Ухвала суду № 139313303, 28.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 серпня 2026 р.Справа № 215/6652/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., перевірив матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу про встановлення наявності компетенції та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

25 серпня 2026 року з Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання ухвали суду від 23 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, яким просить:

- встановлення наявності компетенції (повноважень) установи Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області при отримання заяви від 25.06.26 вх.16447, створювати штучні перешкоди правовій позиції ст.7 Закону України «Про звернення громадян» та визнати такі перешкоди праву на відмітку в повістці суду часу перебування в установі і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною бездіяльністю та зобов`язати на підстав ст.ст. 22, 124 Конституції України надати повістку від 02.06.26 у справі № 215/4820/26 з відміткою перебування в суді.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.07.2026 по справі № 215/6652/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівського районного суду міста Кривий Ріг до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

25 серпня 2026 року справа № 215/6652/26 за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду міста Кривий Ріг про встановлення наявності компетенції надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянув матеріали позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Отже юрисдикція адміністративних судів поширюється не на всі публічно-правові спори, а лише на ті, які виникають в результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, які вимагають інших юрисдикційних форм захисту від зазначених порушень прав чи інтересів особи.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідно до наведених положень частини першої статті 19 КАС України вирішення адміністративними судами справ з приводу компетенції суб`єктів владних повноважень можливе виключно у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Саме при вирішенні таких спорів між суб`єктами владних повноважень суд у разі задоволення позову згідно із пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Наведена правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19.

Спори, визначенні у пункті 3 частини першої статті 19 КАС України, можуть виникати між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Суд зазначає, що під компетенційним спором вважається спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Їхня особливість: сторони у них як позивач, так і відповідач є суб`єктами владних повноважень. Завдання суду в таких спорах встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача. Сталою судовою практикою є визначення спірної компетенції між двома суб`єктами владних повноважень. Розмежування компетенції різних органів має ґрунтуватися зокрема на положенні щодо недопущення дублювання їхніх повноважень.

Однак категорія «реалізація компетенції» визначає, що можуть мати місце не лише спори про її розмежування. Такі спори можуть виникати на підставі прийняття рішення, вчинення дій суб`єктом владних повноважень, які, з позиції іншого суб`єкта владних повноважень, не відповідають закону, виходять за межі компетенції відповідача або прийняті з порушенням встановленої процедури тощо. При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів. Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій, в межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, в постановах Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 160/1106/19 та інших.

Суд зазначає, що у цій справі, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а є фізичною особою, а отже, не наділена адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень.

Отже, компетенційний спір в розумінні КАС України в цьому випадку відсутній.

Суд також підкреслює, що пов`язаність вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) із конкретною заявою особи не змінює природу цієї вимогу та спору в цілому як такого, що може виникнути виключно між суб`єктами владних повноважень, яким позивач не є. Відповідно, неможливим є і розгляд похідних вимог про визнання поведінки протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки основною та визначальною позовною вимогою є вимога про встановлення відсутності компетенції, в той час як інші вимоги мають похідний характер та заявлені виключно у зв`язку із основною вимогою.

Підсумовуючи викладене, суддя дійшов висновку, що цей спір передусім є компетенційним, а тому не може бути ініційованим позивачем фізичною особою.

Суд також наголошує на тому, що саме таке правозастосування щодо поєднання вимог стосовно встановлення компетенції з вимогами про визнання протиправною поведінки та зобов`язання вчинити певні дії здійснено і Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 20 грудня 2024 року у справі № 215/2914/24.

Визначитися з предметом спору має саме позивач з урахуванням вимог ст. 5 КАС України, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/16958/17.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Зважаючи на обставини, у зв`язку з якими ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду і наведене вище правове регулювання цих відносин, суд вважає, що на підставі статті 19 КАС України юрисдикція адміністративного суду не поширюється на зазначену справу і у відкритті провадження в адміністративній справі потрібно відмовити, оскільки цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у світлі частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому в цьому випадку відсутні підстави для зазначення суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 800/227/17.

Враховуючи викладене, суд не роз`яснює позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи, оскільки судом вже зроблено правовий висновок про те, що ця справа не може розглядатися в будь-якій юрисдикції.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 2, 19, 170, 241-243, 248, 256, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівського районного суду міста Кривий Ріг про встановлення компетенції (повноважень) та зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали та позовну заяву з додатками невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ірметова