Ухвала суду № 139313212, 27.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 серпня 2026 року Справа 160/23978/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху у справі №160/23978/26 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), у якій просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 213353 (двісті тринадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 97 коп. під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби, протиправно набуті кошти у розмірі 213353 (двісті тринадцять тисяч триста п`ятдесят три) грн 97 коп., які підлягають стягненню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

14.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору №2417-4534-6266-0155 від 14.08.2026 на суму 2662,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Представником відповідача подані до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху через пропуск строку звернення до суду позивачем.

В обґрунтування клопотання зазначено, що як встановлено із доданих до позовної заяви наказів перед начальником фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 було поставлено невідкладний наказ 13.12.2023 №1290 провести перевірку нарахованого та виплаченої додаткової винагороди військовослужбовцю НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Також представник військової частини долучає докази, згідно яких 14.12.2023 та повторно 28.04.2025 відповідно до вимог Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення командиром ВЧ НОМЕР_1 було повідомлено орган досудового розслідування про набуття ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України в діях солдата ОСОБА_1 . Лише 07.08.2026 військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 . Отже, позивач вважає, що позивач був обізнаний щодо необхідності своєчасного звернення за відшкодуванням збитків і не був позбавлений можливості пред`явити відповідний позов. Оскільки ще 13.12.2023 наказом №1290 командир військової частини НОМЕР_1 поставив вимогу перед начальником фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 , що у разі встановлення факту виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди 20.09.2022 по 03.2022 та з 25.10.2022 по теперішній час (13.12.2023) в більшому, ніж передбачено п. 3 цього наказу розмірі вжити передбачених чинним законодавством заходів щодо негайного утримання надмірно виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди, а також невідкладно доповісти рапортом командиру ВЧ НОМЕР_1 . При цьому позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без руху та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суддя зазначає, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі №140/6315/20, від 24.06.2021 у справі №420/4099/20, від 06.04.2023 у справі №320/7204/21 від 08.11.2024 у справі №420/13987/23.

Варто також врахувати правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 08.11.2024 у справі №420/13987/23, де суд касаційної інстанції зокрема зазначив, що саме дата прийняття наказу Про результати службового розслідування є датою початку обчислення процесуального строку для звернення до суду у вказаних правовідносинах, який в цьому випадку має становити три місяці.

Так, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 213353 грн 97 коп. під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

До позовної заяви долучено копію матеріалів проведеного службового розслідування, з аналізу якої встановлено, що 20.07.2026 за вх. №10455/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №1290 Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, нею було проведено перевірку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 (колишньому водію 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 солдату ОСОБА_1 , в результаті якої було виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення за вересень та жовтень 2022 року і надмірно виплаченої додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року.

На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 20.07.2026 виданий наказ №469 Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_3 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень солдату ОСОБА_4 .

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 20.09.2022 вибув на лікування до військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_5 , солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.10.2022 по 24.10.2022 та 25.10.2022 був зобов`язаний повернутись до військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв.

28.07.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ №898 (з основної діяльності) Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 . Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2022 року та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року.

Отже, причинно-наслідковий зв`язок між встановленим порушенням та наявністю надлишкової виплати грошового забезпечення встановлено наказом №898 від 28.07.2026

Отже, причинно-наслідковий зв`язок між встановленим порушенням та наявністю надлишкової виплати грошового забезпечення встановлено наказом №898 від 28.07.2026.

При цьому суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що початок перебігу строку звернення до суду необхідно обчислювати з 13.12.2023 дати видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1290.

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2023 №1290 «Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу» було встановлено обставини нез`явлення відповідача до місця проходження військової служби та, серед іншого, начальнику фінансово-економічної служби доручено провести перевірку правильності нарахування та виплати відповідачу грошового забезпечення і додаткової винагороди.

Разом з тим зміст вказаного наказу свідчить, що станом на 13.12.2023 факт надмірної виплати відповідачу грошового забезпечення та додаткової винагороди, а також конкретний розмір таких виплат встановлені не були.

Навпаки, наказ №1290 містив доручення провести відповідну перевірку та лише у разі встановлення факту виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, вжити заходів щодо утримання надмірно виплачених коштів та невідкладно доповісти про це командиру військової частини.

Отже, вказане формулювання наказу має умовний характер та свідчить про необхідність додаткового з`ясування обставин щодо самого факту наявності переплати, її розміру та підстав виникнення.

Саме по собі доручення провести перевірку можливого надмірного нарахування грошових коштів не може ототожнюватися із встановленням факту надмірної виплати та виникненням у суб`єкта владних повноважень права на пред`явлення до конкретної особи вимоги про стягнення визначеної суми коштів.

Суд також враховує, що предметом службового розслідування, за результатами якого прийнято наказ від 13.12.2023 №1290, був факт нез`явлення солдата ОСОБА_1 вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, тоді як питання щодо факту неналежного виконання службових обов`язків, яке спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року, було предметом окремого службового розслідування, призначеного наказом від 20.07.2026 №469.

З матеріалів справи встановлено, що саме рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , який надійшов 20.07.2026 за вх. №10455/р, містив результати проведеної перевірки та відомості про встановлення факту надмірно виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за вересень та жовтень 2022 року.

За результатами службового розслідування, призначеного у зв`язку з надходженням зазначеного рапорту, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 28.07.2026 №898, яким уже безпосередньо встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати йому грошового забезпечення та додаткової винагороди.

Таким чином, на відміну від наказу від 13.12.2023 №1290, яким лише передбачено необхідність здійснення перевірки можливого факту переплати, наказом від 28.07.2026 №898 за результатами відповідного службового розслідування встановлено обставини, які позивач поклав в основу заявленої у цій справі вимоги про стягнення з відповідача 213353,97 грн.

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.11.2024 у справі №420/13987/23 початок перебігу тримісячного строку звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду було пов`язано саме з датою прийняття наказу про результати службового розслідування, яким було встановлено порушення військовослужбовцем вимог законодавства, спричинення цим порушенням збитків державі та визначено необхідність пред`явлення вимог щодо їх відшкодування.

Отже, визначальним для початку перебігу строку звернення до суду є не сама по собі обізнаність суб`єкта владних повноважень про обставини, які потенційно могли спричинити майнові наслідки, а виникнення підстав, які дають такому суб`єкту право на пред`явлення відповідної визначеної законом вимоги.

Повідомлення військовою частиною НОМЕР_1 органу досудового розслідування 14.12.2023 та 28.04.2025 про можливу наявність у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, також не свідчить про виникнення станом на відповідні дати підстав для звернення саме з вимогою про стягнення 213353,97 грн.

Судом проаналізовано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025050010016968 та встановлено, що правова кваліфікація порушення визначена за ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України (Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць).

Отже, такі повідомлення стосувалися обставин можливого кримінального правопорушення у зв`язку з нез`явленням військовослужбовця на службу та самі по собі не встановлювали ані факту надмірного нарахування і виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, ані їх конкретного розміру, ані обставин, які позивач зазначає як підставу для повернення спірних коштів.

Посилання представника відповідача на те, що військова частина мала можливість провести відповідну перевірку раніше, не змінює моменту виникнення підстав для пред`явлення заявленої у цій справі вимоги. Питання своєчасності здійснення внутрішніх організаційних та контрольних заходів військовою частиною не є тотожним питанню визначення процесуального строку, встановленого абзацом 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, питання обґрунтованості висновків службового розслідування, наявності або відсутності підстав для повернення відповідачем отриманих коштів, правової природи спірних виплат та доведеності їх розміру стосуються суті заявлених позовних вимог та підлягають оцінці судом під час вирішення справи по суті, а не при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду.

Відтак суд робить висновок, що у спірних правовідносинах підстави, які дали Військовій частині НОМЕР_1 право на пред`явлення заявленої у цій справі вимоги, були остаточно встановлені за результатами службового розслідування та оформлені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2026 №898.

Враховуючи, що з цим позовом Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07.08.2026, тобто через десять днів після прийняття наказу від 28.07.2026 №898, встановлений абзацом 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

За таких обставин правові підстави для застосування передбачених ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду відсутні, а клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 121-123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху у справі №160/23978/26 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський