Ухвала суду № 139313157, 27.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

27 серпня 2026 р.Справа №160/23425/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позовну у справі №160/23425/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 08356179), у якій просять:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_1 , начальника 20 регіональної військово-лікарської комісії, полковника медичної служби, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду звернення, оформленого службовим листом від 07.07.2026 №1854/5595, та ненадання ОСОБА_1 відповіді на це звернення;

- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в частині ненадання ОСОБА_1 акту службового розслідування, що послугував підставою для видання наказу (з основної діяльності) начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування»;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути звернення військовослужбовця ОСОБА_1 , оформлене службовим листом від 07.07.2026 №1854/5595, та надати ОСОБА_1 відповідь на це звернення;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України, надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином засвідчену копію акта службового розслідування або витяг з акта в частині, що стосується відповідного позивача, з вилученням за потреби інформації з обмеженим доступом, що послугував підставою для видання наказу (з основної діяльності) начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування».

Позовна заява обґрунтована незгодою позивачів з прийнятим наказом начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (з основної діяльності) від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування», в частині притягнення громадянина України ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, та ОСОБА_2 , начальника адміністративної групи 20 регіональної військово-лікарської комісії, майора, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26.08.2026 позивачами подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просять:

- зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/23425/26 дію п. 2 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування» у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності;

- зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/23425/26 дію п. 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування» у частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що потреба у вжитті заходів забезпечення позову обумовлена фактичним виконанням оскаржуваного наказу та настанням для Позивачів реальних майнових і службових наслідків ще до завершення судового розгляду. Довідками військової частини НОМЕР_3 від 17.08.2026 підтверджено, що наказ від 04.07.2026 №6 уже використано як безпосередню підставу для зменшення щомісячної премії обом Позивачам за липень 2026 року. Щодо ОСОБА_1 наказом начальника комісії - голови військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.08.2026 № 104 встановлено виплату 90 % щомісячної премії у зв`язку з доганою, накладеною наказом від 04.07.2026 № 6. При розмірі 100 % премії 26949,00 грн фактично виплачено 24254,10 грн. Майнова втрата за липень 2026 року склала 2694,90 грн. Щодо ОСОБА_2 наказом начальника 20 РВЛК від 03.08.2026 №38 встановлено виплату 90% щомісячної премії з тієї самої підстави. При розмірі 100% премії 18681,00 грн фактично виплачено 16812,90 грн. Майнова втрата за липень 2026 року склала 1 868,10 грн. Загальний обсяг вже реалізованих майнових наслідків лише у частині преміювання становить 4563,00 грн. Вказані довідки підтверджують реальний характер виконання оскаржуваного наказу та безпосередній зв`язок між його чинністю і зменшенням грошового забезпечення позивачів. Окрім уже реалізованого зменшення премії, пп. 2, 3 наказу від 04.07.2026 №6 містять самостійну вказівку про щомісячне утримання із грошового забезпечення кожного позивача до 20 відсотків до повного погашення 15627,21 грн. Отже, чинність оскаржуваних положень створює триваючу правову підставу для подальших відрахувань із грошового забезпечення під час розгляду справи. подальше виконання пп. 2, 3 наказу збільшує обсяг негативних наслідків і ускладнює повне поновлення прав позивачів у межах одного судового провадження. Тимчасове зупинення дії оскаржуваних положень зберігає наявне правове та майнове становище сторін до завершення судового контролю за законністю притягнення позивачів до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що вона підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлено ставку судового збору 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За звернення до суду із заявою про забезпечення позову встановлюється ставка у розмірі 998,40 грн (або 798,72 грн із застосування понижуючого коефіцієнту за звернення до суду через автоматизовану систему «Електронний суд»).

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Судом встановлено, що позовну заяву подано одночасно двома позивачами.

В заяві про забезпечення позову кожен з позивачів просить зупинити дію п. 2 та п. 3 наказу начальника комісії - голови військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 04.07.2026 №6 «Про результати службового розслідування».

Пункт 2 стосується притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Пункт 3 стосується притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

До заяви про забезпечення позову подано квитанції про сплату судового збору:

- №99BZ-B31A-S6ME від 18.08.2026 у розмірі 798,72 грн, в графі призначення платежу зазначено: 101 2798112251; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- №ТE8D-K085-1M4N від 26.08.2026 у розмірі 798,72 грн, в графі призначення платежу зазначено: 101 2798112251; Судовий збір, ОСОБА_2 , справа 160/23425/26, Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Водночас при зверненні до суду з позовною заявою позивачами надавались до суду квитанції про сплату судового збору:

- за ОСОБА_1 №8422-9530-2173-6437 від 31.07.2026 з визначеним кодом платника 2798112251;

- за ОСОБА_2 №8422-9529-7800-3029 від 31.07.2026 з визначеним кодом платника 3326904171.

При оформленні та поданні позовної заяви до суду представником позивача вказані наступні РНОКПП позивачів:

- ОСОБА_1 НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 НОМЕР_2 .

Аналогічні РНОКПП позивачів зазначені і в адвокатських запитах, долучених до матеріалів справи.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що РНОКПП НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , тоді як РНОКПП ОСОБА_2 є НОМЕР_2 .

Разом з тим, у квитанції №ТE8D-K085-1M4N від 26.08.2026, яка подана заявниками як доказ сплати судового збору за ОСОБА_2 , у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «101 2798112251; Судовий збір, ОСОБА_2 , справа 160/23425/26, Дніпропетровський окружний адміністративний суд».

Отже, у вказаному платіжному документі одночасно зазначено прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_2 та РНОКПП НОМЕР_1 , який належить іншому позивачу у цій справі ОСОБА_1 .

При цьому в реквізитах для сплати судового збору РНОКПП фізичної особи зазначається з метою ідентифікації особи, яка здійснює відповідний платіж.

Таким чином, відомості, зазначені у квитанції №ТE8D-K085-1M4N від 26.08.2026, є суперечливими в частині ідентифікації особи платника судового збору та не дають суду підстав вважати, що судовий збір за подання заяви про забезпечення позову сплачено саме ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Верховний Суд в ухвалі від 12.02.2025 у справі №620/9462/24 зазначив, що розуміння належного платника судового збору пов`язується із тим суб`єктом, який має право звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Сплата судового збору за своєю суттю є грошовим зобов`язанням у відносинах особи з судом, яке покладається саме на заявника (скаржника), який звертається до суду, та не може бути перекладене для виконання на інших осіб. Належним платником судового збору є саме заявник (сторона, третя особа), який вчиняє відповідну процесуальну дію.

У цій справі заяву про забезпечення позову подано двома позивачами, кожен з яких просить суд вжити захід забезпечення позову безпосередньо щодо тієї частини оскаржуваного наказу, яка стосується його особисто.

Так, ОСОБА_1 просить зупинити дію пункту 2 наказу від 04.07.2026 №6 у частині притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, тоді як ОСОБА_2 просить зупинити дію пункту 3 цього наказу в частині притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Отже, кожен із позивачів є самостійним заявником відповідної вимоги про забезпечення позову та повинен підтвердити виконання покладеного на нього обов`язку зі сплати судового збору належним платіжним документом.

Надана квитанція №99BZ-B31A-S6ME від 18.08.2026 підтверджує сплату судового збору ОСОБА_1 , оскільки містить належний йому РНОКПП НОМЕР_1 .

Натомість квитанція №ТE8D-K085-1M4N від 26.08.2026 не може бути визнана належним доказом сплати судового збору ОСОБА_2 , оскільки в ній зазначено РНОКПП іншого позивача ОСОБА_1 .

Саме по собі зазначення у текстовій частині призначення платежу прізвища, ім`я та по батькові ОСОБА_2 не усуває наведеної невідповідності, оскільки платіжний документ одночасно містить ідентифікаційні дані іншої фізичної особи ОСОБА_1 .

При цьому матеріали справи містять відомості про належний ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , який зазначався позивачами при зверненні до суду з позовною заявою та був використаний при сплаті ОСОБА_2 судового збору за подання позовної заяви.

За таких обставин суд робить висновок, що заявниками не надано належного платіжного документа, який підтверджує сплату ОСОБА_2 судового збору за подання заяви про забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що позивачами подано одну заяву про забезпечення позову з вимогами про зупинення пунктів 2 та 3 оскаржуваного наказу, а не різні заяви щодо кожного з позивачів, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову подано з порушенням ч. 4 ст. 152 КАС України, оскільки не надано доказу сплати судового збору у відповідності до заявлених вимог, враховуючи суб`єктний склад позивачів у справі та заявників за заявою про забезпечення позову.

Згідно з ч.7 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, а тому вказана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись ст. ст. 152, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №160/23425/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявниками без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський