Рішення № 139310450, 19.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32924/25 2/760/7963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання Ситніка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У листопаді 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові позивач посилався на порушення з боку відповідача зобов`язань за договором надання коштів у кредит № 101415891, який укладений між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 16072024, за яким було відступлено на користь позивача право вимоги.

З огляду на те, що відповідач не здійснив погашення боргу добровільно, позивач звернувся до суду для примусового стягнення заборгованості.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

10 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому остання зазначає, що у ніч з 03 вересня на 04 вересня 2021 року у відповідача було викрадено його особисті речі зокрема телефон, документи, гаманець та всі банківські карти. 05.09.2021 відповідач звернувся до банку з вимогою заблокувати картки та випустити нові. У зв`язку з чим відповідачем було подано заяву до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. Відомостей до ЄРДР за вказаним фактом Оболонським УП ГУ НП у м. Києві внесені не були. Оскільки оформлення зазначеного кредиту відбувалося 04.09.2021 о 01:07:43 відповідач вказує, що з його боку вказаний кредит не брався та він кредитний договір не підписував, зазначені кошти не отримував. У зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13 лютого 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій остання вважає поданий відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. На думку представника позивача саме відповідач отримував зазначені кошти у кредит та особисто оформив заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких остання підтримала позицію яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.04.2026 здійснено перехід розгляду справи з порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та визначено дату судового засідання.

У судове засідання призначена на 07.07.2026 представник позивача не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала та просила задовольнити клопотання про витребування доказів у АТ КБ «Приват Банк».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.07.2026 витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк» та відкладено судове засідання.

23 липня 2026 року до суду від АТ КБ «Приват Банк`надійшла витребувана інформація згідно якої встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» не емітовано карту № НОМЕР_1 .

19 серпня 2026 року учасники справи у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності останньої в якій просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.09.2021 від імені відповідача укладено договір про надання коштів у кредит № 101415891, з ТОВ «Мілоан» за яким у відповідача утворилась заборгованість у сумі 66000 грн.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 16072024, за яким було відступлено на користь позивача право вимоги.

З долучених до відзиву доказів, а саме довідки про наявність рахунку від 06.02.2026 встановлено, що 05.09.2021 та 07.09.2021 здійснено перевипуск карток номер карток зазначений в матеріалах справи.

Згідно з анкетою-заявою на кредит № 101415891 у анкетних даних, а саме місце роботи зазначено Керхер Центр Київ, Торгівля натомість з долученого витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у відомостях про страхувальників за період з 2000 року (відповідно до звітних відомостей) відповідач не працював у зазначеній компанії.

Крім того з витребуваної інформації від АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 в Банку не емітовано картку № НОМЕР_1 яка зазначена у платіжному дорученні 31989267 від 04.09.2021 відповідно до якої у призначенні платежу зазначено як: кошти згідно договору 101415891.

Доказів які б підтверджували отримання відповідачем коштів у кредит окрім договору, позивачем до матеріалів справи не долучено. Платіжне доручення № 31989267 від 04.09.2026 яке долучено позивачем до позову, не підтверджує факт отримання грошових коштів відповідачем, оскільки відповідно до вищезезначеної інформації, яка була отримана від АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача у зазначеному банку не емітовано банківську картку на яку здійснювалось зарахування коштів за кредитним договором.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, що за своєю правовою природою, згідно зі ст. 1054 ЦК України, передбачає обов`язок кредитодавця надати грошові кошти позичальникові. Отже, визначальною обставиною, що підлягає встановленню, є факт реального отримання кредитних коштів саме відповідачем, оскільки обов`язок з повернення коштів виникає лише після їх фактичного одержання.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що кошти в сумі 15000 грн були перераховані на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Проте, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує факт отримання відповідачем коштів за вказаним кредитним договором.

На підтвердження перерахунку коштів позивачем долучено до позову платіжне доручення 31989267 від 04.09.2021. В якому наявне посилання щодо зарахування грошових коштів на картку з певним номером, однак жодних доказів, що відповідною карткою користувався відповідач, матеріали справи не містять.

Крім того з отриманої інформації з АТ КБ «Приват Банк» встановлено, що банківська картка на яку було перераховано кошти за договором не належить відповідачу.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, доказування є обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 22.09.2021 у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оскільки позивачем не надано інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували зарахування коштів на рахунок, що належить саме відповідачу, суд вважає факт надання кредиту недоведеним.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінивши докази у їх сукупності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Разом з відзивом представник відповідача просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на обсяг правничої допомоги наданої представником відповідача, явки в судові засідання з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Майстренко