Ухвала суду № 139312439, 21.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/45798/26-к

1-кс-44708/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62026000000000442 від 27.04.2026,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 62026000000000442 від 27.04.2026.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що групою слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000442 від 27.04.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 410 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та будучи військовослужбовцем, займаючи посаду командира 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, перебуваючи у військовому звані старшого сержанта, мав досвід поводження з вогнепальною зброєю та був достовірно обізнаний із порядком обігу вогнепальної зброї та її основних частин, передбаченим Інструкцією та положенням Переліку, а також усвідомлював, що відповідно до Положення, вогнепальна зброя та її основні частини відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю, і умови її застосування визначаються в порядку, встановленому законодавством України. Також був обізнаний із положеннями Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки.

Відповідно до Вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, його дія поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Зокрема, згідно з п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (далі - Перелік), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, не можуть перебувати у власності громадян.

Крім того, підпунктами 1-4, 9 Положення та Інструкцією, визначено, що придбання, зберігання та використання вогнепальної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів здійснюється лише на підставі спеціальних дозволів.

Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, на початку квітня 2026 року, точного часу слідством не встановлено та у невстановленому досудовим розслідуванням місці військовослужбовець ОСОБА_4 , переслідуючи мету власного незаконного системного збагачення вирішив незаконно збувати бойові припаси та вибухові речовини.

Згідно зі злочинним наміром ОСОБА_4 мав придбавати боєприпаси та вибухові речовини, зберігати їх, підшукувати потенційних покупців, отримувати пропозиції щодо купівлі боєприпасів, а також системно безпосередньо збувати боєприпаси та вибухові речовини особам, отримуючи від цього грошові кошти.

В порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі, будучи обізнаними із законними умовами поводження із вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами та бойовими припасами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров`я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї та бойових припасів та вибухових речовин, в результаті їх неконтрольованого обігу, діючи умисно, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальної зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, в квітні 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, з метою власного збагачення приступив до реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на придбання, зберігання та збут бойових припасів та вибухових речовин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на території Запорізької області, 01.06.2026 та 18.06.2026, у ході телефонних розмов у месенджері «WhatsApp» використовуючи обліковий запис за номером НОМЕР_2 домовився з ОСОБА_7 про збут останньому боєприпасів та споряджених у корпуси вибухових речовин різних типів, в тому числі 120 мінометних мін, та в подальшому домовився про зустріч з останнім у місті Запоріжжі 28.07.2026.

В цей же період з 01.06.2026 по 28.07.2026, ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав та почав незаконно зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці бойові припаси, а саме: дві осколково-фугасні мінометні міни ОФ-843Б калібру 120-мм, три осколково-фугасні мінометні міни М73 калібру 60-мм, та конструктивно оформлені заряди вибухової речовини, які споряджені у корпуси, а саме: шість споряджених корпусів фугасних мінометних мін калібру 120-мм (без підривачів), десять споряджених корпусів фугасних мінометних мін калібру 122-мм (без підривачів), які відносяться до категорії вибухових речовин, один споряджений корпус мінометної міни О-832DU калібру 82-мм (без підривача), два споряджені корпуси осколково-фугасної спеціальних бойових припасів ОФСП-1,7 (без підривника), до моменту їх збуту.

28.07.2026 о 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 , згідно раніше досягнутих домовленостей щодо незаконного збуту, боєприпасів та вибухових речовин, використовуючи обліковий запис за номером НОМЕР_2 у месенджері «WhatsApp», в ході телефонної розмови повідомив ОСОБА_7 , про те що останньому необхідно прибути за адресою: АДРЕСА_2.

Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут боєприпасів та вибухових речовин з корисливих мотивів, 28.07.2026 в період з 10 год. 35 хв. по 10 год. 45 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, зустрівся з ОСОБА_7 та збув останньому, без передбаченого законом дозволу бойові припаси, а саме: дві осколково-фугасні мінометні міни ОФ-843Б калібру 120-мм, три осколково-фугасні мінометні міни М73 калібру 60-мм, та конструктивно оформлені заряди вибухової речовини, які споряджені у корпуси, а саме: шість споряджених корпусів фугасних мінометних мін калібру 120-мм (без підривачів), десять споряджених корпусів артилерійських осколково-фугасних пострілів калібру 122-мм (без підривачів), які відносяться до категорії вибухових речовин, один споряджений корпус мінометної міни О-832DU калібру 82-мм (без підривача), два споряджені корпуси осколково-фугасної спеціальних бойових припасів ОФСП-1,7 (без підривника).

При цьому ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, повідомив ОСОБА_8 , що той має передати йому грошові кошти в сумі 2500 доларів США, та, отримавши згоду ОСОБА_8 , домовився зустрітися з ним в цей же день за адресою: АДРЕСА_1 .

28.07.2026 о 12 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, бажаючи незаконно збагатитися від злочинної діяльності отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2500 доларів США за раніше передані боєприпаси та конструктивно оформлені заряди вибухових речовин, чим вчинив їх збут.

При цьому ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на системний збут боєприпасів та вибухових речовин за грошову винагороду, повідомив ОСОБА_7 , про те що він має можливість на регулярній основі збувати останньому різного роду боєприпаси у кількості приблизно до 30 одиниць.

Після чого, в період часу з 28.07.2026 по 19.08.2026, ОСОБА_4 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин придбав та почав зберігати у невстановленому досудовим розслідуванням місці бойові припаси, а саме: 20 одиниць артилерійських снарядів калібру 122 мм, до моменту їх збуту.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на території Запорізької області, 19.08.2026 у ході листування у месенджері «WhatsApp» використовуючи обліковий запис за номером НОМЕР_2 повідомив з ОСОБА_7 про наявність та можливість збуту останньому бойових припасів, а саме: двадцять одиниць артилерійських снарядів калібру 122 мм та домовився з останнім про зустріч 20.08.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , для збуту вищевказаних бойових припасів.

