Рішення № 139304557, 28.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 357/21680/25

провадження №: 2/398/1982/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"28" серпня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Петренко С.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача адвоката Ковальової Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, до Білоцерківського національного аграрного університету про визнання відмови в приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати відмову Білоцерківського національного аграрного університету у наданні дозволу ОСОБА_1 на приватизацію житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , незаконною та зобов`язати здійснити Білоцерківський національний аграрний університет вчинити дії з приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає з 23.05.1996 року за адресою: АДРЕСА_2 , разом з сином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою № 285 від 17 вересня 2025 року.

До квартири позивач з сином заселені на підставі ордера від 1993 року, котрий був виданий ОСОБА_3 та членам його родини. Спірна квартира виділялась батьку позивачки, ОСОБА_3 , як працівнику Олександрійського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «ОЛЕКСАНДРІЯВУПЛЛЯ», котрий працював на розрізі «Костянтинівський». Спільним рішенням адміністрації і профсоюзного комітету від 28.11.1997 року № 47 однокімнатна квартира номер АДРЕСА_1 залишається за другою сім`єю: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивач постійно проживала за зазначеною вище адресою.

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковальова Т. Ю., на адвокатські запити отримала письмову відмову Білоцерківського національного аграрного університету у приватизації. Відмова є незаконною, оскільки у відповіді відповідач помилково посилається на норми Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», зокрема зазначає, що «сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні державних навчальних.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.01.2026 зазначену справу передано до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за підсудністю.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.03.2026 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

09.03.2026 відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити Білоцерківський національний аграрний університет проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного. Наказом Міністерства аграрної політики України від 25 квітня 2006 року № 210 Олександрійський державний аграрний технікум реорганізовано у відокремлений структурний підрозділ Білоцерківського державного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання його до цього навчального закладу. Відповідно до свідоцтва про права власності від 17 вересня 2001 року, гуртожиток, учбові та господарські будівлі в цілому належать Олександрійському державному аграрному технікуму на праві державної власності. Указом Президента України від 28 грудня 2007 року № 1296/2007 Білоцерківському державному аграрному університету надано статус національного. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року за № 87-р Білоцерківський національний аграрний університет та його структурні підрозділи передані із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Відповідно до законодавства України, а саме Законів України «Про освіту» (стаття 80) та «Про вищу освіту»,(стаття 70) з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності будівлі, споруди, майнові комплекси та інше майно закріплюються за закладом на основі права господарського відання. Університет є балансоутримувачем вказаних приміщень. Дане нерухоме майно є державною власністю в особі Міністерства освіти і науки України, якому підпорядковується їх навчальний заклад. Вказаними нормативними актами встановлено заборону на приватизацію об`єктів та майна державних і комунальних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти та передбачено, що майно не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування. Громадянка ОСОБА_1 , проживає в кімнаті АДРЕСА_1 , з сином ОСОБА_2 , 2004 року народження. Позивач проживає в кімнаті гуртожитку, який належить державі та балансоутримувачем є Білоцерківський національний аграрний університет. Таким чином, дія Закону України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» не поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної власності, що перебувають у господарському віданні чи оперативному управлінні державних навчальних закладів, а відтак Позивач не відноситься до громадян, на яких поширюється дія цього Закону та які можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла у гуртожитку.

З огляду на зазначене, правові підстави для задоволення позову позивача відсутні, оскільки відносно майна відповідача Університету, управління яким здійснюється Міністерством освіти і науки України, законом встановлена заборона на його відчуження, в тому числі в порядку приватизації, і як наслідок, відсутні правові підстави для зобов`язання до вчинення дій, пов`язаних з приватизацією.

У зв`язку із цим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні позивач і представник позивача Ковальова Т.Ю. позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи без його участі. В якій зазначив, що позовні вимоги не визнає і заперечує проти їх задоволення.

19 серпня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення 28.08.2026 о 14:00 хв.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.1979 ЗАГС, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначено: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_7 .

Як слідує з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00053642066 від 16.09.2025, зареєстровано 06.12.1996 шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , якій після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_8 . Вказаний шлюб розірвано 15.10.2001, актовий запис № 466.

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого 05.09.2003 відділом реєстрації актів цивільного стану Олександрійського міського управління юстиції, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 одружилися 05.09.2003.

Відповідно до листа Державної холдингової компанії «ОЛЕКСАНДРІЯВУГІЛЛЯ» розріз «Костянтинівський» від 28.04.1998 № 179, ОСОБА_11 отримав орендну квартиру від розрізу «Костянтинівський» по АДРЕСА_3 , в складі сім`ї ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а на підставі рішення комітету від 28.11.1997 однокімнатна квартира по АДРЕСА_2 , залишається за сім`єю ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Згідно з листом Олександрійського виробничого об`єднання «ОЛЕКСАНДРІЯВУГІЛЛЯ» від 30.07.1993 за погодженням з теркомом профсоюзу виділило розрізу «Костянтинівський» однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка повернута совхозом-технікумом в рахунок взаємних розрахунків.

Як вбачається з копії ордеру Олександрійського совхозу-технікуму, який виданий ОСОБА_11 , на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_4 , у складі сім`ї: ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Із відповіді Білоцерківського національного аграрного університету від 23.09.2025 № 01-12/704 на адвокатський запит представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 18.09.2025, суд встановив, що гуртожиток по АДРЕСА_5 закріплений на праві господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом.

Із відповіді Білоцерківського національного аграрного університету від 06.10.2025 № 01-12/750 на адвокатський запит представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 03.10.2025 слідує, що з метою впорядкування обліку об`єктів державної власності наказом Міністерства освіти і науки України від 09.12.2016 № 1494 за Білоцерківським національним аграрним університетом закріплене на праві господарського відання нерухоме майно, зазначене в додатку до цього наказу. Так, згідно з переліком за № 387 зазначено гуртожиток за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно з відповіддю Білоцерківського національного аграрного університету від 07.11.2025 № 01-12/832 на адвокатський запит представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 05.11.2025, суд встановив, що гуртожиток по АДРЕСА_5 , відповідно до наказу МОН від 09.12.2016 № 1494 закріплений за університетом на праві господарського відання як «гуртожиток» і перебуває на балансі як «гуртожиток». В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно даний об`єкт нерухомого майна зареєстрований, як «Будівля гуртожитку». Крім того зазначено, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_5 перебуває у господарському віданні державного навчального закладу і на нього не розповсюджується сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до довідки Олександрійського аграрного коледжу від 17.09.2025 № 285, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає з 23.05.1996 за адресою: АДРЕСА_2 , та має склад сім`ї: ОСОБА_2 син, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Договір № 5 найму житлового приміщення кім. 4 від 19.12.2002 укладено між Олександрійським державним аграрним технікумом та ОСОБА_10 . Згідно з п. 1 зазначеного договору наймодавець надає наймачу і членам його сім`ї в користуння житлове приміщення в гуртожитку № 3 наймодавця, загальною площею 33,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з договором № 2 від 14.03.2013 найму житлового приміщення в гуртожитку, укладеного між Білоцерківським національним аграрним університетом і ОСОБА_1 , якій надано для проживання і користування житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, як вбачається з копії адвокатського запиту представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 18.09.2025, адресованого Білоцерківському національному аграрному університету, представник позивача, на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 10.09.2025, здійснюючи збір необхідних документів та інформації для здійснення захисту інтересів ОСОБА_1 як клієнта, звернулася до відповідача із означеним адвокатським запитом, у прохальній частині якого викладено прохання про надання адвокату інформації: щодо органу приватизації (назва, адреса, місцезнаходження, номер засобів зв`язку, адреса електронної пошти) до якого необхідно подати пакет документів стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 ; щодо пакету документів, який необхідно подати до відповідного органу приватизації з метою здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Із відповіді Білоцерківського національного аграрного університету від 23.09.2025 № 01-12/704 на адвокатський запит представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 18.09.2025, суд встановив, що гуртожиток по АДРЕСА_5 закріплений на праві господарського відання за Білоцерківським національним аграрним університетом. Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної і комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні державних навчальних закладів. Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ефективного управління майном закладів вищої освіти державної і комунальної форми власності» № 1557-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 17.06.2021, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 року (далі - Закон №2482-XII) визначено правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання.

Положеннями ст. 3 Закону №2482 передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Пунктами 2, 3,10 ст.8 Закону № 2482 передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 2 статті 2 Закону №2482 передбачено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 ст.118 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством України (ч.1 ст. 119 ЖК України).

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об`єднання (ч.2 ст. 121 ЖК України).

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч.1 ст. 122 ЖК України).

Відповідно до п. 17 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 (далі - Положення №396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин, відповідно до п. 18 Положення №396, подає до органів приватизації такі документи: заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають:

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;

копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;

форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

За малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Форму журналу реєстрації заяв та прийнятих документів наведено у додатку 3.

З аналізу положень Закону №2482 у взаємозв`язку із вимогами Положення №396 суд дійшов висновку, що для вияву волі громадянина на приватизацію, зокрема, кімнати у гуртожитку та (або) квартири останній має вчинити, визначені означеними нормативно-правовими актами, юридично значимі дії, а саме: звернутись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №396 та надати заяву згідно з додатком 2 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, до якої необхідно долучити документи, перелік яких міститься у п.18 Положення №396.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів, вони не містять належних і допустимих доказів звернення позивача та його представника до органу приватизації із заявою та документами, визначеними у п. 17, 18 Положення №396, про передачу йому спірного житла у приватну власність. Також матеріали цивільної справи не містять і рішення органу приватизації про відмову у розгляді цього питання - визнання права позивача на приватизацію спірного житла, а відповідно і проведення приватизації такого житла.

Відсутність означених вище документів у матеріалах справи є процесуальною перешкодою для суду надати оцінку правомірності чи протиправності дій відповідача як органу приватизації під час розгляду заяви позивача про передачу йому спірного житла у приватну власність в порядку приватизації, а також і оцінити рішення останнього відповідно до положеннь Закону №2482.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як слідує з матеріалів справи, що позивач із заявою до відповідача про передачу йому у приватну власність квартири АДРЕСА_1 не зверталася. Таке звернення мало місце у формі адвокатського запиту представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. від 18.09.2025.

Однак суд дійшов висновку, що адвокатський запит від 18.09.2025, не є заявою про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 , подача якої обумовлена п.3 ст.8 Закону №2482 та п.17 Положення №396, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

З аналізу означеної норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд робить висновок, що метою звернення адвоката в інтересах клієнта до відповідного суб`єкта (у конкретному випадку - до органу місцевого самоврядування) є отримання інформації та (або) копій документів, що є необхідними адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Крім того, як встановлено судом із прохальної частини адвокатського запиту від 18.09.2025, представник позивача адвокат Ковальова Т.Ю. звернулася до відповідача і просила надати інформацію, що узгоджується із метою направлення адвокатського запиту, що викладена у ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме інформації: щодо органу приватизації (назва, адреса, місцезнаходження, номер засобів зв`язку, адреса електронної пошти) до якого необхідно подати пакет документів стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 ; щодо пакету документів, який необхідно подати до відповідного органу приватизації з метою здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, на переконання суду, адвокатський запит від 18.09.2025 не є заявою позивача та його представника, адресованою органу приватизації, про передачу у приватну власність спірного житлового приміщення у розумінні п.17,18 Положення №396.

Крім того, відповідач розглянув звернення представника позивача адвоката Ковальової Т.Ю. не як заяву про передачу ОСОБА_1 у приватну власність кімнати у гуртожитку, а як адвокатський запит, що підтверджується безпосередньо відповіддю від 23.09.2025 № 01-12/704. Також і строк розгляду означеного звернення представника позивача відповідачем свідчить про розгляд останнім саме адвокатського запиту, оскільки відповідь надана протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту, що узгоджується зі строком розгляду адвокатського запиту, що визначений ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів тому, що відповідачем адвокатський запит 18.09.2025 був розглянутий як заява ОСОБА_1 про передачу у приватну власність спірного житла, адже матеріали справи не містять доказів тому, що означене звернення було зареєстроване у журналі реєстрації заяв та прийнятих документів, що наведений у додатку 3 Положення №396. Тобто лист відповідача від 23.09.2025 №01-12/704 не є відмовою органу приватизації про передачу у приватну власність позивача спірного житлового приміщення, адже означений лист як за формою, так і за змістом є відповіддю на адвокатський запит, а не рішенням органу приватизації, що прийняте за результатами розгляду заяви позивача як мешканця житлового приміщення в гуртожитку про приватизації займаного ним житла у розумінні п.10 ст.8 Закону №2482.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач та його представник звернулись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №396 та надали до заяви про приватизацію необхідні документи, перелік яких міститься у п.18 означеного Положення, водночас зазначений адвокатський запит не є заявою про передачу у приватну власність спірного житлового приміщення ані за змістом, ані за формою, а уповноважений орган щодо приватизації спірного житлового приміщення не приймав рішення про відмову позивачу в його приватизації, тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача передати у приватну власність позивачу спірне житлове приміщення та зобов`язання відповідача вчинити певні дії є передчасними, а відповідно такими, що задоволенню не підлягають.

Подібний правовий висновок щодо застосування положень Закону №2482 у взаємозв`язку із вимогами п.17,18 Положення №396 викладений у постановах колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2022 у справі №686/24506/20 (провадження №61-17180св21) та від 23.09.2024 у справі №755/9064/22 (провадження №61-5224св24), які судом застосовуються до спірних правовідносин з метою виконання положень, передбачених ч.4 ст.263 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої квитанції № 7102-6542-3185-9668 від 29.12.2025 судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.

Оскільки суд у задоволенні позовних вимог відмовив тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковальова Тетяна Юріївна, до Білоцерківського національного аграрного університету про визнання відмови в приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.08.2026 року.

Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО