Рішення № 139316338, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 520/16253/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38242758, вул. Травнева, 54А, м. Добропілля, Покровський р-н, Донецька обл., 85004) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 3-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (Код ЄДРПОУ: 38242758) щодо неперерахунку/ненарахуванню та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 по 22.07.2022 суму його грошового забезпечення, а саме: посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, процентних надбавок за вислугу років, надбавок за особливості проходження служби, надбавок за ризик, надбавок за особливо важливі завдання, інших надбавок, виплат та доплат, грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки, в тому числі, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомога при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та не проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб інших утримуються з грошового винагород та виплат, одержаних забезпечення, військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати 3-й державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (Код ЄДРПОУ: 38242758) здійснити перерахунок/нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 по 22.07.2022 суму його грошового забезпечення, а саме: посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, процентних надбавок за вислугу років, надбавок за особливості проходження служби, надбавок за ризик, надбавок за особливо важливі завдання, інших надбавок, виплат та доплат, грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки, в тому числі, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомога при звільнені, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб інших утримуються з грошового винагород та виплат, одержаних забезпечення, військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 31.10.2019 №264 о/с позивача призначено на посаду водія 23 державної пожежно-рятувальної частини 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 04.11.2019.

Наказом Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 14.04.2022 №120 о/с «Про припинення виплати грошового забезпечення та заробітної плати» з 01.04.2022 припинено виплату грошового забезпечення позивачу до моменту з`ясування відповідних обставин або закінчення воєнного стану та проведення відповідних службових розслідувань.

Підставою для прийняття зазначеного наказу слугувало те, що внаслідок тимчасової окупації частини території Донецької області окремі працівники та особи рядового і начальницького складу Головного управління ДСНС України у Донецькій області, зокрема позивач, не прибули на підконтрольну Україні територію та не приступили до виконання службових обов`язків.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 22.07.2022 №377 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за підпунктом 12 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, в інших випадках, передбачених законом, та виключено з кадрів ДСНС України 22.07.2022.

Згідно із зазначеним наказом календарна вислуга позивача станом на 22.07.2022 становила 8 років 6 місяців 27 днів, пільгова 2 роки 10 місяців 18 днів.

Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 01.06.2026, у якому просив повідомити, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та які тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 застосовувалися під час обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача за період із 29.01.2020 по 22.07.2022, а також надати грошові атестати, особові картки на грошове забезпечення, довідки про розміри основних і додаткових видів грошового забезпечення, картки особового рахунку та витяги з наказів про зарахування на службу і звільнення зі служби.

У цьому ж запиті представник позивача просив здійснити за період із 29.01.2020 по 22.07.2022 перерахунок і виплату грошового забезпечення та інших залежних від розміру посадового окладу й окладу за спеціальним званням виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Листом Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 12.06.2026 №50 01-4453/50 03 представника позивача повідомлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за період із 29.01.2020 по 22.07.2022 розраховувалося відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623.

У цьому листі також зазначено, що під час нарахування позивачу грошового забезпечення використовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018, 1762,00 грн. Посадовий оклад позивача за 6 тарифним розрядом становив 2910,00 грн, оклад за спеціальним званням із застосуванням тарифного коефіцієнта 0,46 810,00 грн, а із застосуванням тарифного коефіцієнта 0,50 880,00 грн.

Водночас Головне управління ДСНС України у Донецькій області повідомило про відсутність грошового атестата позивача у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Маріуполя та надало довідку про розмір нарахованого грошового забезпечення за період із 29.01.2020 по 22.07.2022, а також витяги з наказів від 31.10.2019 №264 о/с, від 14.04.2022 №120 о/с та від 22.07.2022 №377 о/с.

Згідно з наданою відповідачем довідкою до складу нарахованого позивачу грошового забезпечення входили посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячна премія й індексація.

Крім того, у травні 2020 року позивачу нараховано допомогу для оздоровлення в розмірі 11340,81 грн, у травні 2021 року допомогу для оздоровлення в розмірі 11830,71 грн, у лютому 2022 року допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 13213,55 грн.

Загальна сума нарахованого позивачу за відображений у довідці період грошового забезпечення становила 352731,69 грн, зокрема: посадовий оклад 75941,61 грн, оклад за спеціальним званням 21312,26 грн, надбавка за вислугу років 29176,16 грн, надбавка за особливості проходження служби та важливі завдання 63215,02 грн, щомісячна премія 116821,09 грн, індексація 9880,48 грн, допомога для оздоровлення 23171,52 грн, допомога для вирішення соціально-побутових питань 13213,55 грн.

За квітень, травень, червень і липень 2022 року в довідці зазначено відсутність нарахувань грошового забезпечення.

