Ухвала суду № 139305482, 26.08.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1677/26 Провадження № 1-кс/304/572/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Перечин

Слідча суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , подане у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026071130000148 від 24 серпня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 звернувся до слідчої судді з погодженим прокурором клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Клопотання подано у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026071130000148 від 24 серпня 2026 року, у якому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29 липня 2025 року № 243 зараховано до списків особового складу цієї військової частини, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, в умовах воєнного стану 15 листопада 2025 року без дозволу командування та без поважних причин самовільно залишив місце служби у розташуванні військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 . До 21 серпня 2026 року він до місця служби не повернувся, обов`язків військової служби не виконував та проводив час на власний розсуд, доки його не було виявлено працівниками НОМЕР_2 прикордонного загону.

24 серпня 2026 року ОСОБА_4 затримано у порядку, передбаченому КПК України, та цього ж дня повідомлено про підозру у самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри сторона обвинувачення підтверджує матеріалами службового розслідування, протоколом затримання особи, повідомленням про підозру та протоколом допиту підозрюваного.

Необхідність тримання під вартою слідчий обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України.

На обґрунтування ризику переховування сторона обвинувачення посилається на тяжкість інкримінованого злочину, покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також на тривалу відсутність ОСОБА_4 за місцем служби до його виявлення працівниками Державної прикордонної служби України.

Ризик незаконного впливу на свідків слідчий пов`язує з тим, що свідками є військовослужбовці тієї самої військової частини, а підозрюваний нібито може шляхом умовлянь, підкупу, залякування або насильства вплинути на їхні показання.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано припущеннями про можливість використання підозрюваним зв`язків серед військовослужбовців для знищення документів, а також про можливість самокалічення, симуляції хвороби чи підроблення відповідних документів.

Ризик учинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення слідчий мотивує тривалістю відсутності підозрюваного на службі та припущенням про можливе вчинення ним надалі дезертирства, передбаченого статтею 408 КК України.

Сторона обвинувачення також зазначає, що ОСОБА_4 не має тяжких захворювань, які унеможливлювали б його тримання під вартою, та вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Захисник ОСОБА_5 просив застосувати до підозрюваного альтернативу триманню під вартою та визначити заставу.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників судового провадження, слідча суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання конкретним ризикам, передбаченим цією статтею. Підставою застосування запобіжного заходу є одночасна наявність обґрунтованої підозри та ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, зазначені у частині першій цієї статті.

На час розгляду клопотання частина восьма статті 176 КПК України передбачає, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, зокрема, у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Водночас Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 24 червня 2026 року № 4-р(ІІ)/2026 частину восьму статті 176 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України, із відтермінуванням втрати нею чинності на три місяці з дня ухвалення цього Рішення. Сформульовані Конституційним Судом України юридичні позиції вимагають індивідуальної судової оцінки обґрунтованої підозри, конкретних ризиків, обставин, що характеризують особу, і домірності втручання у право на свободу; сама правова кваліфікація діяння не може замінити такої оцінки.

За частиною першою статті 194 КПК України слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами докази: наявність обґрунтованої підозри; наявність хоча б одного із зазначених у клопотанні ризиків; недостатність більш м`яких запобіжних заходів для запобігання доведеному ризику.

Відповідно до пункту «с» частини першої та частини третьої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи до суду допускається лише за наявності обґрунтованої підозри та переконливих підстав, які виправдовують таке втручання, із забезпеченням судового контролю і права на звільнення під належні гарантії явки.

У практиці Європейського суду з прав людини послідовно наголошено, що обґрунтована підозра є необхідною умовою законності тримання під вартою, однак сама по собі не є достатньою: судове рішення має містити конкретні, релевантні й достатні підстави, а також оцінку можливості застосування альтернативних заходів.

Ризик переховування не може оцінюватися лише з огляду на суворість можливого покарання. Він має визначатися з урахуванням сукупності обставин, зокрема поведінки особи, її соціальних зв`язків, місця проживання, сімейного й майнового стану та інших даних, здатних підтвердити або спростувати реальність такого ризику.

Стосовно обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. На цій стадії не вимагається доведення винуватості поза розумним сумнівом.

Слідча суддя оцінює обґрунтованість підозри лише в межах, необхідних для вирішення питання про запобіжний захід, не вирішуючи наперед питання допустимості всіх доказів, остаточної правової кваліфікації та винуватості особи.

У судовому засіданні встановлено, що у кримінальному провадженні № 12026071130000148 від 24 серпня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

За змістом повідомлення про підозру, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 15 листопада 2025 року самовільно залишив місце служби та без поважних причин був відсутній на військовій службі до його виявлення 21 серпня 2026 року.

На підтвердження підозри стороною обвинувачення надано та слідчою суддею досліджено матеріали службового розслідування, протокол затримання особи, повідомлення про підозру і протокол допиту підозрюваного.

Указані матеріали у взаємозв`язку містять відомості про статус ОСОБА_4 як військовослужбовця, місце й час проходження ним військової служби, факт і тривалість його відсутності та обставини виявлення.

На цьому етапі кримінального провадження наведені відомості є достатніми для висновку, що ОСОБА_4 міг учинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а тому підозра відповідає мінімальному стандарту обґрунтованості, необхідному для вирішення клопотання про запобіжний захід.

Такий висновок не є констатацією винуватості та не перешкоджає стороні захисту оспорювати фактичні обставини, правову кваліфікацію, належність, допустимість і достовірність доказів під час подальшого кримінального провадження.

Стосовно наявності ризиків

Ризики, передбачені статтею 177 КПК України, повинні бути реальними, а не абстрактними, та випливати з конкретних обставин кримінального провадження й даних про особу підозрюваного.

Слідча суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Цей ризик підтверджується не лише тяжкістю можливого покарання, а насамперед фактичною поведінкою, яка становить предмет підозри: ОСОБА_4 понад дев`ять місяців був відсутній за місцем проходження військової служби та не повернувся до неї добровільно, а був виявлений працівниками Державної прикордонної служби України.

Кримінальне провадження внесено до ЄРДР лише 24 серпня 2026 року, тому сама попередня відсутність на службі не може характеризуватися як доведене переховування саме від органу досудового розслідування. Водночас тривала свідома непокора обов`язку перебувати у визначеному місці та відсутність добровільного повернення об`єктивно свідчать про здатність підозрюваного змінити місце перебування і ухилятися від виконання обов`язків у майбутньому.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Суворість можливого покарання не є самостійною підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з наведеною поведінкою підсилює ризик переховування.

Наявність у ОСОБА_4 зареєстрованого місця проживання, відсутність попередніх судимостей та його участь у судовому засіданні враховані слідчою суддею, проте за конкретних обставин ці дані не усувають установленого ризику.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, слідча суддя не вбачає достатніх підстав для його встановлення.

Стороною обвинувачення не названо конкретних свідків, на яких ОСОБА_4 має намір або реальну можливість незаконно впливати, не наведено відомостей про спроби контакту, погрози, умовляння чи іншу поведінку, спрямовану на зміну їхніх показань. Сам факт проходження служби в одній військовій частині не є достатнім підтвердженням цього ризику.

Не доведено також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України.

Документи щодо проходження військової служби та службового розслідування перебувають у розпорядженні військової частини й органу досудового розслідування. Конкретних даних про доступ підозрюваного до цих документів, намір їх знищити або використання для цього інших осіб не надано.

Посилання на можливість самокалічення, симуляції хвороби чи підроблення медичних документів має виключно припустимий характер і не підтверджене жодними відомостями про відповідні наміри або дії ОСОБА_4 .

Ризик учинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, також належним чином не обґрунтовано.

Фактичні обставини інкримінованого діяння враховані під час оцінки ризику переховування, однак без додаткових конкретних даних вони не доводять наміру ОСОБА_4 після застосування запобіжного заходу вчинити дезертирство, продовжити інкриміноване діяння чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, стороною обвинувачення доведено ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Ризики, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, ґрунтуються переважно на припущеннях і достатніми доказами не підтверджені.

Оцінюючи пропорційність запобіжного заходу, слідча суддя відповідно до статті 178 КПК України враховує вагомість наданих доказів, тяжкість можливого покарання, вік і стан здоров`я підозрюваного, наявність постійного місця проживання, те, що він неодружений, раніше не судимий, а також відсутність даних про тяжкі захворювання, які перешкоджають триманню під вартою.

Особисте зобов`язання або домашній арешт без додаткової майнової гарантії за встановленого ризику не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки не створюють достатніх запобіжників від залишення ним місця проживання з огляду на попередній тривалий період відсутності у визначеному місці служби та відсутність добровільного повернення.

На початковій стадії досудового розслідування застосування тримання під вартою строком на 60 днів є домірним установленому ризику та необхідним для забезпечення участі підозрюваного у кримінальному провадженні. Водночас індивідуальні обставини справи не дають підстав позбавляти його реальної можливості звільнення під заставу з покладенням процесуальних обов`язків.

Відповідно до статті 209 КПК України моментом затримання є момент, коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи у визначеному нею приміщенні. Надані матеріали фіксують затримання ОСОБА_4 24 серпня 2026 року; саме з моменту фактичного затримання цієї дати підлягає обчисленню строк тримання під вартою.

Саме по собі виявлення ОСОБА_4 працівниками НОМЕР_2 прикордонного загону 21 серпня 2026 року, за відсутності у наданих матеріалах відомостей про фактичне обмеження його свободи з цього моменту, не є достатнім для висновку про затримання у розумінні статті 209 КПК України 21 серпня 2026 року.

З урахуванням частини першої статті 197 КПК України шістдесятиденний строк тримання під вартою, обчислений з 24 серпня 2026 року, спливає 22 жовтня 2026 року включно.

Абзац восьмий частини четвертої статті 183 КПК України надає слідчому судді під час дії воєнного стану право не визначати розмір застави у провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України. Формулювання «має право» свідчить про судовий розсуд, який повинен реалізовуватися з урахуванням підстав і обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України.

У цій справі слідча суддя не вбачає підстав для невизначення застави: доведено один процесуальний ризик, підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, а конкретних фактів незаконного впливу, знищення доказів чи підготовки іншого правопорушення не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового й сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків; він повинен достатньою мірою гарантувати виконання обов`язків і не може бути завідомо непомірним.

У Рішенні від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 Конституційний Суд України наголосив, що застава має бути відчутною для особи, але реальною, а не ілюзорною альтернативою триманню під вартою; її розмір потребує індивідуального обґрунтування з урахуванням фінансової спроможності та соціальних зв`язків підозрюваного.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, застава визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сторона обвинувачення не надала документально підтверджених відомостей про доходи, майно або інші активи ОСОБА_4 , які б обґрунтовували визначення застави понад мінімальну законодавчу межу. З урахуванням одного доведеного ризику, даних про особу підозрюваного та відсутності відомостей про його значний майновий стан достатнім і домірним є розмір застави у двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у 2026 році становить 66 560 гривень.

Такий розмір у поєднанні з обов`язками, передбаченими частиною п`ятою статті 194 КПК України, є достатнім для стримування від неналежної процесуальної поведінки та водночас не перетворює заставу на завуальоване безальтернативне тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись статтею 29 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 22 жовтня 2026 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ 26213408).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

-утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12026071130000148;

-не відлучатися з м. Перечин Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 28 серпня 2026 року.

Слідча суддя:ОСОБА_1