майбутніх об`єктів нерухомості на користь третіх осіб - інвесторів. Блокування рахунків унеможливить виконання зобов`язань перед цими особами, які не є учасниками цієї справи, та спричинить порушення їхніх прав, що суперечить одному з ключових критеріїв, закріплених у статті 136 ГПК України, - запобіганню порушенню прав осіб, що не є учасниками справи;

- слід також враховувати, що відповідачі продовжують будівництво в умовах воєнного стану, попри об`єктивні труднощі: відтік кваліфікованих кадрів, зупинення значної кількості будівельних компаній через бойові дії та прильоти, перебої з постачанням матеріалів, інфляцію. У цих умовах відповідачі не лише не припинили діяльність, а й виконують усі взяті на себе зобов`язання - як перед контрагентами, так і перед інвесторами. Вжиття заходів забезпечення позову у такий критичний для будівельної галузі період матиме наслідком зупинення будівництва та порушення прав сотень громадян, що вклали кошти в майбутнє житло;

- заява про забезпечення позову подана з суттєвою затримкою, що спростовує наявність будь-якої реальної, а не гіпотетичної загрози. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/1641/26, а заяву про забезпечення позову подано лише 10.08.2026 - майже через шість місяців після відкриття провадження. Якщо б існувала реальна та невідкладна загроза виведення активів або ухилення від виконання майбутнього рішення, прокурор звернувся б із відповідною заявою одночасно з поданням позову або одразу після відкриття провадження;

- відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 489527042, відповідач-2 є власником 1 327 (одну тисячу триста двадцять сім) спеціальних майнових прав на майбутні об`єкти нерухомості (квартири та нежитлові приміщення) (дата державної реєстрації прав - 19.11.2025), в той же час, ні після відкриття провадження у цій справі, ні станом на дату подачі даних заперечень, вказані об`єкти відчужені не були;

- більше того, як стверджує прокурор, спірні правовідносини між сторонами виникли ще у 2020 році, тобто майже шість років тому, а відтак сам по собі тривалий період існування спірних правовідносин без наведення доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення, додатково спростовує доводи заявника щодо наявності реальної та безпосередньої загрози невиконання рішення суду саме на час звернення із заявою про забезпечення позову;

- прокурором не доведено відсутності у відповідачів достатніх активів для виконання можливого судового рішення, оскільки матеріали справи свідчать про протилежне;

- так, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими 11.08.2026, підтверджується таке:

по-перше, ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» зареєстровано 1 327 спеціальних майнових прав на майбутні об`єкти нерухомості (квартири та нежитлові приміщення) (дата державної реєстрації прав - 19.11.2025), а також 11 (одинадцять) прав власності на об`єкти нерухомого майна. При цьому відповідно до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек - жодних заборон відчуження, арештів чи іпотек щодо майна відповідача-2 не зареєстровано;

по-друге, ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» зареєстровано право власності на виробничий комплекс за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, буд. 45 (загальна площа 2 405,4 кв.м; дата реєстрації права власності - 13.08.2018), а також право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:244:0101 площею 1,3814 га (дата реєстрації - 11.03.2020, строк до 19.09.2030). Відомості Єдиного реєстру заборон відчуження та Державного реєстру іпотек щодо відповідача-1 також відсутні;

- прокурором не надано жодних доказів того, що після відкриття провадження у справі відповідачі здійснювали відчуження майна, виводили кошти з рахунків, закривали рахунки або будь-яким іншим чином намагалися зменшити власну майнову масу чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду;

- заявлений захід є непропорційним, оскільки прокурор просить накласти арешт окремо на рахунки кожного з відповідачів у межах суми 14 627 853,72 грн, що в сукупності складає 29 255 707,44 грн, тоді як загальна сума позовних вимог становить 14 627 853,72 грн;

- відповідачі несуть солідарну відповідальність, а отже, виконання зобов`язання будь-яким з них припиняє відповідне зобов`язання і для іншого. Це означає, що сума можливого стягнення одна - 14 627 853,72 грн, а не 29 255 707,44 грн. Арешт, що вдвічі перевищує реальні вимоги, суперечить принципу співмірності, закріпленому в частині четвертій статті 137 ГПК України, та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18;

- враховуючи зазначене вище, відповідач-2 вказав, що прокурором не подано жодних належних та допустимих доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення. Заява ґрунтується виключно на припущеннях та посиланнях на абстрактну можливість розпоряджатися власним майном, що є законним правом будь-якого суб`єкта господарювання та не утворює підстав для застосування заходів забезпечення позову в розумінні статті 136 ГПК України.

17.08.2026 від позивача до суду надійшли пояснення, в яких Департамент підтримав позицію прокурора, вказавши, зокрема, на можливість відповідачів розпорядитися належними їм грошовими коштами, та просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

19.08.2026 від позивача до суду надійшла заява, в якій Департамент підтримав доводи прокурора, викладені у заяві про забезпечення позову, вказавши, зокрема, що відповідач-2 у запереченнях не спростував зазначених у заяві прокурора обставин, а навпаки повідомив про наявність у нього кредиторської заборгованості у розмірі близько 9 мільйонів грн.

19.08.2026 від відповідача-2 до суду надійшли доповнення до заперечень на заяву про забезпечення позову, до яких додано копію вступної та резолютивної частини постанови від 26.06.2026 у справі № 910/1641/26, якою скасовано ухвалу суду у справі № 910/1641/26 від 26.03.2026.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, заперечення, пояснення, дослідивши наявні докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, а доводи відповідачів є слушними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, та гарантією реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому згідно з приписами статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, прокурор посилається на дані щодо фінансової звітності відповідачів.

При цьому прокурор не надає належних, достовірних, достатніх, вірогідних доказів, які б підтверджували те, що рішення у цій справі не буде виконано після його прийняття, а відповідачі вчиняють дії щодо реалізації свого майна, зменшення активів, тощо.

Слід зазначити, що відповідно до статті 136 ГПК України підставою для застосування заходів забезпечення позову є не сам факт існування між сторонами спору про стягнення грошових коштів, тривале невиконання відповідачами спірного зобов`язання чи значний розмір заявлених позовних вимог, а встановлення судом на підставі належних і допустимих доказів конкретних фактичних обставин, які свідчать про існування реальної, а не гіпотетичної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З поданої прокурором заяви вбачається, що він пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, зокрема, з тим, що відповідачі протягом тривалого часу не сплачують кошти пайової участі, сума заявлених до стягнення вимог є значною, провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

Разом з тим, наведені доводи мають характер загальних припущень та самі по собі не свідчать про вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду.

Ухвала суду від 26.03.2026 у цій справі, якою, зокрема, призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі, скасовано Північним апеляційним господарським судом постановою від 06.08.2026.

Слід зазначити, що до заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував, що після відкриття провадження у справі або під час її розгляду відповідачі здійснювали відчуження належного їм нерухомого чи рухомого майна, корпоративних прав або інших активів, передавали їх третім особам, укладали правочини, спрямовані на зменшення власної майнової маси, виводили грошові кошти з банківських рахунків, закривали рахунки, припиняли або істотно скорочували господарську діяльність, змінювали місцезнаходження, ініціювали реорганізацію чи ліквідацію підприємства або вчиняли будь-які інші дії, які могли б об`єктивно свідчити про намір уникнути виконання майбутнього судового рішення.

Крім того, матеріали заяви не містять жодних відомостей про перебування відповідачів у процедурі банкрутства, санації чи припинення, відкриття щодо них провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи, наявність значної кількості невиконаних виконавчих документів, численних арештів майна чи рахунків, відсутність у відповідачів ліквідних активів, критичне погіршення їх фінансового стану або інші об`єктивні обставини, які могли б свідчити про реальну загрозу невиконання рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи заявника фактично ґрунтуються виключно на припущенні про те, що відповідачі, можуть вивести кошти зі своїх рахунків з метою уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Проте саме лише припущення про можливість настання таких обставин без їх належного документального підтвердження не відповідає вимогам статті 136 ГПК України та не може бути достатньою правовою підставою для застосування такого виняткового заходу процесуального примусу, як забезпечення позову.

Також, слід зазначити, що прокурор просить накласти арешт на грошові кошти в межах суми позовних вимог на загальну суму 14 627 853,72 грн як щодо відповідача-1, так і щодо відповідача-2, тобто загальна сума арешту складає 29 255 707,44 грн, тоді як загальна сума позовних вимог становить 14 627 853,72 грн. Наведене свідчить про неадекватність та неспівмірність заходу забезпечення позову, обраного прокурором, і про порушення інтересів відповідачів.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» підтвердило наявність у нього кредиторської заборгованості у розмірі близько 9 мільйонів грн. Інформація про існування кредиторської заборгованості жодним чином не свідчить про те, що у відповідача-2 будуть відсутні грошові кошти для виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Слід зазначити, що відповідачі у своїх запереченнях пояснили та підтвердили здійснення ними господарської діяльності та активного будівництва об`єкта, що має наслідком наявність поточної кредиторської заборгованості. Водночас, арешт грошових коштів спричинить те, що така заборгованість не буде погашена у визначений строк.

Суд наголошує, що відповідачем-2 документально підтверджено, а саме шляхом надання суду інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які сформовані 11.08.2026, те, що:

- ТОВ «НОРДІК ДЕВЕЛОПМЕНТ» (ЄДРПОУ 38175865) зареєстровано 1 327 спеціальних майнових прав на майбутні об`єкти нерухомості (квартири та нежитлові приміщення) (дата державної реєстрації прав - 19.11.2025), а також 11 (одинадцять) прав власності на об`єкти нерухомого майна;

- ПАТ «АВТОВОДСЕРВІС» (ЄДРПОУ 16306563) зареєстровано право власності на виробничий комплекс за адресою м. Київ, Залізничне шосе, буд. 45 (загальна площа 2 405,4 кв. м; дата реєстрації права власності - 13.08.2018), а також право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:244:0101 площею 1,3814 га (дата реєстрації - 11.03.2020, строк до 19.09.2030).

При цьому з Єдиного реєстру заборон відчуження та Державного реєстру іпотек вбачається, що стосовно наведеного вище майна відповідачів відсутні відомості про наявність заборон відчуження, арешту чи іпотеки.

Наведене свідчить про наявність належних, достатніх, вірогідних і достовірних доказів, які підтверджують наявність у відповідачів нерухомого майна, яке надасть можливість у майбутньому, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову прокурора, реально виконати рішення суду.

Суд також критично оцінює доводи заявника про тривале невиконання відповідачами обов`язку щодо сплати коштів пайової участі.

Такі доводи фактично стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та правової позиції прокурора щодо наявності у відповідачів обов`язку зі сплати коштів пайової участі, а також щодо правомірності заявленої до стягнення суми, інфляційних втрат і 3% річних.

Втім, саме зазначені обставини становлять предмет доказування у цій справі та підлягають встановленню судом під час розгляду спору по суті на підставі оцінки поданих сторонами доказів.

Отже, сам факт пред`явлення до відповідачів вимоги про стягнення коштів, тривалий характер невиконання спірного, на думку прокурора, грошового зобов`язання не є доказом існування ризику, передбаченого статтею 136 ГПК України, а свідчить лише про наявність між сторонами невирішеного спору щодо існування, змісту та обсягу відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин посилання заявника на зазначені факти як на підтвердження недобросовісної поведінки відповідачів є передчасними, оскільки до вирішення спору по суті судом не встановлено ні факту порушення відповідачами вимог законодавства, ні факту безпідставного збереження ними спірних коштів, ні розміру грошового зобов`язання, яке підлягає стягненню. Саме тому наведені заявником обставини не можуть одночасно використовуватися як самостійний доказ існування ризику утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується переважно на припущеннях, а не на належних та допустимих доказах існування реальної загрози невиконання рішення суду, у зв`язку з чим правові підстави, визначені статтею 136 ГПК України, для застосування заходів забезпечення позову відсутні.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що прокурором у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені прокурором обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів суд на даний час не вбачає, а тому в задоволенні заяви відмовляє.

Датою постановлення ухвали є 28.08.2026, оскільки у період з 11.08.2026 по 26.08.2026 суддя Удалова О.Г. перебувала у відпустці.

Керуючись статтями 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала підписана та набрала законної сили 28.08.2026. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Г. Удалова