Ухвала суду № 139318724, 28.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5204/25

УХВАЛА

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №4205204/25, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року по справі №420/5204/25 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.12.2023 року по 21.06.2024 року включно.

Зобов`язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.12.2023 року по 21.06.2024 року включно у розмірі 280 967,22 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 року апеляційну скаргу Інформаційного агентства було задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року - скасовано в частині:

«Зобов`язати Інформаційне агентство нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.12.2023 року по 21.06.2024 року включно у розмірі 280 967,22 грн.».

Прийнято в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково.

Зобов`язано Інформаційне агентство нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.12.2023р. по 21.06.2024р. включно у розмірі 266 300,79 грн.

В іншій частині рішення суду - залишено без змін.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 30.04.2026 року.

22.05.2026 року видано виконавчий лист по справі №420/5204/25.

04.08.2026 року (під час перебування головуючого судді у відпустці) до суду від позивача надійшла заява, подана в порядку ст.383 КАС України, в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії Інформаційного агентства щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року (справа №420/5204/25);

- зобов`язати Інформаційне агентство вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року (справа №420/5204/25);

- установити Інформаційному агентству тридцятиденний строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року (справа №420/5204/25).

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що позивач звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), внаслідок чого 14.07.2026 року за його заявою було відкрито виконавче провадження ВП №81492688, боржнику надано 10-денний термін щодо добровільного виконання рішення суду. Станом на день звернення до суду рішення ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконано. Відповідач не надав докази вжиття заходів для повного виконання рішення суду у даній справі.

27.08.2026 року від Інформаційного агентства до суду надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача про застосування приписів статті 383 КАС України у справі № 420/5204/25 . В обґрунтування вказаного клопотання вказано, що відповідач, діючи в межах наявного бюджетного фінансування та послідовно вживаючи заходів для добросовісного виконання судового рішення, здійснив його часткове виконання, зокрема, нараховано кошти в сумі 42 537,05 грн., та після утримання належних податків і зборів (9 783,52 грн.) 31.03.2026 року виплачено позивачу 32 753,53 грн., на підтвердження чого надано розрахунково-платіжну відомість №66 та платіжну інструкцію №203 від 30.03.2026 року. З урахуванням постанови апеляційної інстанції та раніше виплаченої суми (42 537,05 грн.), остаточний залишок коштів, що підлягає виплаті на виконання рішення суду у справі №420/5204/25, становить 223 763,74 грн. (266 300,79 грн. 42 537,05 грн.). Враховуючи, що на даний час на рахунку Інформаційного агентства за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» відсутні достатні асигнування для оплати залишку заборгованості, до забезпечувального органу (Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України) подано заявки на отримання бюджетних асигнувань. Таким чином, Інформаційне агентство через викладені об`єктивні причини не має змоги здійснити оплату залишку коштів на виконання рішення суду. Разом з тим, відповідач вживає послідовних і систематичних заходів для отримання фінансування: починаючи з квітня 2026 року і по теперішній час потреба в коштах для повного виконання рішення суду у справі №420/5204/25 щомісячно включається до заявок, які подаються наростаючим підсумком до забезпечувального органу (Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України). Одразу після надходження відповідних бюджетних асигнувань на рахунок відповідача, залишок невиплачених коштів буде невідкладно перераховано позивачу.

Дослідивши матеріали поданої позивачем заяви, клопотання Інформаційного агентства, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Стаття 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Тобто процесуальне законодавство в адміністративному судочинстві визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України); зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, ч.1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.2 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Як зазначено позивачем, підставою для звернення до суду із процесуальною заявою в порядку ст.383 КАС України став факт невиконання Інформаційним агентством судового рішення по справі №420/5204/25 в примусовому порядку в межах ВП №81492688.

Згідно приписів частини 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2025 року з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 року у справі №9901/235/20 звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 року справі №9901/235/20 було також зазначено, що стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Отже, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 статті 5 Закону №1404-VIII).

При цьому, у розділі ІV Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» закріплені загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

При зверненні до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України позивач посилався лише на факт відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого в межах адміністративної справи №420/5204/25. Водночас, відомостей про використання державним виконавцем в межах виконавчого провадження усіх можливостей для примусового виконання рішення суду, позивачем у заяві не зазначено, та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновку, що звернення позивача до суду із заявою про застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України наразі є передчасним, а тому заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 287, 370, 382, 383 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача, подана в порядку ст.383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/5204/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Білостоцький О.В.

,