Рішення № 139313718, 27.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/3018/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення №071750000064 Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області від 26.03.2026 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу";

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу на підставі довідок Закарпатської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати про призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1411 та №7.7-22/33-1412 від 17.12.2024 року, починаючи з 18.12.2024 року;

справу розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.03.2026 року №071750000064 за наслідками повторного розгляду заяви про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII, здійсненого відповідачем на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/748/25, пенсійним органом протиправно та безпідставно знов відмовлено у переведенні на інший вид пенсії пенсію державного службовця, не зважаючи на те, що ще станом на час звернення з заявою від 18.12.2024 року про переведення на пенсію державного службовця набув таке право у розумінні приписів ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, бо досяг необхідного пенсійного віку, мав необхідний трудовий стаж та стаж державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016р. При цьому, відповідачем також безпідставно не враховано надані разом із заявою позивача від 18.12.2024 довідки Закарпатської митниці від 17.12.2024 №7.7-22/33-1411 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг державного службовця, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024 року та від 17.12.2024 №7.7-22/33-1412 про інші складові заробітної плати (надбавка за інтенсивність праці, надбавка за виконання особливо важливої роботи, премія, матеріальна допомога для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань) для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за листопад 2024 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.05.2026 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ у Харківській області, у якому відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Свою позицію мотивував посиланням на те, що судом при винесенні рішення у справі №260/748/25 не досліджувалося питання щодо порядку обчислення заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України №1058 на пенсію за відок відповідно до Закону України №889. Відповідач зазначив, що при переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону №889 оклад державного службовця визначено із розміру 0,00 грн, а розмір пенсії із розрахунку 60% від заробітку складає 0,00 грн. Таким чином, розмір пенсії позивач на виконання рішення суду у справі №260/748/25 зменшився та складає 2361,00 грн. Оскільки після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду пенсія позивача зменшується, то головним управлінням вирішено залишити виплату пенсії в її попередньому розмірі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Головне управління ПФУ в Закарпатській області).

18.12.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII.

Згідно принципу екстериторіальності вказану заяву позивачу розглянуто Головним управлінням Пенсійного Фонду України у Харківській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Харківській області).

За наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 18.12.2024 року, Головним управлінням ПФУ у Харківській області 23.12.2024 року винесено рішення за №071750000064 про відмову у переведенні на пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII.

Підставою для відмови слугувало те, що за результатами поданих документів, позивач з 06.05.1991 року по 14.07.2023 року працював в органах митної служби, однак за твердженням відповідача станом на 01.05.2016 року йому не було встановлено рангу державного службовця, а тому вказаний період неможливо зарахувати до стажу державного службовця.

Разом з тим, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №260/748/25, яке набрало законної сили після апеляційного оскарження, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.12.2024 року № 071750000064 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у митних органах України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України "Про державну службу" та повторно розглянути заяву від 18.12.2024 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №260/748/25 Головним управлінням ПФУ у Харківській області повторно розглянуто заяву позивача від 18.12.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.

За наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.12.2024 року №11776 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення від 26.03.2026 №071750000064 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, яке обґрунтоване тим, що вищевказаним рішенням суду на пенсійний орган не покладено зобов`язань щодо обчислення пенсії державного службовця на підставі довідок про заробітну плату від 17.12.2024 №7.7-22/33-1411 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) станом на листопад 2024 року на посаді старшого державного інспектора та від 17.12.2024 року №7.7-22/33-1412 про середні розміри надбавок, премій та інших складових за листопад 2024 року та виходить за межі покладених судом зобов`язань.

У вказаному рішенні зазначено, що при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно поданої заяви від 18.12.2024 року розмір пенсії зменшується та складає 2361,00 грн, а тому відсутні підстави в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 18.12.2024 року, у зв`язку із недоцільністю.

Незгода позивача з рішенням відповідача від 26.03.2026 №071750000064 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а також у врахуванні при такому переведенні довідок про заробітну плату від 17.12.2024 року, виданих Закарпатською митницею, зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України Про державну службу від 19.12.1993 №3723-VIII.

У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України Про державну службу №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).

У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

За правилами пунктів 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Дотримання ОСОБА_1 вищевказаних вимог ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме: досягнення необхідного пенсійного віку наявність необхідного трудового стажу та стажу державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016р., відповідачем у справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 року у справі №260/748/25.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020р.) передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020) державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Як передбачено пунктом 5 Порядку №622 (у редакції від 01.01.2020), форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

20.07.2024 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 р. №823, якою затверджені Зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Постанова №823).

Згідно з пунктом 3 Постанови №823 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Постановою №823 Порядок №622 доповнено пунктом 4-1, який передбачає, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Також Постановою №823 Порядок № 622 доповнено пунктом 4-2, яким передбачено, що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. №57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Водночас, форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII Про державну службу, затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова №1-3), а саме:

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);

- форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Як свідчать матеріали справи, Закарпатською митницею 17.12.2024 року видано позивачеві довідку №7.7-22/33-1411 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, набдавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на листопад 2024 року (додаток 4 до Порядку) та №7.7-22/33-1412 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіовано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6 до Порядку).

Так, вказані довідки складені за формами, визначеними Порядком, що відповідачем не заперечується.

При цьому судом встановлено, що єдиною підставою для відмови у врахуванні цих довідок при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, та при обчисленні такої пенсії, відповідно до оскаржуваного рішення відповідача є відсутність зобов`язання пенсійного органу здійснити врахування цих довідок у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.05.2025р. у справі №260/748/25. Однак, з цього приводу, суд зауважує, що обов`язок враховувати такі довідки виникає у пенсійного органу не у зв`язку із зобов`язанням суду, а на підставі та в силу закону, за наявності встановлених ним умов, які у даному випадку, як встановлено судом, було дотримано, тож будь-якого додаткового зобов`язання не вимагається.

Суд також наголошує, що, аналізуючи надані пенсіонером документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту. У цьому випадку, пенсійний орган, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

За наведених обставин, зважаючи на те, що оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно відмовлено у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а також у врахуванні при такому переведенні довідок про заробітну плату від 17.12.2024 №7.7-22/33-1411 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, набдавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на листопад 2024 року (додаток 4 до Порядку) та №7.7-22/33-1412 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад держаних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіовано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6 до Порядку), виданих Закарпатською митницею, через що відповідач дійшов помилкового висновку про зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.03.2026 №071750000064 та про його скасування, і, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII з 18 грудня 2024 року на підставі довідок від 17.12.2024 року, виданих Закарпатською митницею, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на встановлення судом (рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/748/25) наявності у позивача права на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, що відповідачес у цій справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а також враховуючи встановлення судом протиправності відмови відповідача у врахуванні при такому переведенні довідок, виданих Закарпатською митницею від 17.12.2024 року № 7.7-22/33-1411 та №7.7-22/33-1412, через що відповідачем було здійснено помилковий та необґрунтований висновок про зменшення розміру пенсії позивача внаслідок означеного вище переведення, суд доходить висновку, що здійснення такого переведення позивача з одного виду пенсії на інший - пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, - не передбачає дискреції пенсійного органу у цьому питанні.

Таким чином, суд, з метою відновлення порушеного права позивача, доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею від 17.12.2024р. №7.7-22/33-1411 та №7.7-22/33-1412.

Щодо дати, з якої слід здійснити переведення позивача з одного виду пенсії на інший, суд зазначає, що відповідно до абз.1 ч.3 ст.45 №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи те, що позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про переведення його на інший вид пенсії саме 18.12.2024, то саме з цієї дати необхідно здійснити його переведення на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею від 17.12.2024р. №7.7-22/33-1411 та №7.7-22/33-1412.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.03.2026 року №071750000064 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області майдан Свободи, 5, 3 під.,2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України Про державну службу №3723-XII та п.12 Прикінцевих положень Закону України Про державну службу №889-VIII з 18 грудня 2024 року, з урахуванням довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця, виданих Закарпатською митницею від 17.12.2024р. №7.7-22/33-1411 та №7.7-22/33-1412.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяС.А. Гебеш