Ухвала суду № 139317350, 27.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 серпня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/12283/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Скалозуба Ю. О., розглянувши в письмовому провадженні звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні діїУ С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2024, що набрало законної сили 21.08.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

13.02.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі. Заява мотивована тим, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 2595,00 грн, однак відповідач продовжує виплачувати пенсію із прожиткового мінімуму, що встановлений на 2025 рік.

Ухвалою суду 17.02.2026 заява прийнята до розгляду та надано боржникові строк для подання пояснень.

Ухвалою суду від 10.03.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено, встановлено боржникові строк для подання звіту про виконання судового рішення.

Так, відповідач на виконання вказаної вище ухвали суду подав звіт, в якому вказує, що розмір пенсії позивачеві обрахований правильно та станом на 01.01.2026 склав 15740,82 грн. Пенсія буде виплачуватись у вказаному розмірі з 01.05.2026, на підтвердження чого надав перерахунки пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 12.05.2026 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про виконання рішення суду.

У поданому до суду звіті на виконання ухвали суду від 12.05.2026 боржник зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вжило всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення, зокрема здійснило перерахунок пенсії та нарахування доплати. Відсутність коштів для виплати всієї суми заборгованості, на думку боржника, не свідчить про умисне ухилення від виконання рішення та не може вважатися його невиконанням без поважних причин. Разом із тим боржник зазначає, що не може визначити орієнтовний строк повного виконання рішення від 07.11.2024 у справі № 620/12283/24 у частині виплати заборгованості, оскільки така виплата залежить від обсягу бюджетного фінансування, рішень уповноважених органів та черговості проведення виплат за судовими рішеннями.

Ухвалою суду від 07.07.2026 звіт призначений до розгляду та встановлено стягувачу строк для надання пояснень з приводу обставин, зазначених боржником у поданому звіті.

Ухвала суду від 07.07.2026 отримана стягувачем 17.07.2026, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення; пояснень з приводу обставин, зазначених боржником у поданому звіті, стягувач не надавав.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю, судом встановлені такі обставини.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №620/12283/24/25, яке 22.01.2025 набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 04.04.2024 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з протоколом про призначення/перерахунок пенсії від 20.12.2025 пенсія позивачеві виплачується в сумі 14336,82 грн, з яких 14166,00 грн розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, 170,82 грн додаткова пенсія інвалідам 3 групи з числа потерпілих ЧАЕС (а.с. 156).

Відповідно до інформації про зарахування по картці позивача 20.01.2026 позивач отримала пенсію за січень 2026 року в сумі 14336,982 грн (а.с. 157).

Разом зі звітом боржник подав протокол перерахунку пенсії стягувача, відповідно до якого розмір пенсії позивача станом на 01.01.2026 складає 15740,82 грн, з яких 15570,00 грн основний розмір пенсії (а.с. 174).

Зі звіту відповідача, поданого 11.06.2026 вбачається, що розмір пенсії 15740,82 грн виплачується позивачу з 01.05.2026.

Водночас, згідно з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення, якою встановлено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду шляхом стягнення з Головного управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 04.04.2024 по 31.03.2025 в сумі 103083,56 грн.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам із урахуванням наданих сторонами доказів, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В частині другій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно з частинами 1-5 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Дослідивши поданий боржником звіт та додані до нього докази, суд установив, що боржником проведено перерахунок пенсії позивача, однак нарахована за результатами перерахунку заборгованість у повному обсязі не виплачена.

Водночас, спосіб і порядок виконання судового рішення ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 змінений на стягнення.

Суд зауважує, що виконання рішення суду про стягнення коштів із державного чи місцевих бюджетів здійснюється через органи Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання.

Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами. Такими законами є Закон України «Про Державний бюджет України» на кожний рік та Бюджетний кодекс України.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління № 35 Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 № 53/37389), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.

Фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».

Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.

Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівській області зазначило, що виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.

Зазначені доводи узгоджуються з приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд зазначає, що дійсно у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.

Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер.

Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

У даному ж випадку, на переконання суду, є об`єктивні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень), а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття поданого представником відповідача звіту.

Разом із тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.

Відтак наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для прийняття поданого звіту.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Також суд враховує, що у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім цього, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Враховуючи те, що відповідач здійснив позивачу перерахунок пенсії за спірний період, а також те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що виплата зазначеної суми буде проведена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, суд вважає за можливе прийняти поданий відповідачем звіт.

Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання судового рішення у справі № 620/12283/24.

Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Суддя Ю.О. Скалозуб