Не погоджуючись із застосуванням відповідачем під час визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після набрання 29.01.2020 законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, відновилася дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у первинній редакції.

На переконання позивача, починаючи з 29.01.2020 розміри його посадового окладу та окладу за спеціальним званням підлягали визначенню шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Позивач посилався на те, що неправильне визначення відповідачем посадового окладу й окладу за спеціальним званням призвело також до заниження розміру залежних від них щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У зв`язку із цим позивач вважав, що перерахунку підлягають усі перелічені в позові виплати за період із 29.01.2020 по 22.07.2022 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що лише з листа від 12.06.2026 №50 01-4453/50 03 та доданої до нього довідки отримав документально підтверджену інформацію про застосування відповідачем під час розрахунку грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. Позивач також посилався на відсутність його грошового атестата та на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначив, що грошове забезпечення позивача було нараховане та виплачене відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідач наполягав на тому, що зміна розміру прожиткового мінімуму у 2020, 2021 та 2022 роках не була підставою для зміни посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. На думку відповідача, розрахунковою величиною для визначення таких окладів залишався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01.01.2018, 1762,00 грн.

Також відповідач посилався на те, що після 01.03.2018 Кабінет Міністрів України не приймав окремого рішення про збільшення посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 пункт 4 постанови №704 викладено в редакції, яка прямо передбачає обчислення відповідних окладів виходячи із суми 1762,00 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що 3 Державний пожежно-рятувальний загін утримується за рахунок коштів державного бюджету та може здійснювати видатки лише в межах затверджених бюджетних асигнувань.

Щодо періоду з 01.04.2022 відповідач указав, що наказом Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 14.04.2022 №120 о/с виплату грошового забезпечення позивачу було припинено з 01.04.2022, а тому заявлений у позові період перерахунку до 22.07.2022 є необґрунтованим.

Заперечуючи проти перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач зазначив, що позивача звільнено за підпунктом 12 пункту 176 Положення №593, а його календарна вислуга становила менше 10 років, у зв`язку із чим права на одержання такої допомоги він не набув.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідач указав, що відповідно до пунктів 4, 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, тому вимогу позивача в цій частині вважав передчасною.

З огляду на наведене відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, покликаною забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

За змістом статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних видів грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премій та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 внесено зміни, внаслідок яких розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 визнано протиправним та скасовано. Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 зазначене судове рішення залишено без змін.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 утратив чинність, у зв`язку із чим застосуванню підлягав пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, чинній до внесення зазначених змін.

При цьому пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників й інших виплат.

Водночас зазначене обмеження не впливає на спірні правовідносини, оскільки розрахунковою величиною, передбаченою пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, тоді як мінімальна заробітна плата застосовувалася лише як мінімальна межа такої розрахункової величини.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 сформулював висновок про те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, не відповідають нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт змінений законодавцем на відповідний календарний рік.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.04.2023 у справі №120/5264/22, від 19.06.2023 у справі №160/14974/21 та від 10.01.2024 у справі №400/3128/23.

У постанові від 19.05.2026 у справі №520/22229/24 Верховний Суд також зазначив, що з 29.01.2020 застосуванню підлягає редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка передбачає використання для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.

Верховний Суд у цій постанові наголосив, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд не повинен застосовувати положення підзаконного нормативно-правового акта, які суперечать закону або іншому нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, незалежно від того, чи оскаржувався такий акт у судовому порядку та чи є він формально чинним на момент вирішення спору.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн.

На відміну від Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», закони про Державний бюджет України на 2020, 2021 і 2022 роки не містили застережень про застосування під час визначення посадових окладів, заробітної плати та грошового забезпечення працівників державних органів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018.

Тому в період із 29.01.2020 для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача належало застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом його множення на тарифний коефіцієнт, передбачений додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 не впливає на вирішення цієї справи, оскільки зазначена постанова набрала чинності 20.05.2023, тоді як спірні правовідносини виникли та припинилися у 2020 2022 роках. Відповідно до статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як установлено судом із листа Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 12.06.2026 №50 01-4453/50 03 та довідки про розмір грошового забезпечення позивача, відповідач упродовж спірного періоду використовував розрахункову величину 1762,00 грн, унаслідок чого посадовий оклад позивача за 6 тарифним розрядом визначено в розмірі 2910,00 грн, а оклад за спеціальним званням у розмірі 810,00 грн із застосуванням тарифного коефіцієнта 0,46 та 880,00 грн із застосуванням тарифного коефіцієнта 0,50.

Отже, факт застосування відповідачем під час обчислення грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, не заперечується самим відповідачем та підтверджується наданими ним доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що непроведення відповідачем перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідає вимогам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та порушує право позивача на одержання грошового забезпечення у встановленому законодавством розмірі.

Доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань не спростовують встановленого порушення.

Суд зазначає, що реалізація права особи на належний розмір грошового забезпечення, передбачений чинним законодавством, не може ставитися в залежність від обсягу бюджетного фінансування суб`єкта владних повноважень. Відсутність або недостатність бюджетних призначень не наділяє відповідача правом застосовувати розрахункову величину, яка не відповідає закону.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням є складовими грошового забезпечення, від розміру яких залежить обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та окремих одноразових виплат.

Тому зміна розміру посадового окладу й окладу за спеціальним званням має наслідком необхідність перерахунку тих складових грошового забезпечення та одноразових виплат, які були фактично встановлені, нараховані або виплачені позивачу та розмір яких визначався залежно від зазначених окладів.

Суд звертає увагу на те, що перерахунку підлягають саме ті додаткові та одноразові виплати, які були фактично встановлені й виплачені особі. Перерахунок щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється зі збереженням відсоткових показників складових грошового забезпечення, зокрема премій, у розмірах, установлених до проведення такого перерахунку.

Суд враховує, що згідно з довідкою відповідача позивачу за період із 29.01.2020 по 31.03.2022 фактично нараховувалися посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та важливі завдання, а також щомісячна премія.

Крім того, позивачу нараховано допомогу для оздоровлення у травні 2020 року в розмірі 11340,81 грн та у травні 2021 року в розмірі 11830,71 грн, а також допомогу для вирішення соціально-побутових питань у лютому 2022 року в розмірі 13213,55 грн.

Отже, зазначені виплати підлягають перерахунку, оскільки їх фактичне встановлення та нарахування підтверджені довідкою відповідача, а їх розміри безпосередньо або опосередковано залежали від посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача.

Перерахунок надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячної премії, допомоги для оздоровлення і допомоги для вирішення соціально-побутових питань належить здійснити із застосуванням фактично встановлених позивачу відсоткових показників і умов відповідних виплат, змінивши лише неправильно визначені посадовий оклад та оклад за спеціальним званням.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення вимог за період із 01.04.2022 по 22.07.2022.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 14.04.2022 №120 о/с позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 01.04.2022.

Відповідно до наданої відповідачем довідки за квітень, травень, червень і липень 2022 року грошове забезпечення позивачу не нараховувалося, а в графі загальної суми нарахувань зазначено 0,00 грн.

Правомірність наказу від 14.04.2022 №120 о/с, припинення позивачу виплати грошового забезпечення та ненарахування такого забезпечення з 01.04.2022 не є предметом заявленого позову. Позивач оспорює розрахункову величину, застосовану для визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням, але не заявляє самостійної вимоги про скасування наказу №120 о/с або поновлення нарахування грошового забезпечення за період невиконання службових обов`язків.

Перерахунок є зміною розміру фактично нарахованої виплати, а тому за відсутності нарахувань у період із 01.04.2022 по 22.07.2022 та без оскарження правової підстави їх припинення відсутній об`єкт, який може бути перерахований у межах цього спору.

Відтак позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період із 01.04.2022 по 22.07.2022 задоволенню не підлягають.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623.

Пунктом 8 розділу XXVII цієї Інструкції передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби особам рядового і начальницького складу, які мають вислугу 10 років і більше та звільняються зі служби за визначеними цією нормою підставами, зокрема за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту чи систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління або підрозділу.

Із наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 22.07.2022 №377 о/с убачається, що позивача звільнено за підпунктом 12 пункту 176 Положення №593 в інших випадках, передбачених законом. Його календарна вислуга на день звільнення становила 8 років 6 місяців 27 днів.

Отже, позивач не мав необхідної календарної вислуги 10 років і був звільнений за підставою, яка не передбачає виплати заявленої ним одноразової допомоги.

Довідка про нараховане грошове забезпечення також не містить відомостей про нарахування позивачу такої допомоги.

Тому вимога про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки, у тому числі додаткову відпустку як учаснику бойових дій, суд зазначає, що матеріали справи не містять довідки про кількість невикористаних позивачем днів відповідних відпусток, наказу про виплату такої компенсації, розрахунку її розміру або доказів її фактичного нарахування чи виплати.

У наказі про звільнення від 22.07.2022 №377 о/с відомості про виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпусток відсутні. Не відображена така виплата й у наданій відповідачем довідці про грошове забезпечення.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд зауважує, що зазначення компенсації за невикористані відпустки у прохальній частині позову не доводить наявності у позивача невикористаних днів відпусток, їх кількості, факту нарахування компенсації та застосування відповідачем під час її обчислення неправильної розрахункової величини.

