Рішення № 139319793, 27.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026м. ДніпроСправа № 904/7195/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)

до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-47" (50038, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., бульвар Європейський, буд. 21; ідентифікаційний код 21927959)

про стягнення 202 844 грн. 21 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6684/25 від 18.12.2025) про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-47" 202 844 грн. 21 коп., що складає 187 700 грн. 27 коп. - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії, надану за типовим договором від 01.11.2021 №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, 7 062 грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань, 3 645 грн. 94 коп. - 3% річних та 4 435 грн. 88 коп. - пені.

Також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№1563/26 від 13.01.2026) на позовну заяву про стягнення заборгованості за типовим договором №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 просить суд зменшити суму нарахованої пені на 3 434 грн. 91 коп., зменшити суму судового збору, розстрочити суми нарахованих штрафних санкцій в рівних частинах на три місяці, лютий, березень та квітень 2026 та зазначає, що; - за період з листопада по січень місяць 2026 року Житлово-будівельний кооператив "Рассвет-47" повністю сплатив заборгованість; - Житлово-будівельний кооператив "Рассвет-47" не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, оскільки пунктом 30 типового договору №527 від 01.11.2021 про надання теплової енергії визначено розмір пені та граничну суму, яку вона не може перевищувати, а також обумовлений період початку нарахування без зазначення граничного строку, у разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України; - відповідно до статей 2, 3, 6 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі об`єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації, житлово-будівельний кооператив є некомерційною організацією, метою якої є задоволення потреб його членів у житлі; - рішенням 1604814600228 від 21.12.2016 ЖБК "Южний" включено до реєстру неприбуткових організацій, виходячи зі специфіки майнового стану, так як споживачем послуг є населення, яке за власний рахунок утримує отримане соціальне житло, та в період військового стану значно збільшилась кількість пільгових категорій населення; - суд може скористатися своїм правом та зменшити відповідачу суму судового збору, керуючись положеннями пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи, так як вона не позбавлена права звернутися з заявою, за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; - при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки; - такою надзвичайною подією судом може бути визнано оголошення військового стану в Україні на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"; - беручи до уваги те, що житлово-будівельний кооператив сплатив суму основного боргу в повному обсязі, і до сплати лишились лише штрафні санкції, розстрочити суми нарахованих штрафних санкцій в рівних частинах на три місяці.

Позивач у відповіді (вх.№2347/26 від 19.01.2026) на відзив просить суд стягнути з "Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-47" (Код ЄДРПОУ:21927959) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Код ЄДРПОУ: 00130850) пеню у розмірі 4 435 грн. 88 коп. за типовим договором з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 524, стягнути з "Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-47" (Код ЄДРПОУ: 21927959) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Код ЄДРПОУ: 00130850) сплачений судовий збір в сумі 3 042 грн. 66 коп., посилаючись на те, що: - відповідач, дійсно, частково погасив заборгованість, а саме відповідачем сплачена основна сума боргу 187 700,27 грн., частково сплачено інфляційні витрати - 7 062 грн. 12 коп., та 3 645 грн. 94 коп. - 3% річних, пеня в сумі 4 435 грн. 88 коп. залишається несплаченою станом на день подання відповіді на відзив, однак, активно сплачувати заборгованість відповідач почав лише після звернення до суду; - на момент звернення до суду існував предмет спору, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, що він звертався до позивача із заявою про укладення договору реструктуризації; - відповідно до пункту 30 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу колективний споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу, нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу, за порушення строків оплати боржнику нараховано компенсацію за інфляційні втрати у розмірі 7 062 грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 3 645 грн. 94 коп., пені у розмірі 4 435 грн. 88 коп.; - відповідач просить зменшити суму судового збору через те, що ЖБК є неприбутковою організацією і посилається на пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", однак предметом позову є не порушення житлових прав відповідача, а порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№3081/26 від 22.01.2026) до відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за типовим договором №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 просить суд зменшити суму нарахованої пені на 3 434 грн. 91 коп., зменшити суму судового збору, у зв`язку з тим, що Житлово-будівельний кооператив "Рассвет-47" сплатив нараховані позивачем інфляційні втрати у розмірі 7 062 грн. 12 коп. та 3% річних у розмірі 3 645 грн. 94 коп.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом "Рассвет-47", як колективним споживачем, було укладено Типовий договір від 01.11.2021 №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с. 6-11).

