Рішення № 139315052, 27.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19879/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової академії (м.Одеса) (далі відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, щомісячної премії, інших надбавок та доплат, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2018-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року до 19.05.2023 року;

- зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року до 19.05.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивача вказує, що у спірний період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р проходив військову службу у відповідача, під час проходження якої при нарахуванні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач протиправно застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року шляхом множеним на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, що привело до виплати Позивачу грошового забезпечення та інших виплат у меншому розмірі. Натоміть, позивач вважає, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для перерахунку його грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017. Вказані обставини спонукали позивача звернувся до суду з даним позовом.

14.07.2025 р. судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, оскільки згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. При цьому, вважає, що позивачем пропущено 3-х місячний строк звернення до суду, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

18.07.2025 року судом зареєстровано від позивача відповідь на відзив, якою зазначає, оскільки він дізнався про порушення прав на належне грошове забезпечення при звільненні 22.04.2025 з витягу з наказу про звільнення, грошового атестату та довідки про розмір грошового забезпечення тобто, письмових документів, у яких детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, тому 3-х місячний строк звернення до суду є дотриманим. Інші твердження Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є такими, що жодним чином не спростовують доводів, викладених у позовній заяві, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

22.07.2025 р. відповідачем на виконання ухвали суду надано документи про склад грошового забезпечення Позивача.

22.10.2025 р. відповідачем на виконання ухвали суду надано накази про зарахування позивача до особового складу Військовій академії м. Одеса.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.06.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано відповідача разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: накази про проходження позивачем військової служби у відповідача, довідку (або інформацію) про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, а також грошової допомоги на оздоровлення , грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосованого при розрахунку основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за спірний період.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач у спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року проходив військову службу у Військовій академії м. Одеса, що підтверджується витягом із наказу № 173 від 20.08.2018 р. про його зарахування до списків особового складу військової академії з 18.08.2018 р, та витягом із наказу № 116 від 22.04.2025 р. про його виключення із списків особового складу військової академії з 22.04.2025 року у зв`язку зі звільненням з військової служби.

20.05.2025 року відповідач листом № 6/21/578 від 20.05.2025 р. на заяву Позивача від 09.05.2025 про перерахунок грошового забезпеченння на підставі ПКМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) повідомив, що розмір прожиткового мінімуму для розрахунку складових грошового забезпечення, у тому числі ОСОБА_1 визначений на підставі ПКМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) та складає 1762,00 грн., при цьому відстуні підстави для його перерахунку.

Вважаючи нарахування розміру грошового забезпечення та інших виплат, у т.ч. грошової допомоги на оздоровлення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. (стаття 40 цього Закону).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.01.2018 року та якою, зокрема -

- затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами [ …] та за посадами [ …] згідно з додатком 2 - 11; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби згідно з додатком 12; схему тарифних коефіцієнтів за посадами [ …], згідно з додатком 13; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16. ( пункт 1 Постанови № 704)

- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови № 704)

- розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. ( первинна редакція пункту 4 Постанови № 704).

Редакція пункту 4 Постанови № 704 неодноразово змінювалась.

Так, 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №103 Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), яка набрала законної сили 01.03.2018 року, пунктом 6 якої внесені зміни та викладено в новій редакції пункт 4 Постанови № 704 … розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ( Примітка пункт 6 Постанови № 103 - визнано протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260).

- грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260)

- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). (пункт 8 розділу І Порядку № 260)

- виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 16 розділу І Порядку № 260).

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності нарахування відповідачем у спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення та пов`язані з ним інші виплати шляхом застосування в якості розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом встановленого на 01 січня 2018 року, в редакції пункту 4 Постанови № 103.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види) позивача у спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року обчислювалось відповідно до вимог п. 4 Постанови № 704, в редакції постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн., що підтверджується картками особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за 2020-2023 роки, наданими Військовою академією м. Одеса.

Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, первинна редакція пункту 4 постанови № 704 станом на 01.01.2018 року передбачала, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з тим, додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом а 1 січня календарного року).

У Додатках 1 та 14 до Постанови №704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Тобто, вказані додатки до пункту 4 Постанови №704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 у частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

У подальшому, пунктом 6 Постанови №103 з 01 березня 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, зміст приміток до Додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704 не приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж Постанови, тобто такими передбачено використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 не змінювався.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд зазначає, що застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, та практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому правові позиції Верховного Суду підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Так, Верховний Суд у постановах від 15 червня 2023 року по справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, а саме до пункту 4 Постанови №704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи з 29.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи сталу судову практику Верховного Суду з означеного спірного питання, суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови № 704.

Як вбачається з наведених вище норм статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови № 704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, включення до складу грошового забезпечення щомісячних основних та щомісячних додаткових видів, повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення.

При цьому, за нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, на обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії впливають відповідно розмір посадового окладу, окладу за військове звання. Згаданими Постановою № 704 та Порядком № 260 також встановлено, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотках посадового окладу.

Так, пунктом 1 розділу IV Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у відповідних розмірах.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 закріплено норму, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Зазначене передбачене пунктами 1, 2 розділу XVI Порядку № 260.

З огляду на вказане та враховуюче, що визначення розрахункової величини при обчисленні грошового забезпечення позивача впливає на обчислення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії, то суд вважає, що наявні підстави для перерахунку відповідно до їх переліку, які були нараховані та виплачені позивачу у спірному періоді з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р.

Щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, з огляду на її обчислення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, на розрахунок грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення, впливає розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у складі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з карток особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , наданими Військовою академією м. Одеса, то у спірний період з 29.01.2020 р. по 20.05.2023 р., позивачу було нарахована грошова допомога для оздоровлення у серпні 2020 року, грудні 2021 року, червні 2022 року, травні 2023 року.

Враховуючи, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період з 29.01.2020 р. по 19.05.2023 р. мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно відповідач мав перерахувати позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 вересня 2025 року по справі № 620/16204/24.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2016-2023 рік з огляду на її обчислення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, то суд враховує наступне.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно із п.12 частини першої ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2-Закону України «Про відпустки».

Окрім цього, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону № 504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону № 3551-ХІІ.

З аналізу даних правових норм слідує, що право військовослужбовця на отримання ним компенсації за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону № 504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону № 3551-ХІІ, виникає з моменту його звільнення з військової служби.

Як вбачається з наказу начальника Військової академії ( по стройовій частині) від 22.04.2025 року за № 116, позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу частини з 22.04.2025 року.

Враховуючи, що в межах даної справи спірні правовідносини охоплюють період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а заявлені у цій частині позовні вимоги стосуються виплати грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби у 2025 році, тому відсутні підстави для їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для його пропуску, суд вказує наступне.

Як встановлено судом, спірність питання у даній справі за позицією позивача полягає у порушенні його права на належний розмір грошового забезпечення під час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, з моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).

Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.

Як зазначалось вище, позивач був звільнений та виключений зі списків особового складу частини з 22.04.2025 року. При цьому, позивач не заперечує, що про порушення своїх прав на належне грошове забезпечення він дізнався при звільненні 22.04.2025 з витягу з наказу про звільнення, грошового атестату та довідки про розмір грошового забезпечення тобто, письмових документів, у яких детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. А відтак звернувшись до суду з даним позовом 23.06.2025 р. позивач не пропустив 3-х місячний строк звернення до суду, передбачений статтей 233 КЗпП України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.

Отже, з`ясувавши спірність правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення і виплати позивачу у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язати відповідача здійснити позивачу у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в редакції від 29 січня 2020 року.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової академії (м. Одеса) (вул. Фонтанська дорога, буд 10, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 24983020) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити ОСОБА_1 у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідно 2020-2023 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб в редакції від 29 січня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна