Рішення № 139318729, 28.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4344/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства «Ніка» до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправним та скасування попередження, визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого приватного підприємства «Ніка» до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради №01 від 14.01.2026 року «Про здійснення заходів контролю...» в частині, що стосується перевірок діяльності МПП «НІКА»;

- визнати протиправними дії посадових осіб Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо проведення перевірок 15.01.2026 р. та складання Актів перевірок щодо маршрутів №145, 190, 191, 233, 237;

- визнати протиправним та скасувати Попередження Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (Лист №01-41/202 від 19.01.2026 року) про намір одностороннього розірвання Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між МПП «НІКА» та Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради укладено Договори №130 та №131 від 09.05.2024 року про організацію перевезень пасажирів. Протягом усього строку дії Договорів позивач належним чином виконував свої зобов`язання, забезпечуючи безперебійне транспортне сполучення в умовах правового режиму воєнного стану.

Водночас, 14.01.2026 року відповідачем було видано наказ №01, на підставі якого 15.01.2026 року було проведено перевірки роботи автобусів позивача на маршрутах №№145, 190, 191, 233, 237. За результатами перевірок складено Акти, якими зафіксовано нібито порушення умов Договорів, зокрема щодо недотримання графіків руху та невідповідності класу/кількості місць транспортних засобів. На підставі вказаних Актів, 19.01.2026 року відповідач направив позивачу лист-попередження №01-41/202, в якому повідомив про намір розірвати Договори в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/4344/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

Під час розгляду справи до суду від представника Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що нормативно-правовим актами державного та місцевого рівня передбачене право відповідача здійснювати контроль за виконанням умов Договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. Водночас жоден з нормативно-правових актів не визначає конкретні вимоги до процедури здійснення такого контролю. Відповідач є організатором перевезень та вживає заходів контролю саме як організатор за Договорами перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. Тобто Відповідач, як організатор, є стороною зазначених Договорів, та реалізовує власні права за даним Договорами як його сторона. Зважаючи на викладені обставини, підтвердження усунення виявлених недоліків та відсутність у відповідача будь-яких дій або намірів щодо розірвання Договорів №№130, 131 від 09.05.2025 року, відсутній предмет спору, у зв`язку з чим спірні правовідносини між сторонами фактично припинилися.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що спірні правовідносини не припинилися, оскільки попередження залишається в документообігу відповідача та служить "юридичним фундаментом" для потенційного тиску. Оскаржуване попередження не є "інформаційним листом" чи "рекомендацією", як намагається представити відповідач це акт індивідуальної дії, що встановлює правовий режим "під загрозою" для позивача. На переконання сторони позивача, попередження створює постійну невизначеність: будь-яке майбутнє "порушення" може бути трактоване як "повторне", що автоматично активує процедуру одностороннього розірвання договорів.

Згідно ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Між Малим приватним підприємством «Ніка» (як перевізником) та Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (як організатором перевезень) 09.05.2024 року було укладено Договори №130 та №131 про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.

14.01.2026 року Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради було видано Наказ №1 Про здійснення заходів контролю щодо дотримання умов виконання Договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, відповідно до якого зобов?язано посадових осіб Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради здійснити заходи контролю щодо виконання умов Договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які укладені, зокрема, але не виключно, із малим приватним підприємством «Ніка».

Враховуючи вказане, 15.01.2026 року співробітниками Департаменту транспорту, зв?язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради були здійснені заходи контролю та встановлені факти порушень позивачем умов Договорів №130 та №131, про що було зазначено в Актах здійснення контролю виконання умов Договору про організацію перевезень за маршрутами №145, 190, 191, 233, 237 (далі Акти перевірки), а саме:

- на кінцевій зупинці «Залізничний вокзал», відповідно до планових показників роботи автобусного маршруту 190 « 28 бригади - Залізничний вокзал» плановий вихід автобусів 8 одиниць фактична кількість автобусів 4 одиниці, що складає 50%;

- не виконується затверджений графік руху, що є порушенням вимог п. 2.3.4 Договору від 09.05.2024 року №131;

- транспортний засіб д.н. НОМЕР_1 , в салоні відсутня табличка зі шрифтом брайля;

- транспортний засіб д.н. НОМЕР_2 має сліди іржи по кузову, в салоні відсутня табличка зі шрифтом брайля;

- на кінцевій зупинці, згідно затвердженої схеми руху, «Залізничний вокзал» (Італійський бульвар), відповідно до планових показників роботи автобусного маршруту №237 «Залізничний вокзал вул. Агрономічна» плановий вихід 1 одиниця, фактично автобус був відсутній;

- не виконується затверджений графік руху, що є порушенням вимог п.2.3.4 Договору від 09.05.2024 року №131;

- на кінцевій зупинці «парк ім. Т.Г. Шевченка», відповідно до планових показників роботи автобусного маршруту 233 «Тираспольське шосе («Два стовпи») - парк ім. Т.Г. Шевченка» плановий вихід автобусів 6 одиниць фактична кількість автобусів 3 одиниці, що складає 50%;

- не виконується затверджений графік руху, що є порушенням вимог п.2.3.4 Договору від 09.05.2024 року №130;

- транспортний засіб д.н. ВН5327TT автобусного маршруту №145 «вул. Левітана (ж/м «Радужний») вул. В. Висоцького», не відповідає умовам конкурсу, що вказані в Додатку до договору «Про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування» від 09.05.2024 року №130 в частині кількості сидячих місць. В умовах конкурсу зазначено «Характеристика автобусів за категорією, класом та пасажиромісткістю (місця для сидіння) - 19 і більше, а в наявності в салоні 18 пасажиромісць, що підтверджується електроними даними Головного сервісного центру МВС України, згідно яких в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вказано Кількість сидячих місць з місцем водія - 19 місць;

- порушення вимог пунктів 2.3.29 та 2.3.30 Договору від 09.05.2024 року №130.

Про вищевказані порушення було зазначено у Попередженні від 19.01.2026 року №01-41/202, оформленого Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому перевізника було попереджено, що порушення пунктів 2.3.4, 2.3.29, 2.3.30 вимог вказаних Догорів є підставами для розірвання їх в односторонньому порядку з боку Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради. Перевізнику було запропоновано усунути виявлені порушення.

При цьому, відповідач у відзиві посилався на те, що перевізник підтвердив усунення виявлених недоліків, а також зазначив про відсутність намірів щодо розірвання Договорів №130 та 131 від 09.05.2024 року.

Водночас, не погоджуючись із вищевказаними обставинами, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних позивачем рішень та дій Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.9 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду.

Згідно Положенням про Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.09.2023 року №1459-VIII (далі Положення), визначено, що Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради:

п.2.2.21 - здійснює координацію та контроль роботи всіх перевізників незалежно від форм власності, які здійснюють пасажирські перевезення на території м. Одеси, відповідно до норм чинного законодавства України.

п.2.2.26 - укладає договори перевезень на автобусних маршрутах загального користування з автомобільними перевізниками - переможцями конкурсу на міських автобусних маршрутах загального користування та забезпечує контроль за виконанням умов договорів;

п.2.2.28 - у межах компетенції здійснює контроль за організацією та якістю транспортного обслуговування, дотриманням законодавства у сфері дорожнього транспортного комплексу та зв`язку, організовує розробку та впровадження заходів щодо поліпшення організації дорожнього руху в м. Одесі.

Відповідно п.56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №108 контроль за виконанням умов договору або дозволу здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

Відповідно до п.55 розділу Проведення конкурсу та визначення переможця Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, Організатор зобов`язаний, зокрема, забезпечити дострокове розірвання договору або анулювання дозволу з автомобільним перевізником у разі наявності фактів порушення ним умов договору або дозволу у частині незабезпечення регулярності перевезень з вини перевізника (менш як 90 відсотків за місяць), використання автобусів, що не відповідають зазначеним умовам за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками, відправлення автобусів з місць, що не передбачені розкладом руху. Розірвання договору або анулювання дозволу здійснюється не раніше ніж через 30 календарних днів після надісланого організатором попередження такому перевізникові про недопущення порушення умов договору (дозволу) та встановлення повторного факту такого порушення (попередження не застосовується у разі настання транспортної події з вини водія автобуса з потерпілими та/або загиблими, яка спричинена діяльністю перевізника).

Відповідно до умов Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування (далі Договори), укладених між позивачем (як перевізником) та Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (як організатором перевезень), вбачається, що:

за п.2.2.2 - Організатор має право вимагати неухильного дотримання Перевізником умов цього Договору, чинного законодавства України, актів Одеської міської ради, її виконавчого комітету, міського голови, Організатора, рішень конкурсного комітету.

за п.2.2.3 - Організатор має право в межах наданих повноважень перевіряти виконання Перевізником вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил надання послуг автомобільного пасажирського транспорту та інших нормативно-правових актів України у транспортній сфері.

за п.2.2.4 - Організатор має право здійснювати контроль за виконанням умов Договору, в тому числі, але не виключно: планових показників (додаток 1), забезпеченням диспетчеризації, виконанням обов`язків Перевізником щодо створення належних санітарно-побутових умов для водіїв, рівнем якості перевезення пасажирів та належною екіпіровкою рухомого складу передбаченою Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, забезпеченням зберігання рухомого складу у відповідності до вимог ст. 21 Закону України Про автомобільний транспорт, проведенням передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв.

за п.2.2.5 - Організатор має право перевіряти автобуси на відповідність їх санітарно-технічним та експлуатаційним вимогам, а також комплектацію автомобілів згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.28-97 та розділу 31 Правил дорожнього руху.

за п.п.б) п. 4.1 сторони домовились, що Договір може буди розірваним: Організатором в односторонньому порядку при невиконанні або неналежному виконанні Перевізником умов цього договору та його додатків.

Зміст вищенаведених Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, зокрема у частині прав та обов`язків сторін, є ідентичним.

Аналізуючи вищевказане, Положення про Департамент транспорту, Порядку проведення конкурсу та змісту укладених між позивачем та відповідачем Договорів, дає підстави для висновку, що Департамент транспорту не є органом контролю у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-У (далі - Закон №877-У), а є стороною договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які укладені між сторонами у цій справі.

Саме цими Договорами передбачена право організатора здійснювати контроль за виконанням умов Договору.

Детальної регламентації процедури призначення перевірок, здійснення заходів контролю та оформлення їх результатів у Договорах сторонами не визначено.

Таким чином суд доходить висновку, що Департамент транспорту призначаючи перевірки оскаржуваним наказом здійснював заходи контролю щодо виконання умов Договорів перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в межах наданих йому відповідними Договорами прав, в межах повноважень визначених законом та договорами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/13869/17, відповідно до якої відповідач як організатор перевезень має право відповідно до умов зазначених вище договорів проводити організацію перевірок дотримання іншою стороною - перевізником умов цих договорів. При цьому, в даному випадку Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діє не в якості суб`єкта контролю відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а реалізує свої права як учасник (сторона) договору. Норми статей 6 та 7 Закону № 2344-III визначають не лише порядок контролю за організацією перевезень, а й повноваження органів місцевого самоврядування (до яких відноситься відповідач) щодо формування мереж міських автобусних маршрутів загального користування. Відповідно, вказівка у повідомленні про проведення перевірки на норми вищезазначених статей не є підставою для визнання даної перевірки плановою в розумінні Закону №2344-III, а визначає лише повноваження відповідача як організатора перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виявивши за результатами перевірки порушення законодавства та умов Договорів, про що зазначено в Актах здійснення контролю виконання умов Договору про організацію перевезень за маршрутами №145, 190, 191, 233, 237, Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради відповідно до попередження, оформленого у формі листа від 19.01.2026 року №01-41/202, зазначив, що порушення пунктів 2.3.4, 2.3.29, 2.3.30 вимог вказаних Догорів є підставами для розірвання їх в односторонньому порядку. Перевізнику було запропоновано усунути виявлені порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, приймаючи наказ №1 Про здійснення заходів контролю щодо дотримання умов виконання Договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування діяв правомірно, окрім того, дії посадових осіб Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо проведення перевірок 15.01.2026 року та складання Актів перевірок щодо маршрутів №145, 190, 191, 233, 237, на думку суду, також є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій посадових осіб Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради в частині проведення перевірок 15.01.2026 року та складання Актів перевірок щодо маршрутів №145, 190, 191, 233, 237.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської Ради №1 Про здійснення заходів контролю щодо дотримання умов виконання Договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування від 14.01.2026 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 ч.1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Разом з цим, суд не вбачає жодних порушень норм законодавства та умов укладених Договорів між перевізником та організатором щодо призначення та проведення перевірок, а також оформлення їх результатів.

Таким чином, суд зазначає, що не є належним способом захисту порушеного права оскарження Наказу №1 від 14.01.2026 року, оскільки він втратив свою силу у зв`язку з його виконанням, що є підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.

Щодо визнання протиправним та скасуваня Попередження Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, оформлене у вигляді листа №01-41/202 від 19.01.2026 року про намір одностороннього розірвання Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року, суд зазначає наступне.

Реалізація відповідачем права на ініціювання припинення Договорів можлива виключно з дотриманням встановленої законодавством процедури, яка передбачає, зокрема, належне фіксування порушень, встановлення їх повторності у передбачених випадках, а також дотримання строків та форми попередження перевізника.

Вищевказана правова позиція підтримана у постанові П?ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 року у справі №420/41566/25.

Відповідно до статті 19 КАС України предметом адміністративного спору є, зокрема, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які вже відбулися та породили юридичні наслідки для особи, або які можуть бути оскаржені у зв`язку з їх протиправністю.

У даному випадку предметом спору є лист Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради №01-41/202 від 19.01.2026 року про намір одностороннього розірвання Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року виключно у випадку, якщо перевізник не усуне виявлені порушення, про які зазначено в Актах перевірок щодо маршрутів №145, 190, 191, 233, 237.

Разом з цим, у вказаному листі не містилось наміру припинити договірні відносини з визначенням конкретних строків їх припинення.

Таким чином, після видання попередження Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради у вигляді листа №01-41/202 від 19.01.2026 року правові наслідки для позивача не настали, що додатково підтверджується посиланнями відповідача у відзиві на те, що у Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради наразі відсутні наміри щодо розірвання Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року, оскільки позивач (як перевізник) підтвердив усунення виявлених недоліків під час перевірки.

Тобто, враховуючи той факт, що вищевказаний лист від 19.01.2026 року не містить відомостей про фактичне одностороннє розірвання Договорів №130 та №131 від 09.05.2024 року, то, на переконання суду, такий документ носить лише інформативний характер, та не породжує для позивача будь-яких правових наслідків.

Аналізуючи вищезазначене, суд також не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування попередження Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради у вигляді листа №01-41/202 від 19.01.2026 року.

Підсумовуючи вищевикладене суд дорходить висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства «Ніка», заявленого до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.

Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Викладені в цьому рішенні мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи сторін.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь суми судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Малого приватного підприємства «Ніка» до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправним та скасування попередження, визнання протиправними дій відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - Мале приватне підприємство «Ніка» (65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 15Г, код ЄДРПОУ 26209499).

Відповідач - Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (65004, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 23987115).

Суддя О.В. Білостоцький

.