Рішення № 139309842, 26.08.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1487/26

Провадження № 2-а/571/13/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участі секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., представника позивача адвоката Смика А.І., представника відповідача Івашинюти І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

Адвокат Смик Андрій Іванович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7511460 від 08.07.2026 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 08 липня 2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Морозом Олександром Васильовичем було винесено постанову серії ЕНА №7511460 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ніби то скоєння ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП (далі оскаржувана постанова).

Згідно оскаржуваної постанови (дослівно): «08 липня 2026 року о 11:05:25 год. по вул. Європейська, 3, водій керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг із перевезення пасажирів, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а саме встановлено додаткове місце для сидіння без погодження з сервісним центром МВС, чим порушив п. 31.1, 31.3а. Відеофіксація велась на технічний пристрій 476406. Чим порушив п. 32.1.є. ПДР порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час встановлення».

Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про підставу зупинки транспортного засобу, не містить посилання на відповідний пункт статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також не містить опису фактичних обставин, які давали поліцейському право здійснити таку зупинку.

Законність зупинки транспортного засобу є обов`язковою передумовою законності подальших процесуальних дій поліцейського. За відсутності законних підстав для зупинки всі докази, отримані після такої зупинки, не можуть вважатися такими, що здобуті законним шляхом, що узгоджується із загальновизнаним принципом допустимості доказів («плодів отруєного дерева»).

Також, не доведено використання транспортного засобу для надання послуг з перевезення пасажирів. Саме ця ознака є визначальною для кваліфікації правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів це перевезення пасажирів транспортними засобами на договірних умовах із замовником за плату.

Крім того, відповідно до підпункту 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30.01.2012, транспортним засобом, що використовується з метою отримання прибутку, є транспортний засіб, який експлуатується під час здійснення господарської діяльності або виконання цивільно-правових договорів з метою отримання прибутку.

Позивач не здійснював підприємницьку діяльність із перевезення пасажирів, не укладав договорів перевезення, не отримував плату за перевезення від будь-яких осіб. Жодного доказу протилежного відповідачем не надано.

Поліцейський не встановив особи пасажирів, не відібрав у них пояснення, не перевірив факт здійснення оплати за перевезення, не встановив замовника перевезення та взагалі не дослідив питання використання транспортного засобу для отримання прибутку.

Таким чином, одна з основних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, взагалі не була встановлена.

За відсутності доказів використання автомобіля для надання платних послуг з перевезення пасажирів така подія взагалі не могла бути кваліфікована за частиною 2 статті 121 КУпАП.

Отже, відповідач неправильно застосував норму матеріального права, що саме по собі є достатньою підставою для скасування постанови.

В оскаржуваній постанові лише зазначено, що в автомобілі встановлено додаткове місце для сидіння. Разом із тим не зазначено: яка саме конструктивна зміна була здійснена; скільки місць для сидіння передбачено конструкцією виробника; скільки місць було фактично встановлено; чи перевищує їх кількість допустиму; які саме технічні характеристики транспортного засобу були змінені; як ці зміни вплинули на безпеку руху транспортним засобом.

Крім того, до постанови не долучено жодного висновку експерта, спеціаліста або іншого технічного документа, який би підтверджував факт внесення змін до конструкції транспортного засобу.

Сама по собі обставина встановлення додаткового місця для сидіння не свідчить про порушення вимог зазначеної норми. Для висновку про незаконність переобладнання відповідач повинен був встановити та довести, що внаслідок такого переобладнання відбулася хоча б одна із змін, прямо передбачених частиною 2 статті 32 Закону України «Про дорожній рух».

Разом із тим оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про те, що внаслідок нібито встановлення додаткового місця для сидіння змінилися повна маса транспортного засобу, її розподіл по осях, центр ваги, колісна база, колісна формула, система гальмового чи рульового керування, трансмісія або будь-які інші технічні характеристики, визначені законом.

Більше того, відповідачем не наведено жодного технічного обґрунтування, не проведено жодного дослідження та не надано жодного доказу, який би підтверджував настання хоча б одного із зазначених наслідків.

Посилання в оскаржуваній постанові на пункти 31.1 та 31.3а ПДР саме по собі не доводить наявності об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки зазначені норми є бланкетними та відсилають до вимог відповідних стандартів, правил і нормативно-технічної документації. Відтак для підтвердження складу правопорушення відповідач був зобов`язаний зазначити, вимоги якого саме стандарту, нормативно-технічної документації чи іншого нормативно-правового акта були порушені, у чому конкретно полягає така невідповідність та якими доказами вона підтверджується. Оскаржувана постанова не містить жодного посилання на конкретний стандарт, технічний регламент чи інший нормативний документ, вимоги якого нібито порушено.

Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що Позивач порушив пункт 32.1.є ПДР. Водночас такого пункту ПДР не існує, що свідчить про неконкретність та юридичну невизначеність сформульованого адміністративного обвинувачення. За таких обставин Позивач позбавлений можливості зрозуміти, порушення якої саме норми йому інкримінується, а суд не вправі самостійно виправляти допущені відповідачем помилки, змінювати фабулу адміністративного правопорушення або підшукувати правові підстави для обґрунтування постанови.

Крім цього, у пункті 7 постанови зазначено, що до неї додаються «інші матеріали», однак не конкретизовано, які саме.

На адвокатський запит відповідачем було надано лише копію постанови та відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

При цьому навіть із наданого відеозапису неможливо встановити загальну кількість місць для сидіння в салоні транспортного засобу або підтвердити факт внесення будь-яких конструктивних змін до автомобіля.

Таким чином, відповідачем не доведено обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, а висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, що суперечить вимогам статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП щодо повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

Вважає, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є безпідставним.

Посилаючись на норми статтей 19,55 Конституції України, статтей 7,9,121,280 КУпАП та норми Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про дорожній рух», просить:

Скасувати постанову серії ЕНА № 7511460 від 08 липня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути із відповідача на користь Позивача сплачений судовий збір в розмірі 532,48 гривні.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 13 серпня 2026 року. Відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання ухвали суду від 23.07.2026 представником відповідача Департаменту патрульної поліції (далі ДПП) Івашинюта І.О. надано витребувані судом матеріали справи що стосується притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, а саме: копію оскаржуваної постанови та два відеозаписи нагрудної камери поліцейського.

Також, 29.07.2026 представником відповідача подано заяву, згідно якої представник просив позовну заяву залишити без розгляду, оскільки повноваження адвоката Смика А.І. на представництво інтересів ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами.

30.07.2026 представником позивача-адвокатом Смик А.І. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи ордеру на надання правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача в Рокитнівському районному суді, який помилково не був долучений до позову.

В судове засідання 13.08.2026 позивач та представник позивача не з`явилися. Адвокатом Смик А.І. подано клопотання про відкладення судового засідання.

Представник відповідача Івашинюта І.О. не заперечив щодо відкладення судового засідання.

Судове засідання було відкладено на 26.08.2026, про що повідомлено учасників справи.

До початку розгляду справи по суті, судом вирішено заяву представника відповідача від 29.07.2026 про залишення позову без розгляду.

У заяві зазначається, що ознайомившись із позовною заяву Департамент патрульної поліції вважає, що таку заяву слід залишити без розгляду. Адвокатом Смик Андрій Іванович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано позовну заяву, до якої на підтвердження повноважень було долучено Ордер на надання правничої допомоги у Департаменті патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Рівненській області.

З наведено вище слідує, що адвокат Смик Андрій Іванович не уповноважений на представництво інтересів ОСОБА_1 у Рокитнівському районному суді Рівненської області, а позовна заява підписана особою яка не мала права підписувати її.

Посилаючись на норми ч.1 ст.57, ч.4 ст.59, ч.2 ст.60, п.3 ч.4 ст.169 та п.2 ч.1 ст.240 КАС України представник позивача просив позовну заяву Смика Андрія Івановича, поданою в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - залишити без розгляду.

