Рішення № 139313077, 28.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокуСправа №360/1080/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся Донецький державний університет внутрішніх справ (далі також - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ), з вимогою стягнути зі ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, у розмірі 22640,59 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідно до наказу позивача від 19 серпня 2021 року № 430 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» з 19 серпня 2021 року.

З огляду на вищенаведене, між позивачем, Головним управлінням Національної поліції в Луганській області та ОСОБА_1 укладено контракт про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ від 15 серпня 2021 року № 116/2021, згідно із розділом І якого, предметом слугувала підготовка за державним замовленням з поєднанням двох форм навчання (денна та заочна) здобувача ступеня вищої освіти «Бакалавра» за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність».

Згідно з наказом позивача від 6 липня 2022 року № 285 о/с «По особовому складу» визначено звільнити зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) Закону України «Про Національну поліцію» рядового поліції ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу № 107/21-(ПД)-Б факультету № 3, відрахувавши з університету з 6 липня 2022 року.

Пунктом 3 розділу ІІІ контракту про здобуття освіти передбачено, що в разі дострокового розірвання контракту особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач відшкодовує Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.

З посиланням на положення пунктів 1, 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, в сумі 22640,59 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також у цій ухвалі установлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, - п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26 адміністративну справу № 360/1080/26 було передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи, на момент її прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом до провадження, відзиву на позовну заяву, суд в ухвалі від 10.08.2026 запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали надіслати суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

При цьому суд зазначає, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є тимчасово окупована територія України, у зв`язку з чим повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі здійснено з особливостями, визначеними Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, на офіційному веб-сайті судової влади розміщено повідомлення на відповідача про постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Інші відомості щодо місця проживання відповідача у суду відсутні.

Також відповідно до частини 1 статті 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Вказані вимоги Луганським окружним адміністративним судом виконано в повному обсязі.

До того ж слід вказати, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Схожу позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 807/897/16.

Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 08.07.2021 № 172, відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.05.2026 № 2759351.

Згідно з витягом із наказу Донецького державного університету внутрішніх справ «Про зарахування на навчання» від 19.08.2021 № 430 о/с та додатком до нього ОСОБА_1 з 19 серпня 2021 року зараховано курсантом першого курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність» за кошти державного бюджету.

Також позивачем був укладений контракт зі ОСОБА_1 про здобуття освіти у Донецькому державному університеті внутрішніх справ від 15.08.2021 № 116/2021 (далі - Контракт), предметом якого була підготовка за державним замовленням з поєднанням двох форм навчання (денна та заочна) здобувача ступеня вищої освіти «Бакалавр» за спеціальністю 262 «Правоохоронна діяльність».

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Контракту відповідач взяла на себе зобов`язання, зокрема, у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції в період навчання на денній формі та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.

Згідно з витягом із наказу Донецького державного університету внутрішніх справ «Про особовий склад» від 06.07.2022 № 285 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію», відрахувавши з університету 06.07.2022.

На ім`я відповідача було складено лист-повідомлення від лист від 07.04.2026 б/н, яким запропоновано у добровільному порядку відшкодувати вартість утримання у закладі вищої освіти зі специфічними умовами навчання в сумі 22640,59 грн.

Позивачем направлено вказаний лист на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповідним конвертом на відправлення, наданим позивачем, та письмовими поясненнями останнього, викладеними у позовній заяві.

Вказаний лист повернуто позивачу.

З довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у Донецькому державному університеті внутрішніх справ за період з 15.08.2021 по 06.07.2022 вбачається, що сума таких витрат становить 22640,59 грн, з них: грошове забезпечення - 1557,79 грн, речове забезпечення - 10683,28 грн, продовольче забезпечення 7289,50 грн, комунальні витрати - 3110,02 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодувала заборгованість з її утримання у вищому навчальному закладі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 72 Закону № 580-VIII професійне навчання поліцейських складається з:

1) первинної професійної підготовки;

2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання;

3) післядипломної освіти;

4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону № 580-VIII до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, можуть бути зараховані громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу виповниться 17 років.

Підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 74 Закону № 580-VIII).

За частиною 5 статті 74 Закону № 580-VIII у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Тобто, вказані норми зобов`язують особу, яка навчалася за державним замовленням у вищому навчальному закладі зі специфічними умовами, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» або у разі її звільнення зі служби за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням (навчанням) у такому закладі.

Водночас, Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі - Порядок № 261), та визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання, крім витрат, пов`язаних із проходженням цією особою базової загальновійськової підготовки, і витрат за період залучення її до заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку під час воєнного стану (пункт 4 Порядку № 261).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 261 після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Пунктом 8 Порядку № 261 закріплено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Отже особи, які навчаються у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає таке.

Грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації.

На спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 520/6532/2020, від 13.01.2023 у справі № 440/2692/20.

Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.06.2024 у справі № 160/29228/23.

Отже, відшкодуванню підлягають в т.ч. витрати з утримання позивача у вигляді виплаченого грошового забезпечення.

Схоже правозастосування здійснено і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.01.2022 у справі № 160/14384/21, а також постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2024 у справі № 460/4684/23, від 08.11.2023 у справі № 300/2420/22, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 620/773/23, постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 540/4144/20.

Отже, усі без виключення витрати на утримання відповідача підлягають стягненню на користь позивача.

Суд вважає за доцільне навести практику Європейського суду з прав людини, яка є релевантною до обставин цієї справи за змістовним критерієм (суттю правовідносин між студентами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання та подальшим працевлаштуванням в державних органах).

У справі Chitos проти Греції (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) Європейський суд з прав людини зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

Європейський суд з прав людини уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту кошом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі Yanask проти Туреччини (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні Європейського суду з прав людини вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Отже, практика відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі особи, яка не виконала свій обов`язок щодо відпрацювання в державних органах визначеного строку, є належним способом реалізації державної політики та відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб реалізації такої політики шляхом подання позову до суду забезпечує особі можливість належним чином представляти свою позицію та користуватися усім можливим обсягом прав, в свою чергу суд забезпечує дотримання законності та верховенства права під час здійснення відповідної процедури.

Суд вказує, що факт витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у позивача в період навчання підтверджується належним чином. Також в наявності обставини, передбачені ч. 4 ст. 74 Закону №580-VIII, в зв`язку з якими відповідач має обов`язок відшкодувати такі витрати.

В матеріалах справи наявний контракт, згідно якого відповідач зобов`язався відшкодувати відповідні витрати.

Станом на момент прийняття судом рішення у даній справі витрати в сумі 22640,59 грн відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів визнання укладеного між відповідачем та Донецьким державним університетом внутрішніх справи контракту нечинним.

Таким чином, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач зазначену вище суму коштів станом на час звернення позивача із позовом та на час розгляду справи не відшкодувала.

Суд зауважує, що вручення/направлення особі повідомлення про відшкодування витрат відповідно до Порядку № 261 має на меті інформувати особу про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у визначений законодавством строк, на виконання умов контракту, конкретизувати розмір таких витрат та платіжні реквізити, а не створювати новий обов`язок чи умови його виникнення.

Схожий висновок зроблено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.05.2026 у справі № 160/30856/25.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, за обставин цієї справи відсутні судові витрати, які підлягають розподілу за результатом ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Донецького державного університету внутрішніх справ (ідентифікаційний код 08571423, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 1) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 22640,59 (двадцять дві тисячі шістсот сорок) гривень 59 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя О.М. Качанок