Відповідно до пункту 1 Договору виконавець зобов`язується надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати дану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Інформація про колективного споживача: 1) адреса: індекс 50038, область Дніпропетровська, район Довгинцівський, населений пункт місто Кривий Ріг, вулиця бульвар Європейський, номер будинку 21; максимальне теплове навантаження будинку 0,3396 Гкал/год; опалювальна площа будинку 4964,80 кв.м. Послуга надається за допомогою систем: за межами будинку (пункт 3 Договору).

Будинок обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії: SKM-1-А3 зав.№030680, місце встановлення - підвал (пункт 5 Договору).

Згідно з пунктом 6 Договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 10 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома і більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Розподіл між споживачами обсягу послуги, спожитої в будинку, здійснює колективний споживач/уповноважена особа.

Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії щомісяця з 25 по 31 число з 8 по 17 год. здійснюється виконавцем у присутності колективного споживача або його представника, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань або колективний споживач щомісячно подає виконавцю звіт про фактичне споживання послуги з постачання теплової енергії згідно журналу обліку споживання послуги з постачання теплової енергії в термін з 25 числа по 31 число поточного місяця (абзац 3 пункту 15 Договору).

Відповідно до пункту 17 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Станом на дату укладення цього договору тариф на теплову енергію становить 1 701,68 гривень за 1 Гкал з урахуванням ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію повідомляє про це колективному споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019 рік, №71, ст. 2507), - в редакції її постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання (пункт 18 Договору).

Згідно з пунктом 19 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Виконавець формує та надає колективному споживачу рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою колективного споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача (пункт 20 Договору).

У пункті 21 Договору визначено, що колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком плати за спожиту послугу.

За бажанням колективного споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (пункт 22 Договору).

Відповідно до пункту 23 Договору під час здійснення оплати колективний споживач зазначає розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата за спожиту послугу, сплата пені, штрафів). У разі коли колективним споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений колективним споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості такого споживача за минулі розрахункові періоди в разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

Плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 24 Договору).

У пункті 26 Договору сторонами узгоджено, що колективний споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором; забезпечити своєчасну підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, установлених цим договором; дотримуватися вимог нормативно-правових актів та укладеного договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 39, 40 Договору).

Згідно з пунктом 41 Договору припинення цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними, зокрема перерахунок плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, здійснення остаточних нарахувань плати за послугу та остаточних розрахунків.

У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідна нова ціна (вартість) послуги без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (пункт 42 Договору).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.10.2011 №343 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" надано згоду на передачу об`єктів теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.

Таким чином, виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку №21 по бульвару Європейський міста Кривого Рогу є позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

На виконання рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 20.09.2024 №1157 "Про початок опалювального сезону 2024/2025 років" та від 24.03.2025 №401 "Про закінчення опалювального сезону 2024/2025 років" позивачем своєчасно розпочато та закінчено опалювальний сезон 2024-2025 у м. Кривому Розі (а.с. 30-31).

Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем у період з січня 2025 по березень 2025 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 194 264 грн. 25 коп., про що свідчать копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:

- від 31.01.2025 №25220, відповідно до якого у січні 2025 відповідачу поставлено 33, 24 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 56 563 грн. 98 коп. (а.с. 24);

- від 28.02.2025 №34214, відповідно до якого у лютому 2025 відповідачу поставлено 35,34 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 60 137 грн. 51 коп. (а.с. 26);

- від 31.03.2025 №39585, відповідно до якого у березні 2025 відповідачу поставлено 45,58 Гкал теплової енергії на загальну суму з урахуванням ПДВ - 77 562 грн. 76 коп. (а.с. 28).

Факт поставки теплової енергії у період з січня 2025 по березень 2025 включно підтверджується актами про надання теплоносія та припинення подачі теплоносія на житловий будинок за адресою бульвар Європейський, будинок 21 (а.с. 17-18).

Як вбачається, у будинку за адресою бульвар Європейський, будинок 21 встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 04.10.2022, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, бульвар Європейський, будинок 21 (а.с. 16).

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №078-18.08.2022, яке чинне до 18.08.2026 (а.с. 16-зворотна сторона).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано відповідні рахунки-фактури на оплату наданих послуг у спірний період на загальну суму 194 264 грн. 25 коп. (а.с. 25, 27, 29).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем за надану послугу з постачання теплової енергії проведена частково у розмірі 6 563 грн. 98 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість за Договором в розмірі 187 700 грн. 27 коп., у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 4 435 грн. 88 коп., 3% річних в розмірі 3 645 грн. 94 коп. та інфляційних нарахувань в розмірі 7 062 грн. 12 коп.; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вбачається з умов Договору, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України строк оплати за поставлену теплову енергію за актами передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) є таким, що настав.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сплата відповідачем проводилася частково у сумі 6 563 грн. 98 коп., сума заборгованості за поставлену теплову енергію у період з січня 2025 по березень 2025 склала 187 700 грн. 27 коп.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вже було зазначено вище, у пункті 21 Договору сторони визначили, що колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вбачається, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем проведено оплату заборгованості в розмірі 187 700 грн. 27 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв`язку з викладеним, провадження у справі у частині стягнення 187 700 грн. 27 коп. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем зазначено, що інфляційні нарахування здійснено за період з березня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 7 062 грн. 12 коп.

Також позивачем нараховано 3% річних за прострочення оплати за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 3 645 грн. 94 коп. за загальний період з 03.03.2025 по 27.11.2025.

При цьому, після звернення з позовом до суду відповідачем було сплачено 7 062 грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань та 3 645 грн. 94 коп. - 3% річних, тому провадження у справі у зазначених сумах також підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо нарахування пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 30 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу колективний споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 4 435 грн. 88 коп. за загальний період з 03.03.2025 по 27.11.2025.

Суд погоджується з наданим розрахунком пені.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та судового збору

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

Отже, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 4 435 грн. 88 коп.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення штрафних санкцій

Відповідач просить розстрочити суми нарахованих штрафних санкцій в рівних частинах на три місяці: лютий, березень та квітень 2026, обґрунтовуючи, тим що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, відстрочка виконання рішення означає перенесення виконання на інший час, а розстрочка - надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки, відповідач вважає, що такою надзвичайною подією судом може бути визнано оголошення військового стану в Україні на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", також беручи до уваги те, що житлово-будівельний кооператив сплатив суму основного боргу в повному обсязі, і до сплати лишились лише штрафні санкції.

За змістом частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення Господарського процесуального України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

Суд зазначає, що відповідачем сплачено основну заборгованість, інфляційні нарахування та 3% річні, загальна сума яких значно більше, аніж пеня у розмірі 4 435 грн. 88 коп., яку відповідач фактично просить розстрочити.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає за доцільне задовольнити клопотання відповідача щодо розстрочення штрафних санкцій.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається, провадження у справі в частині стягнення 187 700 грн. 27 коп. - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії, надану за типовим договором від 01.11.2021 №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, 7 062 грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань та 3 645 грн. 94 коп. - 3% річних підлягає закриттю, у зв`язку з чим позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України 2 976 грн. 12 коп. - судового збору.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 66 грн. 54 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 187 700 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот) грн. 27 коп. - основного боргу за послугу з постачання теплової енергії, надану за типовим договором від 01.11.2021 №524 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, 7 062 (сім тисяч шістдесят дві) грн. 12 коп. - інфляційних нарахувань та 3 645 (три тисячі шістсот сорок п`ять) грн. 94 коп. - 3% річних.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-47" (50038, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., бульвар Європейський, буд. 21; ідентифікаційний код 21927959) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 4 435 (чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 88 коп. - пені та 66 (шістдесят шість) грн. 54 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

28.08.2026