Рішення № 139309109, 28.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/2512/26

Провадження №2/552/2187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»,

представник відповідача Пітяков Олександр Сергійович,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В позовній заяві та уточненій позовній заяві посилалась на те, що з 18 серпня 2025 року по 10 березня 2026 року вона перебувала у трудових відносинах з відокремленим структурним підрозділом «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

28 листопада 2025 року була звільнена з посади викладача за сумісництвом.

В порушення вимог ст. 116, 117 КЗпП повний розрахунок нею проведено 27 грудня 2025 року, у день звільнення повідомлення про нараховані суми не було надано.

На усні звернення щодо роз`яснення структури виплат їй було відмовлено. Оскільки в розрахунковому листі відомості за посадами викладача та помічника директора з педагогічним навантаженням відображені сукупно, що не дозволяє ідентифікувати суми належні при звільненні, позивачем визначено розмір середнього заробітку в сумі 7920,00 грн.

Також 10 березня 2026 року вона звільнена з посади помічника директора з кадрової роботи. Фактичний розрахунок проведено 13 березня 2026 року. Письмове повідомлення про нараховані суми у день звільнення не надавались. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаною посадою позивач обраховує в розмірі 1650,00 грн.

Оскільки відповідачем середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 виплачено не було, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з посади викладача у період з 29.11.2025 по 27.12.2025 у розмірі 7920,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з посади помічника директора з кадрової роботи за період з 11.03.2026 по 13.03.2026 у розмірі 1650,00 грн. Також просила стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 30.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано семиденний термін на усунення недоліків позовної заяви.

15.04.2026 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позову.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2026 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача докази, а саме: довідку про середній заробіток ОСОБА_1 , обчислену згідно з Порядком № 100 для розрахунку виплат за час затримки розрахунку; довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільнені суми з зазначенням дат виплат.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.73-77).

У відзиві вказував, що з 18.08.2025 по 10.03.2026 позивач перебувала у трудових відносинах за основним місцем роботи з відповідачем, спочатку на посаді секретар-друкарки, потім помічника директора з кадрової роботи й водночас з 01.09.2025 по 10.03.2026 постійно вела педагогічне навантаження, яке не є сумісництвом.

З посади викладача дисципліни ОСОБА_1 була звільнена 28.11.2025 року, а 13.12.2025 року (а не 27.12.2025 року, яка вказує позивач) відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем як викладачем-сумісником, так як позивач продовжувала працювати за основним місцем роботи на посаді помічника директора з кадрової роботи (до 10.03.2026 року).

Із позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду 26 березня 2026 року.

Зазначав, що не визнає позовні вимоги, оскільки позивач пропустив тримісячний строк, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Позивач надала відповідь на відзив, у якій заперечила щодо доводів, викладених у відзиві. Також зазначила, що у зв`язку з тим, що офіційні розрахункові дані щодо точного розміру середньоденного доходу за посадою викладача-сумісника позивачу стали відомі тільки після ознайомлення із відзивом та його додатками, остаточний розмір середнього заробітку за час затримки вона обраховує у розмірі 6650,05 грн. (а.с.153-160).

Не погодивши із доводами, викладеними у відповіді на відзив, відповідач надав заперечення на позовну заяву (а.с.171-174).

Інші заяви по суті справи або клопотання сторони суду не подавали.

Вивчивши та дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відокремленим структурним підрозділом «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» у період з 18.08.2025 року по 10.03.2026 року.

Наказом № 146 С від 27.11.2025 року позивача переведено з посади секретар-друкарки на посаду помічника директора з кадрової роботи з 01 грудня 2025 року (а.с.82).

З 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 прийнято на посаду викладача дисципліни «Основи правознавства» (а.с.84).

28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звільнена з посади викладача на підставі наказу №145 С від 27 листопада 2025 року за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.85).

Наказом № 28 С від 06.03.2026 року позивача звільнено з посади помічника директора з кадрової роботи 10 березня 2026 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.83).

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що повні розрахунки з позивачем, у встановлений законом строк, відповідачем не були проведені.

Згідно із ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом, 13 грудня 2025 року відповідачем проведено повний розрахунок з ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з посади викладача.

Вказана обставина підтверджується наступними доказами:

розрахунковими листами (а.с. 19, 136, 137);

довідкою АТ КБ «ПриватБанк» щодо інформації про рух коштів за період 01.12.2025 року 31.12.2025 року (а.с.53);

довідкою (про нараховані та виплачені суми при звільненні) від 05.05.2026 року № 200, виданої відокремленим структурним підрозділом «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (а.с.68);

платіжними інструкціями №656 від 12 грудня 2025 року, №660 від 12 грудня 2025 року, а також відомостями розподілу виплат від 12 грудня 2025 року № НОМЕР_1 , від 12 грудня 2025 року №251212РВ000052438478 (а.с.132-135).

За ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вже встановлено судом, остаточний розрахунок при звільненні з посади викладача із позивачем проведено 13 грудня 2025 року. Отже, відповідно до наведених вище положень статті 233 КЗпП України ОСОБА_1 мала звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у тримісячний строк, тобто до 13 березня 2026 року.

Проте позов нею було подано безпосередньо до Київського районного суду м. Полтави 26 березня 2026 року, про що на першій сторінці позовної заяви міститься відповідна відмітка суду.

При цьому, позивач клопотань про поновлення строку на звернення до суду не заявляла.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітоку за час затримки розрахунку при звільненні з посади викладача необхідно відмовити з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посади помічника директора з кадрової роботи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 13 березня 2026 року здійснено повний розрахунок із позивачем за посадою помічника директора з кадрової роботи (а.с.71).

Згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача за посадою помічника директора з кадрової роботи становить 490,55 грн.

Зазначена обставина підтверджується довідкою про середню заробітну плату №4 від 28.04.2026 (а.с.69).

Позивачем заперечень щодо наданого відповідачем розрахунку середньоденної заробітної плати не надано.

Період затримки розрахунку становить:

з 11 березня 2026 року (день, наступний за днем звільнення) по 13 березня 2026 року (день проведення повного розрахунку при звільненні) та складає 3 дні.

Відповідно, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить:

490,55 грн х 3 дні = 1471,65 грн.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з посади помічника директора з кадрової роботи за період з 11.03.2026 року по 13.03.2026 року у розмірі 1471,65 грн.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають до частково задоволення.

Питання про судові витрати суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено 1331,20 грн.

Позов судом задоволено на 22% (1471,65 грн. х 100% / 6650,05 грн.).

З урахуванням уточнення позовних вимог позивачем, на відшкодування понесених нею судових витрат необхідно стягнути 292,86 грн (1331,20 грн х 22%).

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 березня 2026 року по 13 березня 2026 року включно у розмірі 1471,65 грн (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня шістдесят п`ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 292,86 грн. (двісті дев`яносто дві гривні вісімдесят шість копійок) на відшкодування понесених нею судових витрат на сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

відповідач Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» в особі відокремленого структурного підрозділу «Полтавський політехнічний фаховий коледж Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», місцезнаходження: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83А, код ЄДРПОУ 00216208.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова