Рішення № 139319748, 26.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2026 року Справа № 903/463/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму

про стягнення 125000 грн,

за участі представників-учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ;

від позивача: Здига Б.В., адвокат, довіреність.

від відповідача: Вавринюк Н.Л., витяг з ЄДР.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

Суть спору: 12.05.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулося з позовом до Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму у якому просить суд (із урахуванням заяви про усунення недоліків):

- стягнути з Луцької міської громадської ветеранської організації «Спілка в`язнів-жертв нацизму» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн;

- стягнути з Луцької міської громадської ветеранської організації «Спілка в`язнів-жертв нацизму» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач доводить, що внаслідок незаконного виключення позивача із членів організації, останньому завдано моральну та матеріальну шкоду, яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму про стягнення шкоди залишено без руху. Постановлено надати позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: подати письмову заяву із зазначенням: 1) змісту позовних вимог (розмір матеріальної шкоди до стягнення); 2) ціни позову; 3) обґрунтованого розрахунку суми заявленої до стягнення матеріальної шкоди; 4) підстав звільнення позивача від сплати судового збору; 5) докази відправлення письмової заяви з усунутими недоліками відповідачу.

22.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху надійшла заява про усунення недоліків, яка приймається судом.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Постановлено витребувати у Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму: - інформацію про всі виплати членам організації за період з березня 2024 року; - інформацію про грантові кошти EVZ; - бухгалтерські документи щодо розподілу допомоги; - списки отримувачів матеріальної допомоги. Встановлено Луцькій міській громадській ветеранській організації Спілка в`язнів-жертв нацизму строк для подання належним чином засвідченої копії витребуваних судом доказів (інформації) суду(копії доказів надіслати позивачу) до 11.06.2026.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення. Даний відзив долучено до матеріалів справи.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява до якої на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2026 (в частині витребування доказів) долучає лист фонду EVZ від 02.04.2025 про зміни до кошторису на використання коштів проекту 2023-2025 років; інформацію про використання коштів проекту для потреб членів Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму в період з березня 2024 по травень 2025; інформацію про отримані грантові кошти Фонду EVZ згідно проекту «Захист прав та інтересів 25 постраждалих від нацизму в Луцьку, підтримка в буднях і проведення вільного часу, відвідування мало- і немобільних постраждалих»; фінансовий звіт про надходження коштів; звіт про виконану роботу Луцькою міською громадською ветеранською організацією Спілка в`язнів-жертв нацизму по проекту за період з 01.05.2024 по 31.05.2025; список осіб, залучених до проекту «Захист прав та інтересів 25 постраждалих від нацизму в Луцьку, підтримка в буднях і проведення вільного часу, відвідування мало- і немобільних постраждалих» станом на 01.01.2023; список осіб, залучених до проекту «Захист прав та інтересів 25 постраждалих від нацизму в Луцьку, підтримка в буднях і проведення вільного часу, відвідування мало- і немобільних постраждалих» станом на 01.04.2024. При цьому, зазначає, що оскільки умови програми «МИ ПОРУЧ! Підтримка людей постраждалих від нацизму» не передбачали виплати будь-яких коштів постраждалим від нацизму, а також не допускали надання матеріальної допомоги таким особам, Луцька міська громадська ветеранська організація Спілка в`язнів-жертв нацизму не мала юридичного права надавати таку матеріальну допомогу членам своєї організації. А тому в останнього відсутні документи, які витребовуються судом: інформація про всі виплати членам організації за період з березня 2024 року; бухгалтерські документи щодо розподілу допомоги; списки отримувачів матеріальної допомоги. Дана заява долучена до матеріалів справи.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява у якій просить суд закрити провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначають, що за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин спір між сторонами щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не господарського.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання у якому просять суд відкласти підготовче засідання у зв`язку з тим, що представник відповідача буде присутнім на інших судових засіданнях. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволенні заяви від 11.06.2026 Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму про закриття провадження у справі відмовлено. Повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 14.07.2026.

14.07.2026 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження до 27.08.2026, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 19.08.2026.

19.08.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 26.08.2026 до 16:00.

26.08.2026 у судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов на суму 118378,40 грн.

26.08.2026 у судовому засіданні представник відповідача визнала, що за період виключення позивача з членів організації позивач недоотримав 3060,87 грн, які видавалися членам організації у формі грошових сертифікатів на продукти та до дня народження, в іншій частині заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у позові.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

03.03.2024 відбулися позачергові загальні збори членів Луцької міської громадської ветеранської організації «Спілка в`язнів-жертв нацизму», за результатами яких позивача - ОСОБА_1 було виключено з членів організації. Підставою для такого рішення, як зазначає останній, стали звинувачення у дискредитації організації, сіянні розбрату серед її членів та неналежній поведінці.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.01.2026 у справі № 903/963/25 рішення позачергових загальних зборів членів відповідача, оформлене протоколом від 03.03.2024, в частині його виключення з членів організації визнано недійсним. Зазначене рішення набрало законної сили 17.02.2026.

