Ухвала суду № 139304560, 27.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5636/26

провадження №: 2/398/4859/26

УХВАЛА

Іменем України

"27" серпня 2026 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Орловський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, м. Київ, 03168)

про зобов`язання вчинити певні дії (про встановлення факту, який має юридичне значення),

встановив:

23 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить прийняти заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та:

1) встановити факт перебування ОСОБА_1 у званні майора (ВОС 0925022) у 2 батальйоні спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 з 01 червня 2014 року по кінець липня 2015 року;

2) встановити факт перебування ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції з 08 липня 2014 року по 09 вересня 2014 року на посаді командира взводу з 19 червня 2014 року, строком служби з 01 червня 2014 року по кінець липня 2015 року у 2 роті 2 батальйону спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 .

Позовну заяву названо самим позивачем «Позовна заява про зобов`язання вчинити певні дії (про встановлення факту, який має юридичне значення)».

Мету встановлення зазначених фактів позивач визначив як отримання перерахунку грошового забезпечення та інших виплат. Самостійних вимог про перерахунок грошового забезпечення, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача або про зобов`язання його вчинити конкретні дії позовна заява не містить.

До заяви долучено, зокрема, копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 23 лютого 2015 року, копію посвідчення про перебування у військовому резерві військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 19 червня 2014 року, копію медичної характеристики начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 , копії паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить із таких обставин і міркувань.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом.

Суд виходить із того, що позивач звернувся саме в порядку позовного провадження, визначивши відповідача, і не перекваліфіковує його звернення у заяву окремого провадження. Вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, може бути предметом розгляду і в порядку позовного провадження, у тому числі без одночасного заявлення вимоги про визнання, зміну чи припинення права, для реалізації якого встановлюється факт (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17). Обрання позивачем позовної форми звернення саме по собі не є перешкодою для розгляду справи.

Водночас обрана форма звернення не усуває потреби перевірити, чи може заявлена вимога взагалі бути предметом судового розгляду. Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження, зобов`язаний з`ясувати питання юрисдикційності, тобто перевірити, чи не віднесено вирішення відповідного питання до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19; постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 953/2790/23).

Це питання вирішується незалежно від виду провадження. Верховний Суд неодноразово наголошував, що існують два порядки встановлення фактів, які мають юридичне значення, позасудовий і судовий, і якщо факт підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок, а відмова відповідного органу може бути оскаржена нею до суду (постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 953/2790/23). Цю ж засаду закріплено в частині другій статті 315 ЦПК України, за якою у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому поняття «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» у розумінні пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України тлумачиться в широкому значенні воно охоплює як вимоги, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і ті, які взагалі не підлягають судовому розгляду (постанови Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 233/61/23 та від 30 жовтня 2024 року у справі № 210/1822/24).

Правовий статус учасника бойових дій, підстави та порядок його надання визначені статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, подаються на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), у складі яких проходили службу заявники; пунктом 9 Порядку для осіб зі складу добровольчих формувань передбачено розгляд документів міжвідомчою комісією.

При цьому згідно з пунктом 5 Порядку документи подаються командиром (начальником) військової частини «або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації». Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися до уповноваженої комісії самостійно, незалежно від дій командування.

Саме у довідці про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (додаток 1 до Порядку) зазначається період, у який особа безпосередньо брала участь в антитерористичній операції в районі (районах) її проведення (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19). Відповідно, уточнення чи зміна періоду такої участі здійснюється шляхом видачі або внесення змін до зазначеної довідки та розгляду документів відповідною комісією, а не шляхом судового встановлення факту.

Порядок прямо передбачає, що рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.

Водночас Порядок не передбачає судового рішення про встановлення факту серед документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій або для підтвердження періоду участі в антитерористичній операції. Отже, ухвалення судом рішення про встановлення заявлених фактів само по собі не породило б тих правових наслідків, задля яких позивач звернувся до суду.

Обставини проходження військової служби, присвоєння військового звання, зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду оформлюються наказами по особовому складу і підтверджуються обліково-послужними документами та архівними довідками відповідних архівних установ. Доказів звернення до військової частини НОМЕР_2 , Головного управління Національної гвардії України, Міністерства внутрішніх справ України, архівних установ або до відповідної комісії, а так само доказів відмови цих органів у видачі необхідних документів, позивач до заяви не долучив.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 233/2929/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи заяву про встановлення факту участі особи в бойових діях у складі добровольчого формування, дійшла висновку, що встановлення факту участі особи в антитерористичній операції є складовою процесу надання їй статусу учасника бойових дій, для якого визначений позасудовий порядок, і що розгляд такої заяви судом означав би перебирання органом судової влади функції, покладеної на спеціально уповноважений орган; провадження у справі закрито.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби… Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом» (пункт 23 постанови). Показово, що у зазначеній справі заявник мав видану командиром військової частини довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, однак вона засвідчувала таку участь в інший строк, ніж той, який заявник просив установити (пункт 28 постанови). Попри цю обставину Велика Палата Верховного Суду визнала, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і що провадження у справі закрито правильно (пункт 30 постанови). Отже, та обставина, що наявні у особи документи не охоплюють певного періоду, не робить відповідну вимогу такою, що належить до юрисдикції суду.

У постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 711/3635/16-ц Верховний Суд вказав, що перебирання судом функцій уповноваженого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури та поставило б у нерівні умови осіб, які отримують відповідний статус з дотриманням цієї процедури.

У постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 332/1267/23 Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу про відмову у відкритті провадження, виходив із того, що законодавством встановлено позасудовий порядок отримання відповідного статусу, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У постанові від 31 січня 2024 року у справі № 953/2790/23 Верховний Суд сформулював, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення, позасудовий і судовий; якщо факт підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок, а відмова відповідного органу може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Обидві заявлені позивачем вимоги за своїм змістом є вимогами про встановлення фактів проходження військової служби (перебування у складі військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні майора, на посаді командира взводу у визначені періоди) та участі в антитерористичній операції. Такі факти охоплюються переліком фактів, які не можуть встановлюватися судом, наведеним у пункті 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, і для їх встановлення законом визначено інший, позасудовий порядок.

Наявність у позивача посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 23 лютого 2015 року, додатково підтверджує, що позасудовий механізм підтвердження участі позивача в бойових діях є щодо нього застосовним та дієвим. Уточнення періодів служби та участі в антитерористичній операції здійснюється в тому самому порядку.

Обрання позивачем позовної форми звернення наведених висновків не змінює. Перешкода тут полягає не у виді провадження, а в тому, що самі заявлені факти вилучені з предмета судового встановлення і віднесені до компетенції спеціально уповноваженого органу. Тому висновок про непідвідомчість вимоги є однаковим незалежно від того, подано її як заяву в порядку окремого провадження чи як позовну заяву. Наведена вище постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17, на яку, зокрема посилається позивач, такого висновку не спростовує: у ній йшлося про факт, який належить до компетенції суду, і обмеження стосувалося лише виду провадження, тоді як у цій справі суд позбавлений можливості встановлювати заявлені факти в будь-якому провадженні до вирішення відповідного питання уповноваженим органом.

Це підтверджується і постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 210/1822/24, в якій вимогу про встановлення юридичного факту було заявлено саме в порядку позовного провадження, і Верховний Суд залишив без змін судові рішення про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України з тих підстав, що спір не підлягає судовому розгляду.

Суд ураховує, що обрання неналежного способу захисту за загальним правилом є підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи по суті, а не для відмови у відкритті провадження. Проте у цій справі йдеться не про неефективність обраного способу захисту в межах підсудного суду спору, а про вимогу, яка за законом взагалі не підлягає судовому розгляду на цій стадії, оскільки її вирішення віднесено до повноважень іншого органу. Розгляд такої вимоги судом означав би перебирання органом судової влади функції спеціально уповноваженого органу, створив би умови для уникнення встановленої законодавством процедури та поставив би у нерівні умови осіб, які проходять цю процедуру (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 233/2929/17 та Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 711/3635/16-ц).

Водночас позивач не позбавлений права на судовий захист у позовному провадженні але на наступній стадії. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 711/3635/16-ц, особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено, має право звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження відповідного факту, разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін. Оскільки такі відносини складаються між особою та суб`єктом владних повноважень, відповідне звернення здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що згідно з п. 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Оскільки суд відмовляє у відкритті провадження з підстав, що виключають судовий розгляд заяви, питання про наявність інших недоліків позовної заяви, зокрема щодо непідтвердження документами, передбаченими статтею 62 ЦПК України, повноважень представника позивача, яким підписано позовну заяву, судом не вирішується.

Позивач має право звернутися за встановленням заявлених фактів у позасудовому порядку до командування військової частини НОМЕР_2 , до Головного управління Національної гвардії України, до відповідних архівних установ, а також безпосередньо до комісії (міжвідомчої комісії), утвореної згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, у тому числі самостійно, у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (пункт 5 Порядку).

У разі прийняття рішення про відмову позивач має право оскаржити таке рішення суб`єкта владних повноважень у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

При визначенні органу, до якого належить звертатися, слід врахувати, що згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, а передбачене частиною третьою статті 6-1 цього Закону підпорядкування Національної гвардії України в умовах воєнного стану Головнокомандувачу Збройних Сил України має оперативний характер, стосується виконання завдань з оборони держави і не змінює відомчої належності Національної гвардії України та не переносить відповідних повноважень на Міністерство оборони України. Відповідно до пункту 6 Порядку компетентною є комісія органу, у підпорядкуванні якого перебувала військова частина у період проходження особою служби.

Керуючись статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, статтями 4, 19, 186, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити певні дії (про встановлення факту, який має юридичне значення) на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.В. Орловський