За таких обставин вимога про перерахунок грошової компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки задоволенню не підлягає.

Також матеріали справи не містять доказів установлення або виплати позивачу окремої надбавки за ризик, інших не зазначених у довідці надбавок, доплат чи виплат. Тому підстави для покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок виплат, факт набуття права на які та їх нарахування не підтверджені матеріалами справи, відсутні.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку грошова компенсація виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу ДСНС, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їхнього грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, які виплачують грошове забезпечення, шляхом повного відшкодування втрат, пов`язаних з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення в розмірі суми податку, утриманого з такого забезпечення.

У постанові від 27.09.2023 у справі №420/23176/21 Верховний Суд зазначив, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб має виплачуватися одночасно з виплатою відповідних сум грошового забезпечення, у тому числі донарахованих на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23 та від 07.05.2025 у справі №560/15993/24.

Отже, заперечення відповідача про передчасність цієї вимоги суд відхиляє. Суд не визначає та не стягує на користь позивача окремої наперед обчисленої суми компенсації, а покладає на відповідача обов`язок під час фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення одночасно виплатити компенсацію в розмірі фактично утриманого податку відповідно до Порядку №44.

Надаючи оцінку дотриманню позивачем строку звернення до суду, суд виходить із такого.

До 19.07.2022 частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України передбачала, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції. Відповідно до частини другої цієї статті у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк із дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 сформульовано висновок, відповідно до якого правовідносини щодо виплати грошового забезпечення, які виникли до 19.07.2022, регулюються статтею 233 КЗпП України в попередній редакції, тоді як до правовідносин, що виникли після 19.07.2022, застосовується редакція цієї статті, запроваджена Законом №2352-IX.

Таким чином, вимоги позивача про перерахунок грошового забезпечення, фактично нарахованого за період із 29.01.2020 по 31.03.2022, стосуються правовідносин, що виникли до 19.07.2022, а тому на них поширюється редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка не обмежувала строк звернення до суду у спорах про виплату належного грошового забезпечення.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено вручення позивачу під час звільнення грошового атестата або іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Натомість, у листі від 12.06.2026 №50 01-4453/50 03 Головне управління ДСНС України у Донецькій області повідомило, що грошовий атестат позивача відсутній у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Маріуполя.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, за яким одержання відповіді на адвокатський або інформаційний запит не започатковує нового строку звернення до суду, якщо звільнена особа раніше вже отримала грошовий атестат або інший письмовий документ про проведений із нею розрахунок.

Однак обставини цієї справи є відмінними, оскільки відповідач не довів вручення позивачу грошового атестата чи іншого письмового розрахунку раніше ніж 12.06.2026. Тому висновок у справі №520/25416/25 не є підставою для застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Водночас частина друга статті 233 КЗпП України не була предметом визнання неконституційною. Проте це не впливає на висновок суду в цій справі, оскільки основні вимоги, які суд визнав обґрунтованими, стосуються нарахувань за період до 19.07.2022, а доказів отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, відповідач не надав.

Оскільки строк звернення до суду щодо вимог, які підлягають задоволенню, не пропущений, клопотання про його поновлення не потребує задоволення.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності застосування під час обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача розрахункової величини 1762,00 грн у період із 29.01.2020 по 31.03.2022.

Водночас позивач не довів наявності підстав для нарахування йому грошового забезпечення після 01.04.2022, права на одноразову грошову допомогу при звільненні, факту нарахування компенсації за невикористані відпустки, а також факту встановлення окремої надбавки за ризик та інших не зазначених у довідці виплат.

Згідно із частинами першою третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов виноску, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення за період із 29.01.2020 по 31.03.2022 та зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок і виплатити різницю.

При цьому перерахунку підлягають посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячна премія, допомога для оздоровлення, нарахована у травні 2020 року та травні 2021 року, а також допомога для вирішення соціально-побутових питань, нарахована у лютому 2022 року.

Посадовий оклад та оклад за спеціальним званням необхідно визначити шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн та на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Перерахунок залежних складових належить провести зі збереженням фактично встановлених позивачу відсоткових показників, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити з мотивів, наведених судом вище.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38242758, вул. Травнева, 54А, м. Добропілля, Покровський р-н, Донецька обл., 85004) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.03.2022, а також фактично нарахованих за цей період допомоги для оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 :

за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячної премії, а також допомоги для оздоровлення, нарахованої у травні 2020 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячної премії, а також допомоги для оздоровлення, нарахованої у травні 2021 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та важливі завдання, щомісячної премії, а також допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованої у лютому 2022 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

провести виплати з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях