Ухвала суду № 139319910, 21.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

__________________________

УХВАЛА

"21" серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/846/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.,

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Іванич Алли Михайлівни від 03.08.2026

про забезпечення позову

у справі №907/846/26

за позовом Фізичної особи-підприємця Іванич Алли Михайлівни, с. Хмільник, Берегівський район, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів, Закарпатська область

про стягнення 228 054,35 грн,

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Іванич Алла Михайлівна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» про стягнення 178 720,00 грн заборгованості, 8766,96 грн інфляційних втрат та 3686,17 грн 3% річних та 36 881,22 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідача зобов`язань з оплати вартості послуг перевезення відповідно до укладеного між сторонами Договору на перевезення пасажирів ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» автомобільним транспортом №1/05/2023 від 28.04.2023.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/846/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2026 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову від 03.08.2026, якою Фізична особа-підприємець Іванич Алла Михайлівна просить накласти арешт на грошові кошти та майно ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» на суму 228 054,35 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтовується позивачем неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості послуг перевезення за Договором на перевезення пасажирів ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» автомобільним транспортом №1/05/2023 від 28.04.2023.

Зауважує, що відповідач протягом тривалого часу не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення наявної заборгованості, не здійснив платежу, не запропонував навіть графіка розстрочення, не вступив у переговори щодо врегулювання заборгованості. Така поведінка, на думку заявника, свідчить про умисне ухилення від виконання зобов`язань і підтверджує наявність реального ризику.

Заявник зазначає, що дії відповідача щодо не оплати наданих послуг мають систематичний характер, на підтвердження чого долучає рішення суду в інших справах.

Ухвалою від 07 серпня 2026 року суд, за правилами ст. 140 ГПК України призначив заяву позивача про забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні 21 серпня 2026 року та встановлено відповідачу строк до 20.08.2026 для подання суду письмових пояснень щодо поданої позивачем заяви.

Сторони участь уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Відповідач не скористався правом на подання пояснень щодо поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Предметом позову в даній справі позивачем визначено стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, тобто вимоги майнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Водночас, суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальшу неможливість захисту порушеного права позивача.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За таких обставин, врахувавши, що предмет позову цій справі не пов`язаний зі зверненням стягнення на належне відповідачу майно (рухоме або нерухоме), предметом стягнення є грошові кошти, а відтак, суд дійшов висновку про відмову в забезпеченні позову в частині накладення арешту на належне відповідачу майно, позаяк пропоновані позивачем заходи забезпечення позову в цій частині не є адекватними та співмірними заявленим вимогам, а позивачем не подано суду переліку майна відповідача, на яке пропонується накласти арешт та, відповідно, й необґрунтовано пропорційність вжиття пропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Суд також враховує, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували твердження, що відповідачем можуть бути вчинені дії, пов`язані з розпорядженням грошовими коштами на рахунках в банківських установах, на які позивач пропонує накласти арешт, а сам по собі аргумент щодо тривалого невиконання ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» зобов`язань за договором перевезення не може слугувати підставою для обґрунтованого припущення про ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у цій справі (в разі задоволення позову).

Суд встановив, що відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» (долученої позивачем до позову) за період з 01.04.2026 до 01.07.2026, відповідачем здійснено часткову оплату рахунків за березень та квітень за перевезення 29.06.2026, 24.06.2026 та 05.06.2026 на загальну суму 586 400,00 грн. Отже твердження позивача про те, що відповідач не вживає заходів щодо погашення заборгованості судом оцінюються критично.

Крім того, суд також зауважує, що підставність відповідних аргументів щодо тривалого невиконання ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» зобов`язань за договором буде встановлюватися судом під час прийняття рішення у справі, а не на стадії відкриття провадження під час розгляду заяви про забезпечення позову, а накладення арешту на грошові кошти з огляду на суму забезпечення може суттєво утруднити здійснення господарської діяльності відповідачем та, відповідно, в даному разі недотримується критерій пропорційності вжиття пропонованих позивачем заходів забезпечення позову, що слугує підставою для відмови у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Іванич Алли Михайлівни від 03.08.2026 про забезпечення позову.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Іванич Алли Михайлівни від 03.08.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» на суму 228 054,35 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 28 серпня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко