Ухвала суду № 139313302, 28.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 серпня 2026 р.Справа № 160/14363/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Юркова Е.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з вимогами:

- визнати протиправною відмову Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), викладену у листі № 3709/31.2-162 від 29.11.2024 року;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське внести зміни до актового запису про шлюб щодо національності ОСОБА_1 , зазначивши «німкеня» замість «українка».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське району Дніпропетровської області Південного Кам`янського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано письмову відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб щодо національності. Зазначає, що батько є німцем за національністю, що підтверджується свідоцтвом про народження, де його національність зазначена як «німець». Крім того, свідоцтвом про народження батька підтверджується, що його батьки також були німцями за національністю тобто, походження по німецькій лінії є документально підтвердженим та безперервно простежується через сімейні документи. Вважає, відмову протиправною та такою, що порушує конституційні права і право на національне самовизначення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.06.2026 року до суду від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист в якому повідомлено, що актовий запис про шлюб заявниці було складено 01 грудня 2000 року, тобто після втрати чинності Указом Президента України від 31 грудня 1991 року «Про порядок зміни громадянами України національності», який був скасований Указом Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99. Таким чином, на момент державної реєстрації шлюбу нормативно-правовий акт, який регулював порядок зміни громадянами України національності, вже не діяв.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача з заявою про внесення зміни щодо даних про національність в актовий запис про шлюб.

Відповідач листом № 3709/31.2-162 від 29.11.2024 року відмовив позивачу на підставі того, що Указ Президента України від 31.12.1991 «Про порядок зміни громадянами України національності» визнано таким, що втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999 № 70/99.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абзацом першим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно частина перша статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі Правила № 96/5).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану складається висновок у якому вказуються причини відмови та про можливість оскарження такого висновку в судовому порядку.

З огляду на викладене, Суд звертає увагу на те, що за відсутності висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить мотивовану відмову відповідача щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, суд позбавлений можливості надати оцінку діям чи бездіяльності Відділу реєстрації, позаяк відповідь (лист), який містить роз`яснення щодо питання зміни національності громадян України не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2025 у справі №380/10236/24, в якій предметом оскарження також була відповідь (лист) органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови у зміні відомостей про національність. Верховний Суд зазначив, що за відсутності висновку органу ДРАЦС, складеного відповідно до статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», лист, який містить роз`яснення щодо питання зміни національності, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31.12.1991 № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності", відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999 № 70/99.

Таким чином, суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов`язку органів державної реєстрації актів цивільного стану вносити до актових записів цивільного стану відомості про національність особи, а також не встановлює порядку зміни таких відомостей у раніше складених актових записах цивільного стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №810/2732/18, зроблено висновок, що "відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні".

Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу" (пункти 34, 35).

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має право вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Предметом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності висновку з відмови у задоволенні цього звернення, позаяк скаржник у позові не вказує про порушення відповідачем порядку внесення змін до актів цивільного стану чи не урахування правил внесення таких змін, натомість просить зобов`язати відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, предметом якої також були вимоги щодо внесення до актових записів цивільного стану відомостей про німецьку національність, сформулювала правовий висновок про те, що національна належність особи є актом її особистого самовизначення та не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що фіксація факту національності особи в офіційних документах чи актових записах цивільного стану поставила б реалізацію права на вільний вибір або відновлення національності у залежність від рішення державного органу.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість встановлення в судовому порядку факту належності особи до певної національності.

Таким чином, предметом цього спору фактично є не публічно-правова оцінка реалізації відповідачем владних управлінських функцій, а питання встановлення та фіксації національної належності особи в актовому записі цивільного стану.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 380/10236/24. У постанові Верховний суд зазначив, що подібний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності особи до певної національності такий спір не підлягає розгляду і в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2019 у справі №810/2732/18, суд не роз`яснює позивачу право на звернення з такими вимогами до суду іншої юрисдикції, оскільки у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку факту належності особи до певної національності такий спір не підлягає розгляду в судовому порядку.

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,, ПН НОМЕР_1 ) до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (просп. Василя Стуса, буд.2А, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, 51900, ІК в ЄДРПОУ 33247395) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков