Рішення № 139318535, 28.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Київ справа №320/34119/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони, третя особа Державна судова адміністрація України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом Служби судової охорони (код ЄДРПОУ 42902258), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони, яка полягає у невиданні наказів, не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 29.11.2022;

- зобов`язати Службу судової охорони винести наказ (накази) про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000,00 грн щомісячно за період з 24.02.2022 по 29.11.2022;

- зобов`язати Службу судової охорони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 гри щомісячно за період з 24.02.2022 до 29.11.2022;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Служби судової охорони подати звіт про його виконання у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач після 24.02.2022 протиправно не виплачував йому, як співробітнику Служби судової охорони, щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168 (далі Постанова N 168). На переконання позивача, бездіяльність відповідачів щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов`язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року поновлений строк на звернення до суду та відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі служби відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітникам. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди, не передбачені, тому відповідач позбавлений можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат. Наведене, за доводами відповідача, свідчить про недопущення ним бездіяльності щодо виконання Постанови №168.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року клопотання Служби судової охорони про залучення третіх осіб задоволено частково, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Згідно з наказом Служби судової охорони від 06.09.2019 № 101 о/с позивача було прийнято на службу до Служби судової охорони (далі -« Служба), присвоєно спеціальне звання підполковник Служби судової охорони та призначено на посаду начальника адміністративно-господарського відділу центрального органу управління Служби. Службу проходив по 29.11.2022.

Відповідно до наказу Служби по особовому складу від 17.11.2022 № 1022 о/с позивача було звільнено зі служби за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних сил України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №168) встановлено, зокрема, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно.

Позивач зазначає, що відповідач не здійснював йому виплату зазначеної винагороди. Відповідну виплату він також не отримав і в момент звільнення зі служби.

23.01.2023 він звернулася до Служби судової охорони з запитом щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Проте, листом Служба судової охорони повідомила, що в затвердженому ДСА України кошторисі на 2022 та 2023 роки та відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, не передбачені, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби з 24 лютого 2022 року не проводилася.

Вважаючи таку бездіяльність Служби судової охорони протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України, складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів, які утворюються як юридичні особи. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII визначено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, та має стимулювати комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» затверджено схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами та спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, а також встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією України.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384 (далі Порядок № 384).

Відповідно до пунктів 4 7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: щомісячні основні види грошового забезпечення посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за стаж служби; щомісячні додаткові види грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премію; одноразові додаткові види грошового забезпечення винагороди та допомоги.

Згідно з пунктами 8, 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, призначеним на штатні посади в центральному органі управління та територіальних управліннях Служби, за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у відповідних кошторисах на грошове забезпечення.

Пунктом 11 Порядку № 384 визначено періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, зокрема час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 у первинній редакції встановлено, що на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим із них, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення відповідних заходів, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення, у розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення її реалізації. Відповідно до пункту 5 цієї постанови вона набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 до Постанови № 168 внесено зміни, зокрема слова «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», постанову доповнено положенням про оподаткування таких виплат та пунктом 2^1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом Державної судової адміністрації України від 31 жовтня 2022 року № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок № 396).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам у період дії воєнного стану за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами.

Пунктом 7 Порядку № 396 визначено такі розміри додаткової винагороди: 30 000 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень співробітникам, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх проведення, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати є наказ Служби або територіального управління Служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 та наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року № 396 передбачено, що відповідні нормативно-правові акти застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Водночас суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 5 КАС України типова адміністративна справа це адміністративна справа, відповідачем у якій є один і той самий суб`єкт владних повноважень або його відокремлений структурний підрозділ, спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та позивачами заявлено аналогічні вимоги. Зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

За приписами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у такому рішенні.

Суд доходить висновку, що ця справа відповідає ознакам типової справи, визначеним Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22, оскільки позивач є співробітником Служби судової охорони, відповідачем Служба судової охорони, предметом спору є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, а спір виник у зв`язку з її ненарахуванням та невиплатою за період проходження позивачем служби.

У зазначеному рішенні Верховний Суд дійшов, зокрема, таких висновків:

з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану додаткову винагороду, яка підлягає виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;

встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати на період дії воєнного стану;

внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 зміни щодо визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не змінили обсягу права на її отримання, оскільки за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця її розмір становить 30 000 гривень;

ДСА України, відповідно до частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII, уповноважена визначати порядок виплати грошового забезпечення, але не має повноважень змінювати його розмір, установлений Кабінетом Міністрів України;

Порядок № 396 не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до його прийняття та набрання ним чинності; у спірний період порядок виплати грошового забезпечення був врегульований Порядком № 384;

відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для невиплати передбаченої законодавством додаткової винагороди, оскільки відмова у такій виплаті порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи мирно володіти своїм майном, що узгоджується, зокрема, з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, заява № 63134/00.

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду суд доходить висновку про наявність правових підстав для захисту права позивача шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягає виплаті зазначена винагорода, суд враховує постанову Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яка набрала чинності 21 січня 2023 року.

Зазначеною постановою з переліку осіб, яким на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень, виключено співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу до 29 листопада 2022 року, тобто до набрання чинності зазначеними змінами.

За таких обставин суд доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000 гривень на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 29 листопада 2022 року, за умови наявності підстав для її виплати та з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Разом з тим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невинесення наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди та зобов`язання відповідача винести відповідний наказ задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

При цьому адміністративний суд, здійснюючи перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не може підміняти такий орган і втручатися у його дискреційні повноваження поза межами перевірки їх відповідності встановленим законом критеріям.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до якої дискреційними є повноваження, за яких адміністративний орган має певну свободу розсуду при виборі одного з юридично допустимих рішень.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував на необхідності визначення законом достатньо чітких меж дискреції органів державної влади. Так, у рішенні від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» Суд зазначив, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, він не має підміняти компетентні національні органи, а перевіряє відповідність їхніх рішень положенням Конвенції та Протоколів до неї.

У рішенні від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що надання органам виконавчої влади необмежених дискреційних повноважень є несумісним із принципом верховенства права, а закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її здійснення.

Таким чином, дискреційним є повноваження суб`єкта владних повноважень щодо прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, із дотриманням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу, що прийняття відповідачем наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди є підставою для здійснення відповідної виплати. Водночас, починаючи з 19 липня 2022 року, додаткова винагорода визначається у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тому її конкретний розрахунок належить до компетенції відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який здійснює виплату грошового забезпечення.

Саме на відповідача покладається обов`язок за наявності передбачених законом підстав прийняти відповідні накази та здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди. Отже, суд не вбачає підстав для окремого зобов`язання відповідача видати такий наказ, оскільки ефективним способом захисту порушеного права у цій справі є безпосереднє зобов`язання нарахувати та виплатити належну позивачу додаткову винагороду.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про його виконання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Частиною другою статті 382 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту або в разі його неподання суд може встановити новий строк для подання звіту та накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у визначеному законом розмірі.

Таким чином, встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення є правом суду, а не його обов`язком. На це, зокрема, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 823/1265/16.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 86 постанови від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 також зазначила, що передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може бути реалізоване залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звернув увагу, що положення статей 382, 383 КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а підставою для їх застосування є невиконання рішення, ухваленого на користь особи, та обставини, які свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із його невиконанням.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 704/1167/19.

Отже, правовою підставою для встановлення судового контролю є наявність об`єктивних, підтверджених належними та допустимими доказами обставин, які дають підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення може залишитися невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд має враховувати характер покладених рішенням обов`язків та можливість суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Суд зазначає, що саме по собі прийняття рішення зобов`язального характеру не є безумовною підставою для встановлення судового контролю. Необхідність застосування такого заходу має бути обґрунтована конкретними обставинами та підтверджена належними і допустимими доказами.

Позивачем таких доказів суду не надано, як і не наведено обґрунтувань, які б свідчили про ризик невиконання відповідачем судового рішення або необхідність застосування додаткових заходів контролю за його виконанням.

За таких обставин суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно з квитанцією до платіжної інструкції від 24.04.2023 року №1091009283, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, ЄДРПОУ 42902258), яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 29.11.2022.

Зобов`язати Службу судової охорони (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, ЄДРПОУ 42902258) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000,00 грн щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 до 29.11.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 800,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Служби судової охорони (адреса Україна, 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, ЄДРПОУ 42902258).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.