Рішення № 139308699, 20.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/15017/25

провадження № 2/361/5949/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

20 травня 2026 р.

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1893245 від 08.05.2021 в розмірі 16772,00 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що 08.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1893245, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у загальному розмірі 5600,00 грн., строком на 15 днів, стандартна процентна ставка 1,90% в день за користування кредитом, знижена (акційна) процентна ставка 1,90% в день за користування кредитом.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

08.02.2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №1-08022022. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1893245 від 08.05.2021 року, яка умови кредитного договору в повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 16772,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 5600,00 грн., заборгованість по відсотках становить 11172,00 грн.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.01.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в прохальній частині позову просила проводити розгляд справи без участі представника позивача.

17.03.2026 року представник відповідача подала до суду письмові пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (а.с. 117-126)

Посилалась на те, що відповідач заперечує факт укладення будь-якого кредитного договору з первісним кредитором, оскільки не подавала електронної заявки на отримання кредиту, не реєструвала особистий кабінет на сайті кредитора та не отримувала жодних кредитних коштів.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що реєстрація особистого кабінету, подання заявки на кредит та укладення кредитного договору були здійснені саме відповідачем. У матеріалах справи відсутні будь-які документальні чи офіційні підтвердження того, що електронна поштова адреса, з використанням якої нібито було укладено кредитний договір, належить саме відповідачу.

При цьому, ТОВ «Лінеура Україна» не вчинено дії, спрямовані на встановлення належності поданих документів, телефонного номеру, банківської картки щодо відповідача від імені якої подано заявку на отримання кредиту.

Кредитний договір був оформлений від імені відповідача іншою особою, яка здійснила шахрайські дії.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів, що особа позичальника була належним чином ідентифікована під час реєстрації в Інформаційно-телекомунікаційній системі відповідним електронним підписом, який би достовірно підтверджував волевиявлення саме Відповідача.

Наведений в кредитному договорі номер телефону не належить відповідачу, їй невідомий. Актуальний та єдиний дійсний номер телефону відповідача є інший, який і зазначений у письмових поясненнях, як номер засобу зв`язку.

До позовної заяви позивач зазначає в якості додатку копію документу від надавача платіжних послуг щодо перерахування суми кредиту, проте, наведений додаток в матеріалах справи відсутній та не був долучений позивачем до позовної заяви.

Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позивачем були виконані умови договору, а саме перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором, а відповідач ці кошти отримала.

Зазначений у матеріалах справи номер платіжної картки № НОМЕР_1 сам по собі не дає можливості ідентифікувати особу її отримувача та не підтверджує належність такої картки відповідачу.

Водночас позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що вказана картка належить саме відповідачу, а також відсутні докази фактичного зарахування коштів на рахунок, відкритий на її ім`я. Саме лише посилання на документ від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про здійснення переказу коштів не підтверджує отримання коштів відповідачем та не встановлює її як отримувача такого платежу, у зв`язку з чим наведені позивачем доводи є необґрунтованими та безпідставними.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Встановлений договором розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить встановленим обмеженням ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує, як 50 % від суми кредиту так і подвійну облікову ставку Національного банку України і становить більше, як п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.

Відповідач не отримувала жодних повідомлень про заміну кредитора та не була належним чином поінформована про перехід права вимоги до нового кредитора.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено у 2021 році, водночас із позовом про стягнення заборгованості новий кредитор звернувся до суду лише у грудні 2025 року, тобто після спливу тривалого періоду часу з моменту виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням того, що строк користування кредитом за кредитним договором від 08.05.2021 року становив 15 днів, а також беручи до уваги укладення 08.02.2022 року договору факторингу № 1-08022022, позивач звернувся до суду з даним позовом із пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Враховуючи, що сторони скористалися своїми правами і подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

08.02.2022 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №1-08022022. (а.с. 62-65)

Відповідно до вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №1893245 від 08.05.2021 року.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 08.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1893245, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5600,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. (а.с. 12-21)

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису Т493) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 9.3. кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторонами.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5600,00 грн, строком кредитування 15 днів. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день, застосовується у межах строку кредиту.

Згідно п. 4.1.1. у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

08.05.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису Т493, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту. (а.с. 24-26)

20.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору №1893245 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, продовжило строк користування кредитом на строк 15 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 05.06.2021. Додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису Т508. (а.с. 28-29)

Також, 20.05.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту. (а.с. 30-33)

08.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до договору №1893245 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, продовжило строк користування кредитом на строк 15 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 24.06.2021. Додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису Т516. (а.с. 36-37)

Також, 08.06.2021 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту. (а.с. 38-41)

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Висновки відповідача про те, що вона не укладала кредитного договору, не подавала заявки на отримання кредиту, не реєструвала особистий кабінет та не отримувала кредитних коштів, суд оцінює критично.

Як встановлено судом, Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1893245 від 08.05.2021 року містить відомості про позичальника та підписаний від її імені шляхом використання одноразового ідентифікатора Т493. Крім того, відповідачем у такий же спосіб підписано паспорт споживчого кредиту, а в подальшому додаткові договори від 20.05.2021 року та 08.06.2021 року, якими продовжувався строк користування кредитом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише факт оформлення первісного кредитного договору, а й вчинення від імені відповідача низки послідовних дій щодо продовження строку користування кредитними коштами. Саме по собі заперечення відповідачем факту укладення договору не спростовує наведених доказів та не є достатнім для висновку про його неукладення.

Посилання відповідача на те, що зазначений у договорі номер телефону їй не належить, а номер платіжної картки не дає можливості встановити її власника, також не спростовують у сукупності доказів укладення кредитного договору. Суд оцінює докази в їх сукупності, враховуючи також підписання відповідачем договору, паспорта споживчого кредиту та двох додаткових договорів із використанням одноразових ідентифікаторів.

Відтак суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а позивач довів факт надання відповідачу кредитних коштів та наявність у неї обов`язку щодо їх повернення.

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором та додатковими угодами. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання про повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5600,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 11172,00 грн. відсотків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Разом з тим суд не погоджується з розрахунком позивача в частині заявлених до стягнення процентів у розмірі 11172,00 грн.

За умовами кредитного договору кредит у розмірі 5600,00 грн надавався строком на 15 днів із процентною ставкою 1,90 % на день. Додатковими договорами від 20.05.2021 року та 08.06.2021 року строк користування кредитом продовжувався відповідно до 05.06.2021 року та 24.06.2021 року. Отже, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише за погоджений сторонами строк кредитування.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованим нарахування процентів у розмірі 4788,00 грн, тобто по 1596,00 грн за кожний із трьох періодів користування кредитом. У частині процентів, нарахованих понад зазначену суму, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 10388,00 грн, з яких 5600,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 4788,00 грн - проценти за користування кредитом.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту №1893245 від 08.05.2021 року, становить 10388,00,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 5600,00 грн., заборгованість по відсотках становить 4788,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором надання коштів на умовах споживчого кредиту №1893245 від 08.05.2021 року, Додаткового договору від 20.05.2021 року до Договору №1893245 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, Додаткового договору від 08.06.2026 року до Договору №1893245 про надання коштів на умовах споживчого кредитуу розмірі 10388,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 5600,00 грн., заборгованість по відсотках становить 4788,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково (61,94%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1500,43 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 278, 280, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1893245 від 08.05.2021 року в розмірі 10388,00 грн. та судовий збір в розмірі 1500,43 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.