Рішення № 139320010, 05.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1492/25Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,

Секретар судового засідання Орнат Л. І.,

за участю: представника позивача - Устінського А. В.,

представника відповідача - Мушинського В. Т.,

представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківської міської ради - Медицької С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради, вул. М. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76004,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сочавської Уляни Петрівни, АДРЕСА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76015 та ГУ ДПС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, про стягнення 933 373,57 грн - збору за місця для паркування транспортних засобів за період з 28.08.2023 по 31.12.2024 та стягнення судових витрат,

встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 933 373,57 грн - збору за місця для паркування транспортних засобів за період з 28.08.2023 по 31.12.2024 та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач як оператор паркування за Договором № 114/1П від 27.08.2018 задекларувала неповну кількість днів здійснення діяльності у спірний період (зокрема за період з 28.08.2023 по 31.12.2024), внаслідок чого міський бюджет недоотримав кошти збору за місця для паркування транспортних засобів в сумі 933 373,57 грн. В обґрунтування послався на вимоги ст. ст. 759, 762 ЦК України та ст. ст. 10, 268-1 ПК України.

В підтвердження викладеного долучено копії: платіжної інструкції №279 від 23.12.2025, доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, договору №114/1П про обладнання та утримання місць для паркування від 27.08.2018 з додатками, додаткової угоди від 07.06.2019 до договору №114/1П від 27.08.2018, претензії №11841/26.1-10/07в від 12.12.2025 з доказами направлення, листа №278/01-11/15в від 07.03.2024 з додатками, листа №438/26-24/16 від 23.08.2024 з додатками, листа №50/6/09-19-04-01-06 від 03.01.2025 з додатками, листа №7215/5/09-19-04-01-05 від 15.05.2025 з додатками, рішень №505 від 27.04.2023, №711 від 07.06.2024, №217-11 від 08.07.2021 з додатком, №117-26 від 15.07.2022 з додатком, №105-36 від 15.05.2023 з додатком, постанови ВС від 15.01.2025, що винесена у справі №909/1001/23, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2025, що винесено у справі №909/481/25, постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, що винесено у справі №909/481/25, довіреності від 29.07.2021, листа №4445/26.1-10/07в від 23.05.2025 з додатком, схеми парковки паркувальної зони №1 на 60 паркомісць, актів перевірки проведення господарської діяльності на майданчиках для паркування в межах І зони паркування, а також дотримання умов договору "Про обладнання та утримання місць для паркування" ІІІ-квартал 2023 року №194-217, ІV-квартал 2023 року №218-282, І-квартал 2024 року №283-346, ІІ-квартал 2024 року №347-411, ІІІ-квартал 2024 року №412-475, ІV-квартал 2024 року №476-541.

За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 29.01.2026.

29.01.2026, суд залучив до участі у справі Івано-Франківську міську раду, ГУ ДПС в Івано-Франківській області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відклав судове засідання, про що виніс ухвалу.

Івано-Франківська міська рада позов підтримала та вказала на те, що є органом місцевого самоврядування, до бюджету якого відповідно до вимог Податкового та Бюджетного кодексів України зараховується збір за місця для паркування транспортних засобів, а відповідач як оператор паркувальних майданчиків зобов`язаний сплачувати такий збір за всі дні провадження діяльності відповідно до встановленого режиму роботи майданчиків. При цьому зменшення кількості днів роботи таких майданчиків можливе виключно на підставі відповідного рішення виконавчого комітету міської ради, якого відповідач не отримував, у зв`язку з чим він зобов`язаний сплатити збір у заявленому позивачем розмірі.

03.03.2026, позивач подав клопотання про долучення доказів, а саме: листа ГУНП в Івано-Франківській області №18334-2026 від 26.01.2026, інформації про рух коштів по банківському рахунку відповідача, витягу з Правил банківського обслуговування малого та мікробізнесу юридичних осіб а АТ "Райффайзен Банк", заяв про приєднання до Правил банківського обслуговування, про надання послуг Еквайрингу, інформації про клієнта.

Відповідач позов не визнала, наголошуючи на тому, що збір за місця для паркування є податковим платежем, контроль за яким здійснюють виключно органи Державної податкової служби (ДПС), а не виконавчі комітети чи управління міськради в порядку господарського судочинства, відтак, просила відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв`язку з відсутністю доказів порушеного права та/або законного інтересу позивача. Також вказала, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви доказів в розумінні ст. 76 ГПК України щодо днів роботи паркувальних майданчиків та площі парко місць, окрім тих, які вказані в деклараціях поданих до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, відповідно, заявлені позивачем дні роботи паркувальних майданчиків та площі паркомісць ґрунтуються на припущеннях, тому не можуть бути належними доказами у справі. Крім того, при розрахунку збору за місця для паркування транспортних засобів за період з 28.08.2023 по 01.02.2024 позивач мав би виходити з тарифів вказаних в рішенні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1432 від 20.12.2018.

11.03.2026, відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1

12.03.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.04.2026.

06.04.2026, відповідач подав клопотання про призначення судової економічної експертизи.

07.04.2026, Івано-Франківська міська рада подала клопотання про долучення доказів, а саме: ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2024, що винесена у справі №300/964/24, постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024, що винесена у справі №300/964/24 та зазначила, що рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №156 від 02.02.2024 №156 - зупинене.

08.04.2026, в судовому засіданні відповідач відкликав клопотання про призначення судової економічної експертизи (протокол судового засідання).

Судові засідання неодноразово відкладались.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити.

При цьому суд врахував наступне.

Предметом позову є стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів за період з 28.08.2023 по 31.12.2024.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В рішенні Господарського суду Івано-Франківської від 20.08.2025, що винесено у справі №909/481/25, залишеним без змін апеляційною інстанцією (постанова від 09.12.2025), ухваленим за участю тих самих сторін, про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 969 548,97 грн, котрі мали бути сплачені у вигляді збору за місця для паркування транспортних засобів за дні, у які відповідачкою проводилася діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, встановлено, що збір за місця для паркування транспортних засобів має подвійну правову природу, оскільки одночасно є місцевим податком, передбаченим пп. 10.2.1 п. 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, і в той же час є одним із платежів, які ФОП Сочавська У.П. зобов`язалася вносити на підставі укладеного Договору, а отже є одним із платежів за користування майном за договором найму.

Отже, судом встановлено подвійну правову природу збору за місця для паркування транспортних засобів, який, з одного боку, є місцевим податком, передбаченим пп. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України, а з іншого - платежем, який ФОП Сочавська У.П. зобов`язалася сплачувати на підставі укладеного договору як плату за користування майном.

Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 та статті 268-1 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), збір за місця для паркування транспортних засобів є місцевим податком/збором. Цей платіж має виключно публічно-правовий характер, виникає безпосередньо з вимог закону та підлягає сплаті платниками (операторами паркування) безпосередньо до відповідного місцевого бюджету. Виключна компетенція контролюючих органів (ДПС).

Відповідно до статей 19-1 та 41 ПКУ, функції щодо адміністрування податків і зборів, здійснення податкового контролю, перевірки своєчасності, достовірності та повноти їх нарахування і сплати, а також погашення податкового боргу належать до виключних повноважень контролюючих органів Державної податкової служби України.

Міська рада, виконавчі комітети чи профільні управління міської ради (як-от Управління транспорту та зв`язку Івано-Франківської міської ради) не є контролюючими органами у розумінні податкового законодавства.

Органи місцевого самоврядування законом не наділені повноваженнями самостійно перераховувати чи донараховувати податкові зобов`язання суб`єктів господарювання, а також звертатися до господарських судів із позовами про стягнення недоплачених місцевих зборів чи податкового боргу на свою користь або навіть на користь бюджету під виглядом цивільно-правових вимог.

У розділі 3 (Розмір та порядок розрахунків) договору № 114/1П про обладнання та утримання місць для паркування від 27.08.2018, на який позивач посилається як на підставу позову, сторони погодили порядок оплати, зокрема, передбачили обов`язок сплачувати збір за місця для паркування транспортних засобів, а також визначили відсоток, який переможець конкурсу готовий щомісячно перераховувати з коштів зібраних від надання послуг паркування.

Таким чином, умовами договору фактично передбачено два самостійні платежі: з одного боку - збір за місця для паркування транспортних засобів як місцевий збір, а з іншого - передбачений договором платіж у вигляді відсотка від коштів зібраних від надання послуг паркування, який готовий сплачувати переможець конкурсу ( в даному випадку відповідач).

Отже, враховуючи предмет і підстави позову, вимоги законодавства та наведені обставини, позивач не має суб`єктивного матеріального права на стягнення з відповідача збору за місця для паркування транспортних засобів. Таким чином, право, за захистом якого він звернувся до суду, у позивача відсутнє.

Розглядаючи справу, господарський суд передусім зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція, викладена у постанові ВС від 27.07.2020, що винесена у справі № 912/686/17).

Отже, на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб.

З урахуванням зазначеного, обставин встановлених судом у рішенні суду від 09.12.2025, що винесено у справі №909/481/25, щодо подвійної правової природи збору за місця для паркування транспортних засобів, позивач за умов, обумовлених п. 3.6 договору, мав би право на відсоток, який відповідач готовий сплачувати щомісяця з коштів зібраних від надання послуг паркування.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.75, 86, 129, 236-238, 240-241, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя І. М. Скапровська