Позивач стверджує, що внаслідок його виключення з членів організації він був фактично усунутий від участі в її діяльності, позбавлений можливості брати участь у заходах організації та отримувати допомогу, яка надавалася її членам. Зазначає, що є особою 1943 року народження та колишнім в`язнем-жертвою нацистських переслідувань, у зв`язку з чим членство у відповідній ветеранській організації мало для нього моральне, суспільне та соціальне значення.

За доводами позивача дії відповідача спричинили йому моральні страждання, психологічне напруження, переживання, порушення сну та погіршення емоційного стану. На підтвердження цього посилається на звернення за медичною допомогою, зокрема виписку № 86 із медичної карти амбулаторного хворого від 23.04.2026, відповідно до якої він звертався зі скаргами на головні болі, болі в серці при незначному фізичному навантаженні, коливання артеріального тиску, загальну слабкість та швидку втомлюваність. Також посилається на консультативний висновок спеціаліста КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» від 30.04.2026, згідно з яким у нього наявні скарги на тривожність та поверхневий сон.

Крім того, стверджує, що внаслідок виключення з організації був позбавлений можливості отримувати матеріальну допомогу, фінансову підтримку, гуманітарну допомогу, а також інші виплати та забезпечення, що надавалися членам організації за рахунок коштів фонду EVZ та інших джерел.

З метою встановлення розміру коштів, які він міг отримати як член організації, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про надання інформації щодо недоотриманих ним коштів та матеріальної допомоги за період з березня 2024 року по 12.03.2026. Вказану заяву було направлено відповідачу рекомендованим листом та отримано 19.03.2026, однак відповідач відповіді на неї не надав і інформації щодо здійснених членам організації виплат не повідомив.

У зв`язку з цим позивач зазначає, що не має можливості самостійно визначити точний розмір матеріальної шкоди та пов`язує її розмір із сумами матеріальної, фінансової та гуманітарної допомоги, яка надавалася іншим членам організації у відповідний період.

Разом з тим, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 100000 грн моральної шкоди та 25000 грн матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 цього Кодексу підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 цього Кодексу передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 цього Кодексу реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, реальні збитки та упущена вигода є різними формами майнових втрат. Реальні збитки пов`язані з фактичною втратою майна або понесенням чи необхідністю понесення витрат для відновлення порушеного права, тоді як упущена вигода полягає у неодержанні доходу, який особа могла б реально отримати за звичайних обставин за відсутності порушення її права.

Разом з тим, при визначенні правової природи заявленої вимоги суд виходить із її фактичного змісту, обставин, якими вона обґрунтована, та характеру спірних правовідносин, а не лише з наданої позивачем назви такої вимоги.

Такий підхід відповідає принципу jura novit curia («суд знає закони»). У пункті 32 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 зазначено, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Верховний Суд у цій же постанові вказав, що господарський суд, з`ясувавши, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, «самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини». При цьому самостійне застосування судом належних норм матеріального права не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 84, 86), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (пункти 6.566.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 103)).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач визначає заявлені до стягнення 25000 грн як матеріальну шкоду, завдану внаслідок його виключення з членів відповідача. Водночас, обґрунтовуючи зазначену вимогу, позивач посилається на те, що внаслідок такого виключення останній був позбавлений можливості отримувати матеріальну допомогу, фінансову підтримку, гуманітарну допомогу, а також інші виплати та забезпечення, що надавалися членам організації за рахунок коштів фонду EVZ та інших джерел.

Таким чином, позивач не посилається на конкретні витрати, які ним фактично понесені у зв`язку з порушенням його права, або на знищення чи пошкодження належного йому майна. Водночас заявлена до стягнення сума пов`язана з неотриманням позивачем коштів, які, за його твердженням, він міг би отримати як член організації у разі нездійснення його незаконного виключення.

За наведених обставин, за своїм змістом заявлена вимога спрямована на компенсацію доходів, які позивач міг би реально отримати за звичайних обставин, якби його право на членство в організації не було порушене, а відтак суд дійшов висновку, що правовою природою заявлених до стягнення коштів є збитки у вигляді упущеної вигоди, а не загальне поняття майнова шкода.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України упущена вигода охоплює доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 910/16803/19 зазначено, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Також у пункті 7.65 зазначеної постанови Верховний Суд вказав, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Отже, для задоволення вимоги про стягнення упущеної вигоди необхідно встановити реальну можливість отримання відповідного доходу та його розмір на підставі належних доказів.

