Ухвала суду № 139308845, 27.08.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/876/26

Номер провадження № 1-кп/371/227/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

"27" серпня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суду Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111220000006, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Станом на 27.08.2026 кримінальне провадження по суті не розглянуто.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.

Прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області 20.03.2026 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 17.05.2026 з визначенням розміру застави. На досудовому розслідуванні слідчим суддею продовжувався строк запобіжного заходу до 13.06.2026. В ході підготовчого судового засідання запобіжний захід продовжено до 06.09.2026. В ході судового розгляду встановлено наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 ч.1 ст. 177 КПК України усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинений нею злочин, ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; п.5 ч.1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 може вчинити інші злочини. Ризики переховування та вчинення нового злочину обумовлюються наступними факторами: ОСОБА_5 вчинила умисний корисливий злочин, ніде не працює, законних джерел отримання заробітку не має, що негативно впливає на її репутацію. Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 умисного корисливого кримінального правопорушення свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченої, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ст. 177 КПК України та спростовують можливість застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Таким чином, є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора та звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . У разі, коли суд дійде до висновку про продовження строку тримання під вартою просив зменшити розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання захисника.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст.ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши доводи клопотань та матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 . При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України. Санкція інкримінованого їй кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 .

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працевлаштована та не має офіційних джерел отримання доходу, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та нетяжкого.

Разом з цим, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання нею покладених судом обов`язків у справі.

Підстав для задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд не вбачає, оскільки не спростовує висновків суду щодо доцільності продовження строків тримання обвинуваченої під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.

Крім цього, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Більш того, даних про неможливість ОСОБА_5 перебувати під вартою в умовах СІЗО, матеріали, надані суду, не містять.

Згідно з п.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, які є тяжкими кримінальними правопорушеннями та нетяжким злочином, особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з одночасним продовженням підозрюваній ОСОБА_5 , 19 лютого 1983 року право на внесення застави, зменшивши її з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 35 (тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 25 жовтня 2026 року та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

В зміні запобіжного заходу, відмовити.

Одночасно продовжити підозрюваній ОСОБА_5 , 19 лютого 1983 року право на внесення застави, зменшивши її з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 35 (тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480, 00 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає (перебуває) без дозволу суду;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на обвинувачених у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24 години 25 жовтня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на неї згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо вона будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Розгляд справи відкласти на 24 вересня 2026 року на 14-30 годину.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1