Ухвала суду № 139311644, 27.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5596/26

Провадження № 6/206/230/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 75243618, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», Горлівський відділ державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду із заявою, у якій просить замінити стягувача у виконавчому провадженні № 75243618 з ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на його правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Заяву обґрунтовано тим, що 14 січня 2026 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю № 65, відповідно до якого, за твердженням заявника, до нього перейшли права первісного кредитора щодо ОСОБА_1 , у тому числі право бути стягувачем у виконавчому провадженні.

Представник заявника у поданій заяві просила розглянути справу без участі заявника та зазначила, що заяву підтримує у повному обсязі.

Учасники справи та заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. З огляду на неявку всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 17 серпня 2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання. Заявнику запропоновано надати письмові пояснення і, за наявності, додаткові докази щодо переходу до нього права на стягнення саме судового збору в розмірі 1 255,88 грн, який є єдиним предметом виконавчого провадження № 75243618, зокрема із зазначенням конкретних положень договору № 65 та відповідного реєстру чи іншого додатка до договору, якими індивідуалізовано перехід цього права. Письмових пояснень або додаткових доказів на виконання зазначеної ухвали до суду не надійшло.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 25 травня 2020 року у справі № 225/8698/20, зокрема, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» судовий збір у розмірі 1 255,88 грн. На виконання цього рішення 07 серпня 2020 року видано виконавчий лист № 2/225/567/2020.

З довідки Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження № 75243618 відкрито 06 червня 2024 року та станом на дату формування довідки має статус «Відкрито». Боржником є ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», а єдиною сумою, яка підлягає стягненню за виконавчим документом, є 1 255,88 грн судового збору.

14 січня 2026 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» як Банк та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» як Новий кредитор уклали договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю № 65.

За пунктами 1.1, 1.2 договору Банк відступив Новому кредитору права вимоги за визначеними кредитними договорами та договорами забезпечення щодо боржників, наведених у погоджених сторонами реєстрах. Пунктом 1.6 договору передбачено, що Новий кредитор набуває усіх прав кредитора за основними договорами та договорами забезпечення, у тому числі прав, що випливають із судових справ та виконавчих проваджень щодо боржників.

У витягу з Реєстру прав вимоги за кредитними договорами зазначено кредитний договір № 598/10/2013/0312 від 28 жовтня 2013 року, укладений із ОСОБА_2 , та загальну заборгованість за ним у сумі 167 450,64 грн. У витягу з Реєстру прав вимоги за договорами фінансової поруки ОСОБА_1 зазначено як фінансового поручителя за договором поруки № 312/598-1 від 28 жовтня 2013 року, який забезпечує виконання названого кредитного договору.

Водночас ані договір № 65, ані надані витяги з реєстрів не містять посилання на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 25 травня 2020 року у справі № 225/8698/20, виконавчий лист № 2/225/567/2020, виконавче провадження № 75243618 чи окреме право на стягнення із ОСОБА_1 1 255,88 грн судового збору. Ця сума також не включена до індивідуалізованого в реєстрах розміру відступлених вимог.

Платіжна інструкція № 11 від 06 січня 2026 року підтверджує сплату ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» загальної ціни придбання прав вимоги за результатами електронного аукціону, однак не визначає склад прав, що перейшли до Нового кредитора, та не підтверджує окремо перехід права на стягнення судового збору у виконавчому провадженні № 75243618.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона, заінтересована особа, державний або приватний виконавець. Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, підставою процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є доведене правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого до заявника перейшло саме те право, що становить предмет відповідного виконавчого провадження.

Судовий збір належить до судових витрат, порядок розподілу яких визначається нормами процесуального закону. Обов`язок відшкодувати іншій стороні судовий збір виникає на підставі судового рішення, а не з умов кредитного договору чи договору поруки.

У постанові Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі № 913/54/16 зазначено, що сплата суми судового збору, визначеної рішенням суду, не є зобов`язанням у розумінні статті 509 ЦК України. Аналогічний за змістом висновок щодо правової природи судового збору наведено Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2024 року у справі № 362/287/20.

Водночас у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 911/1795/22 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вказав на необхідність урахування пізніших висновків Великої Палати Верховного Суду, а не наведених скаржником раніших постанов Касаційного господарського суду, зокрема постанови у справі № 913/54/16, та залишив без змін судові рішення про заміну стягувача щодо основного боргу і судового збору. Однак у справі № 911/1795/22 договір відступлення прямо містив посилання на конкретне судове рішення та визначав загальну суму вимоги із зазначенням окремо суми основного боргу і суми судового збору. Тобто перехід відповідного права був безпосередньо та однозначно індивідуалізований у правочині.

Фактичні обставини цієї справи є іншими. Загальна умова пункту 1.6 договору № 65 про перехід прав, що випливають із судових справ та виконавчих проваджень щодо боржників, у системному зв`язку з пунктами 1.1, 1.2 договору та змістом реєстрів стосується реалізації переданих прав за основними договорами і договорами забезпечення. Така умова без індивідуалізації судового рішення, виконавчого документа, виконавчого провадження або суми судових витрат не є достатнім доказом відступлення самостійного права на стягнення судового збору.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявник, попри надану судом можливість, не подав пояснень чи додаткових доказів, які б підтверджували перехід до нього права на стягнення саме 1 255,88 грн судового збору. Тому наступництво ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у матеріальному праві, яке є єдиним предметом виконавчого провадження № 75243618, не доведено.

Оскільки у виконавчому провадженні № 75243618 не виконується вимога за кредитним договором або договором поруки, а виконується виключно вимога про стягнення судового збору, підстав для часткової заміни стягувача також немає.

За наведених обставин у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 81, 133, 247, 258261, 353, 354, 442 ЦПК України, статтями 509, 512, 514 ЦК України, статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні № 75243618 відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи та Горлівському відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя В.В. Гаркуша