ОСОБА_4 , діючи з корисливих спонукань 20.08.2026 приблизно о 13 год. 10 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з метою особистого незаконного збагачення, керуючись корисливим мотивом перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, зустрівся з ОСОБА_7 та передав йому бойові припаси, а саме: двадцять одиниць артилерійських снарядів калібру 122 мм.

При цьому ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, повідомив ОСОБА_8 , що той має передати йому грошові кошти та домовився зустрітися з ним цей же день через 30-40 хв. за адресою: АДРЕСА_1 .

20.08.2026 близько 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, бажаючи продовжити покращувати своє матеріальне становище за рахунок злочинної діяльності, повідомив ОСОБА_7 , про те що той має передати йому 1000 доларів США за раніше передані боєприпаси, а саме: двадцять одиниць артилерійських снарядів калібру 122 мм.

В свою чергу ОСОБА_7 , на виконання вимоги ОСОБА_4 , перебуваючи в транспортному засобі марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_3 передав останньому грошові кошти в сумі 1000 доларів США.

В такий спосіб, ОСОБА_4 , продовжуючи свою системну злочинну діяльність, діючи на регулярній основі збув ОСОБА_7 боєприпаси, а саме: двадцять одиниць артилерійських снарядів калібру 122 мм, після чого був затриманий уповноваженими особами.

Як зазначено у клопотання, ОСОБА_4 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та збуті бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

20.08.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Миколаївка Петриківського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та 20.08.2026 повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає достатніми підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 998 400 грн, що дорівнює 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який вчинив тяжкий злочин. Крім того, обґрунтовує ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду: посудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваного ОСОБА_4 . Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідство вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Крім того, на всій території України введений воєнний стан таким чином ОСОБА_4 користуючись ситуацією в країні має змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України.

Зазначений ризик також підтверджується тим, що повне коло осіб, причетних до вчинення цього та інших злочинів не встановлені, тому останні можуть переховувати ОСОБА_4 та вчиняти інші дії за його вказівкою спрямовані на протидію кримінальному провадженню.

- незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження: наявність зазначених ризиків обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, з огляду на спосіб вчинення вищевказаного злочину, відкритий і зухвалий характер дій підозрюваного, досить високим є ризик незаконного впливу на свідків, яким відомі відомості що мають значення для кримінального провадження.

Так, для уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення підозрюваний, маючи навички поводження та доступ до вогнепальної зброї, може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні не лише шляхом прохань, а й залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу може призвести до неможливості притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.

Ризик незаконного впливу об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Також, у вказаному кримінальному провадженні проводиться низка експертних досліджень, на висновки за результатами яких сторона обвинувачення може покликатись під час судового розгляду в обґрунтування обвинувачення.

Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК України, експерт може бути викликаний для допиту під час судового розгляду для доповнення чи роз`яснення свого висновку, отже існує й ризик незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, для здійснення тиску на учасників кримінально провадження, не обов`язково знати їх особисто. Для цього достатньо того, що підозрюваному після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків, спеціалістів, які можуть залучатися для надання консультацій та пояснень, експертів.

- знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: підозрюваний ОСОБА_4 може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом намагатися знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, вказаний ризик є вагомим, адже невстановленим на даний час особам, що можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та повне коло яких не встановлено, також вигідно знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як останні можуть викривати їх протиправну діяльність.

Крім того, на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочину; отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування підозрюваного та інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: ОСОБА_4 є військовослужбовцем НОМЕР_4 окремої важкої механізованої бригади ЗС України (в/ч НОМЕР_1 ) командир 2 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону, старший сержант, що обумовлює ймовірність вчинення ним іншого військового кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи системний характер здійснення придбання, зберігання та збуту бойових припасів та вибухових речовин є підстави вважати ОСОБА_4 може вчинити тотожні злочинні діяння.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: у підозрюваного ОСОБА_4 наявні відповідні організаційні можливості, особистісні та ділові зв`язки, які він перебуваючи на волі зможе використати, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисники підозрюваного заперечували щодо задоволення клопотання, зазначивши, що ризики не доведені, підозра необґрунтована. З урахуванням означеного, просили застосувати домашній арешт.

Підозрюваний підтримав думку своїх захисників.

Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи, що відповідно до частини п`ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень частини п`ятої статті 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

- протоколами огляду ідентифікації та вручення грошових коштів від 28.07.2026;

- протокол добровільної видачі предметів 28.07.2026;

- висновок експерта за результатами проведення вибухо-технічної експертизи від 05.08.2026 №СЕ-19/104-26/27984-ВТХ;

- висновок експерта за результатами проведення вибухо-технічної експертизи від 06.08.2026 №СЕ-19/104-26/27981-ВТХ;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 30.04.2026, від 10.08.2026, від 20.08.2026;

- протоколами огляду ідентифікації та вручення грошових коштів від 20.08.2026;

- протокол добровільної видачі предметів 20.08.2026;

- протоколом затримання від 20.08.2026;

- іншими докази в їх сукупності, зібрані під час досудового розслідування.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави вважати, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином на даному етапі, хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.

Відтак, вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного, а саме те, що останній може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених статтею 2 КПК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані, які характеризують останнього як особу, стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а тому слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали вище.

Водночас задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, необхідність покладення яких убачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26.01.1993, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 08.01.2009, розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя, наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, а також тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка складає 133 120 грн, з покладенням обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Питання доведення винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.10.2026 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000442 від 27.04.2026.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_4 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора, слідчого;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, список яких має бути вручено слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:

р/р № UA128201720355259002001012089

Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1