Ухвала суду № 139306684, 14.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29062/26

Провадження № 1-кс/947/11897/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026162480001036 від 20.05.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором в рамках кримінального провадження № 12026162480001036 від 20.05.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових на майно, яке було виявлено та вилучено 07.08.2026 року, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено у клопотанні.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12026162480001036 від 20.05.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України за фактом збуту наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.

У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що на території обслуговування Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області протягом тривалого часу здійснюється незаконний збут кодеїновмісних лікарських засобів через аптечні заклади, що здійснюють господарську діяльність від імені ТОВ «ПОРТАВІК-МЕД» (код ЄДРПОУ 44053672).

Встановлено, що ТОВ «ПОРТАВІК-МЕД» має чинну ліцензію на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами та здійснює діяльність через аптечні заклади, розташовані, зокрема, за адресами: м. Одеса, вул. Просьолочна, буд. 10-А; м. Одеса, вул. Середня, буд. 23, корп. 3, офіс 3/1-Н; м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 80; м. Одеса, пров. Книжний, буд. 13.

Враховуючи викладене, слідчим відповідно до вимог частини третьої статті 233 КПК України було прийнято рішення про невідкладне проникнення до іншого володіння особи та проведення обшуку приміщення аптеки ТОВ «ПОРТАВІК-МЕД», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24, корп. 3, офіс 3/1-Н з метою врятування майна, яке перебувало під реальною загрозою приховування, відчуження або знищення та мало ознаки речових доказів у кримінальному провадженні.

Під час проведення 07.08.2026 року невідкладного обшуку приміщення аптеки ТОВ «ПОРТАВІК-МЕД», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24, корп. 3, офіс 3/1-Н було виявлено та вилучено 84 блістери лікарського засобу «Кодтерпін ІС» (по 10 таблеток у кожному блістері), мобільний телефон «Samsung Galaxy A72», сім книг обліку операцій за 20242026 роки, п`ять товарно-транспортних накладних, три видаткові накладні за серпень 2026 року, реєстр до товарно-транспортних накладних від 04.08.2026, три аркуші з чорновими записами, касові чеки та Х-звіти за серпень 2026 року.

Постановою старшого слідчого вилучене під час обшуку майно було визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було надано дозвіл на проведення обшуку приміщення аптеки ТОВ «ПОРТАВІК-МЕД», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24, корп. 3, офіс 3/1-Н, який фактично було проведено 07 серпня 2026 року.

Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до висновку, що вилучене під час обшуку майно, на яке просить накласти арешт слідчий, може містити у собі інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, бути предметом кримінального правопорушення. у зв`язку із чим імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Оцінюючи наведене майно з точки зору положень ст. 98 та ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя виходить із конкретних обставин кримінального провадження та характеру предмета доказування у ньому.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом незаконного збуту через аптечні заклади кодеїновмісних лікарських засобів із порушенням установленого законодавством порядку їх відпуску та обігу.

Під час проведення обшуку приміщення аптечного закладу виявлено та вилучено лікарські засоби, мобільний телефон, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, чорнові записи, касові чеки та Х-звіти.

Слідчий суддя враховує, що вилучені лікарські засоби безпосередньо стосуються предмета досудового розслідування, оскільки саме їх походження, кількість, найменування, склад, умови придбання, зберігання та реалізації мають істотне значення для встановлення обставин можливого незаконного збуту кодеїновмісних препаратів. Необхідність накладення арешту на зазначені лікарські засоби зумовлена також потребою у забезпеченні можливості проведення відповідних експертних досліджень та недопущенні їх приховування, переміщення, відчуження або іншої зміни їх стану.

Вилучений мобільний телефон також може містити відомості, що мають доказове значення, зокрема інформацію про постачання та реалізацію лікарських засобів, контакти з постачальниками та іншими особами, листування, електронні документи, відомості щодо замовлень, розрахунків та інших обставин, пов`язаних із предметом кримінального провадження. Отже, існують достатні підстави вважати, що вказаний електронний носій інформації може бути знаряддям або містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Товарно-транспортні та видаткові накладні мають значення для встановлення джерела походження лікарських засобів, їх кількості, асортименту, дат та обставин поставки, постачальників і одержувачів, а також руху відповідної продукції. У свою чергу, чорнові записи можуть містити відомості про фактичний облік товару, кількість реалізованих лікарських засобів, осіб, які здійснювали їх збут, розрахунки та інші обставини, які можуть не відповідати офіційним документам.

Касові чеки та Х-звіти мають доказове значення для встановлення фактичного обсягу реалізації лікарських засобів, часу та кількості здійснених операцій, розміру отриманих коштів, а також для співставлення фактичних продажів із даними первинної бухгалтерської та товарної документації. Вказані документи у сукупності можуть дозволити встановити обсяг та систематичність реалізації відповідних лікарських засобів і перевірити дотримання встановленого порядку їх відпуску.

Таким чином, вилучене майно не є таким, що очевидно не має жодного відношення до кримінального провадження. Навпаки, характер, місце виявлення та зміст вилучених предметів і документів у своїй сукупності свідчать про їх потенційне доказове значення та необхідність збереження для цілей кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З огляду на наведене, на цьому етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що вилучені лікарські засоби, мобільний телефон, товарно-транспортні та видаткові накладні, чорнові записи, касові чеки та Х-звіти можуть відповідати критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, та мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Накладення арешту є необхідним для забезпечення збереження зазначеного майна як потенційних речових доказів, запобігання його приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню або іншому використанню, яке може перешкодити встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи, в порядку ст. 174 КПК України, мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 07.08.2026 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, буд. 24, корп. 3, офіс 3/1-Н, а саме на:

-84 блістери «Кодтерпін ІС» по 10 таблеток у блістері,

-7 книг обліку операцій з 2024 по 2026р.,

-5 ТТН,

-3 видаткові накладні за серпень 2026р.,

-реєстр до ТТН від 04.08.2026,

-3 аркуші з чорновими записами,

-чеки та Х-віти за серпень 2026 р.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали направити прокурору.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили,але не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1