Як зазначає відповідач, за час виключення позивача з членів організації, кожнийз 22 членів одержали по 2400 грн (сертифікати на продукти) та по 800 грн (сертифікати до дня народження), тобто виходячи з бюджету на 22 членів організації у розмірі 52800,00 грн на сертифікати на продукти та 17600 грн на сертифікати до дня народження.

При цьому, фактичний розподіл відповідних коштів здійснювався між 22 членами організації, тоді як позивач унаслідок його виключення участі у такому розподілі не брав.

Водночас, відповідач у судовому засіданні визнав обґрунтованим розмір коштів, які могли б припадати на позивача за умови збереження за ним статусу члена організації у сумі 3060,87 грн. При цьому відповідач виходив із того, що за умови невиключення позивача з членів організації відповідні кошти розподілялися б між 23 членами організації, а не між фактичними 22 членами.

Відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Отже, обставини визнання відповідачем обставин, щодо недоотримання позивачем 3060,87 грн, за умови збереження за ним статусу члена організації, відповідно до частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

При цьому, визнання відповідачем зазначеної обставини узгоджується з установленими судом обставинами щодо загального розміру коштів, передбачених на відповідні цілі, та кількості членів організації, між якими вони підлягали б розподілу за умови збереження за позивачем статусу члена організації.

Враховуючи зазначене, суд вважає підставним розмір упущеної вигоди позивача у сумі 3060,87(2295,65+765,22) грн, виходяти з розрахунку: сертифікати на продукти 52800/23=2295,65 грн на 1 члена організації та сертифікати на день народження 17600/23=765,22 грн на 1 члена організації.

Щодо решти заявленої суми 21939,13 грн суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б дозволяли достовірно встановити реальну можливість отримання саме позивачем відповідних коштів та їх конкретний розмір.

Зокрема, сам по собі загальний розмір коштів, передбачених відповідачем на відповідні цілі, не свідчить про те, що 21939,13 грн підлягала б виплаті саме позивачу, оскільки кошти розподілялися в залежності як від індивідуальних потреб її членів, так і на загальні(спільні) цілі(поїздки, святкування, відпочинки, придбання товарів і т.д).

Отже, судом встановлено, що заявлена вимога в частині стягнення 21939,13 грн не підтверджена належними та достатніми доказами щодо реальної можливості отримання позивачем відповідних коштів та їх конкретного розміру, так і отримання таких коштів кожним членом організації в рівних частинах(крім сертифікатів на продукти та день народження), відсутній її обгрунтований розрахунок, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, заявлена позивачем вимога про стягнення 25000 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 3060,87 грн як збитків у вигляді упущеної вигоди на грошові сертифікати на продукти та день народження, в частині стягнення 21939,13 грн суд відмовляє через необґрунтованість.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 100000 грн моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.05.2022 у справі №761/28949/17 у контексті питання стосовно відшкодування моральної шкоди висловила правову позицію про те, що при розгляді такої справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Між тим, позивачем не підтверджено належними, допустимими, достовірними чи вірогідними доказами наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; зв`язок між дією відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач(що моральні переживання, яких позивач зазнав, були зумовлені саме діяльністю спілки та її прийнятим рішенням, яке в подальшому скасовано судом); обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди(позивач не надав розрахунку чи критеріїв, з яких він виходив при визначенні заявленої до стягнення суми).

Водночас, наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, є обов`язковою умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Отже, оскільки, позивачем не доведено наявності означених вище елементів складу цивільного правопорушення, то у задоволенні позову в частині стягнення 100000 грн моральної шкоди слід відмовити.

Разом з тим, звертає увагу, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

В силу положень ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме з Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3060,87 грн збитків у формі упущеної вигоди. В частині стягнення 21939,13 грн упущеної вигоди (збитків) та 100000 грн моральної шкоди суд відмовляє через необгрунтованість.

Згідно із ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 65,19 грн (3060,87*2662,40/125000).

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму (проспект Соборності, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37610785) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 12.03.1997 року Луцьким МУ УМВС України у Волинській області) 3060,87 грн (три тисячі шістдесят гривень 87 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Луцької міської громадської ветеранської організації Спілка в`язнів-жертв нацизму (проспект Соборності, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 37610785) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 65,19 грн (шістдесят п`ять гривень 19 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026

Суддя А. С. Вороняк