Рішення № 139308121, 28.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/756/26

Номер провадження 2/167/731/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Матвійчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позовних вимог і заперечень на них.

1а. Позивач.

22.06.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.03.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір №279543 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності (далі Договір), за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у Договорі на наступних умовах: сума виданого кредиту: 8000,00 грн, дата надання кредиту: 25.03.2025 року, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72% на добу.

25.03.2025 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 гривень.

Представник позивача зазначає, що згідно виписки з особового рахунку за Договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить 15 241,60 грн, з яких: 8000,00 грн тіло кредиту, 5241,60 грн відсотки, 2000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ укладено Договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило ТОВ за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до Договору факторингу № 19122025/1, ТОВ набуло права грошової вимоги до відповідача.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати по справі, понесені при сплаті судового збору та витрати, понесені на правничу допомогу в розмірі 15 500,00 гривень.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд».

1б. Відповідач.

27.07.2025 року представник відповідача подала заяву з додатками про закриття провадження у справі (ас 59-70), яка мотивована тим, що 28.05.2026 року у справі №903/743/25 Господарським судом Волинської області винесено ухвалу про: припинення процедури реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.08.2025 року; затвердження звіту боржника ОСОБА_1 про виконання плану реструктуризації боргів; закриття провадження у справі про несплатоспроможність боржника ОСОБА_1 у з`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; звільнення боржника ОСОБА_1 від боргів; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; зобов`язання органів ДВС України (приватних виконавців) закрити виконавчі провадження та зняти арешти та обмеження щодо ОСОБА_1 .

Ухвала Господарського суду Волинської області від 28.05.2026 року у справі №903/743/25 набрала законної сили.

Враховуючи те, що ТОВ у даній справі про неплатоспроможність фізичної особи не звернувся із своїми вимогами до ОСОБА_1 , грошові вимоги ТОВ до відповідача вважаються повністю погашеними, а тому слід закрити провадження у справі.

Заява з додатками подана через систему «Електронний суд».

2. Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 34).

24.06.2026 року з ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 35), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 24.06.2026 року позовна заява ТОВ була залишена без руху і наданий строк для усунення недоліків (ас 36-38), яка була виконана позивачем 29.06.2026 року (ас 40, 41).

Ухвалою головуючого судді від 30.06.2026 року позовна заява призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (ас 42-43).

15.07.2026 року представник ТОВ подав заяву про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 15 500,00 грн (ас 50-58).

Ухвалою суду від 28.07.2026 року розгляд справи відкладено (ас 72-73).

Учасники справи, які були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи (ас 74-78), в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує (ас 6зв).

Відповідач та його представник заяв та/або клопотань про відкладення розгляду справи не подали.

Суд ухвалив: проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.1 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 28.08.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

В судовому засіданні встановлено, що 25.03.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено Договір №279543 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у Договорі на наступних умовах: сума виданого кредиту: 8000,00 грн, дата надання кредиту: 25.03.2025 року, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72% на добу.

25.03.2025 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 гривень.

Відповідач умови Договору не виконав.

Згідно виписки з особового рахунку за Договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості становить 15 241,60 грн, з яких: 8000,00 грн тіло кредиту, 5241,60 грн відсотки, 2000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ укладено Договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило ТОВ за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до Договору факторингу № 19122025/1, ТОВ набуло права грошової вимоги до відповідача.

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.03.2026 року (ас 8), випискою з особового рахунка за Кредитним договором №279543 (ас 9), витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025 (ас 10), довідкою №81/4628 від 03.12.2025 року (ас 11), довідкою про ідентифікацію (ас 12), індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №279543 від 25.03.2025 року (ас 15-20), договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025 року (ас 21-23), підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (ас 28), ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.05.2026 року у справі №903/743/25 (ас 64-67) з додатком (ас 69).

4. Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем ТОВ «Клай Інвест» (правонаступником якого у кредитних взаємовідносинах за Договором є позивач) за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно частиною першою ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 25.03.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» (правонаступником якого у кредитних взаємовідносинах за Договором є позивач) та ОСОБА_1 укладено Договір, який належним чином підписаний його сторонами. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Договорі умовах.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн і за договором факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним Договором.

Відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за Договором не виконав, чим допустив заборгованість.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Відповідно ч.6 ст.119 КУзПБ, з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі N 922/928/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Відповідно до змісту ухвали Господарського суду Волинської області від 28.05.2026 у справі №903/743/25 ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ не заявили свої вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість за Договором від 25.03.2025 виникла до відкриття провадження у справі №903/743/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , а отже ухвала Господарського суду Волинської області від 28.05.2026 року за результатами розгляду справи про його неплатоспроможність поширюється на оспорювану заборгованість.

Позивач не реалізував своє право на захист порушеного права на повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків і комісією за користування кредитними коштами станом на момент відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а відтак такі вважаються погашеними.

Таким чином, оскільки ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.05.2026 року у справі №903/743/25, серед іншого, встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, тому вимоги позивача не підпадають під вимоги, визначені ч.2 ст.134 Кодексу України з процедур банкрутства, то у задоволенні позову слід відмовити, а не закрити провадження у справі.

7. Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то понесені ТОВ судові витрати: судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, стягненню з відповідача на користь ТОВ не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місце знаходження: 03115, місто Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ: 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 28.08.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.