Представник позивача-адвокат Смик А.І. висловив заперечення на заяву у яких вказав, що первинному ордері допущено технічну помилку та зазначено представництво інтересів клієнта в поліції, а не в суді. Така помилка пов`язана з тим, що раніше такий ордер формувався для подання адвокатського запиту до відповідача. До позову помилково долучено інший ордер.

Водночас ця помилка не свідчить про відсутність волі позивача на судове представництво. Правовідносини між позивачем та адвокатом виникли на підставі договору про надання правничої допомоги, а позов був поданий саме в інтересах позивача та на виконання його доручення.

До початку судового засідання подано належним чином оформлений ордер та договір про надання правничої допомоги, який підтверджує повноваження адвоката на представництво саме в цій справі. Внаслідок цієї технічної помилки для відповідача не настало і не могло настати жодних негативних процесуальних наслідків.

Покликаючись на вищевикладене просив суд відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Розглянувши заяву про залишення позову без розгляду, заслухавши представників сторін, приймаючи до уваги те, що недоліки позовної заяви стороною позивача усунуто самостійно до початку розгляду даної заяви, шляхом надання ордеру та договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом Смиком А.І. 08.07.2026, уникаючи надмірного формалізму, суд протокольно ухвалив заяву залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача-адвокат Смик А.І. позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та доповнив, що факт визнання своєї вини у порушенні ПДР не може бути доказом вчинення правопорушення та правомірності оскаржуваної постанови за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Івашинюта І.О. повідомив, що ДПП заперечує позовнівні вимоги ОСОБА_1 з огляду на наступне. 8 липня 2026 року під час відпрацювання працівниками патрульної поліції спільно з працівниками Укртрансбезпеки було помічено транспортним засобом Мерседес-Бенц Спрінтер, водій якого не був пристебнутий ременем безпеки. В подальшому, під час перевірки було встановлено, що транспортний засіб належить ОСОБА_2 і належить до легкових транспортних засобів і проходження ОТК не вимагається. Однак, ТОВ «А-БУС» використовує даний транспортний засіб для перевезення пасажирів. При огляді транспортного засобу було встановлено, що у ньому встановлено 9 місць для сидіння та встановлено одне місце для відпочинку водія, що узгоджувалося з УПП. Також було виявлено ще одне місце без узгодження. Було заборонено рух транспортного засобу, затримання чи блокування транспортного засобу не здійснювалося. Підставою для зупинки транспортного засобу було п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліції». Не знає, чи виносилась постанова на водія за керування без ременя безпеки. Водій даного транспортного засобу порушив п.31.1 та 31.3а ПДР. Зазначення у постанові п.32.1є ДПР є технічною опискою. Було встановлено, що даний транспортний засіб переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що визнавав на місці позивач та те, що транспортний засіб використовується з метою отримання прибутку. Поліцейським всебічно, повно та об`єктивно було з`ясовано обставини у справі та правомірно винесено постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Встановлено, що 08 липня 2026 року інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Мороз Олександром Васильовичем винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕПА №7511460 від 08.07.2026, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови : «08 липня 2026 року о 11:05:25 год. по вул. Європейська, 3, водій керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг із перевезення пасажирів, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, а саме встановлено додаткове місце для сидіння без погодження з сервісним центром МВС, чим порушив п. 31.1, 31.3а. Відеофіксація велась на технічний пристрій 476406. Чим порушив п. 32.1.є. ПДР порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності під час встановлення» (а.с.22).

Разом з тим, позивач вважає оскаржувану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.2 ст.121 КУпАП незаконною, тому звернувся до суду з даним позовом.

За приписами п.п.1.1,1.3 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 2 статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

За приписами п.31.1. Правил дорожнього руху, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п.31.3.а Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що останній, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 не був пристебнутий ременем безпеки .

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису нагрудної камери поліцейського 476406 встановлено, що відеозапис містить два файли «clip-0» тривалістю 13:03 хв та «clip-1» тривалістю 9:06 хв.

Відеозапис «clip-0» розпочинається о 10 год 53 хв, працівники патрульної поліції підходять до зупиненого автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який є пристебнутий ременем безпеки. При цьому поліцейський вказує, що треба бути пристебнутим, а не пристебуватися під час руху. Поліцейський роз`яснює, що здійснюється відеофіксація. Заглянувши у салон транспортного засобу, у якому знаходиться кілька осіб, поліцейський запитує, що за місця облаштовані чи є ремені безпеки. Водій відповів, що місця для відпочинку водія. Після чого, на вимогу поліцейського водій надав документи на право керування транспортними засобами, технічний паспорт на транспортний засіб та на питання відповів, що автомобіль належить перевізнику ТОВ «С-БУС» та пройшов обов`язковий технічний контроль. Після чого, поліцейський повідомляє про винесення постанови за ч.2 та розпочинає складання адміністративних матеріалів.

Відеозапис «clip-1» розпочинається з 11:06 та містить продовження складання адміністративних матеріалів, роз`яснення прав, повідомлення, що експлуатація переобладнаного транспортного засобу забороняється та порядок оплати штрафу.

Разом з тим, досліджений відеозапис не містить відомостей у підтвердження того, що мало місце порушення ОСОБА_1 ПДР, яке стало підставою для зупинки керованого ним транспортного засобу.

Доказів у підтвердження того, що за порушення п.2.3в ПДР, а саме за керування транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, суду не надано, що розцінюється судом, як відсутність такої постанови.

Зазначені обставини, викликають обґрунтовані сумніви правомірності подальших дій поліцейського, оскільки за відсутності законних підстав для зупинки всі докази, отримані після такої зупинки, не можуть вважатися такими, що здобуті законним шляхом.

Крім того, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що поліцейським встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирі був переобладнаний з порушенням відповідних правил,норм і стандартів, без погодження із сервісним центром МВС.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів у підтвердження того, що автомобіль був переобладнаний з порушенням відповідних правил,норм і стандартів, без погодження із сервісним центром МВС.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису нагрудної камери поліцейського не встановлено, що таке переобладнання мало місце. При спілкуванні з поліцейськими водій повідомив, що це місця для відпочинку водія. Також водій повідомляв, що автомобіль належить перевізнику ТОВ «С-БУС» та пройшов обов`язковий технічний контроль.

Водночас, поліцейський не встановив особи пасажирів, не відібрав у них пояснення, не перевірив факт здійснення оплати за перевезення, не встановив замовника перевезення та взагалі не дослідив питання використання транспортного засобу для отримання прибутку ТОВ «С-БУС».

При цьому, у розділі 5 оскаржуваної постанови, власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначена ОСОБА_2 (а.с.22).

Позивач стверджує, що не здійснював підприємницьку діяльність із перевезення пасажирів, не укладав договорів перевезення, не отримував плату за перевезення від будь-яких осіб.

Однак, надані представником відповідача на вимогу суду копія оскаржуваної постанови та відеозапис нагрудної камери поліцейського не дають можливості встановити, що ОСОБА_1 під час керування 08.07.2026 транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював будь яку діяльність з метою отримання прибутку.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати встановленим правилам і нормативам.

Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії.

Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, матеріали справи не містять таких відомостей, що транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 319 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 був переобладнаний.

Посилання представника відповідача на визнання позивачем своєї вини у порушенні ПДР не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

У постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17, адміністративне провадження № К/9901/34580/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення».

Судом встановлено, що відеозапис нагрудної камери поліцейського не містить доказів порушення п.31.1 та 31.3а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 121 КУпАП, а будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем даного адміністративного правопорушення суду не надано.

Крім того, в оскаржуваній постанові відповідачем вказано, що ОСОБА_1 , крім іншого, порушено вимоги п.32.1.є ПДР.

Разом з тим, Правила дорожнього руху України не містять такого пункту.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

У відповідності зі ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 08.07.2026 серія ЕНА №7511460 від 08.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП є такою, що не відповідає критеріям, які наведені у ч.2 ст.2 КАС України, а відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП є безумовною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 532,48 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст.77,244-246,286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7511460 від 08 липня 2026 року, винесену інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Мороз Олександром Васильовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КУпАП, провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя А.Ф.Комзюк