Рішення № 139304317, 20.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/868/26

Номер провадження 2/350/784/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Рожнятів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №5439982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06 квітня 2025 року у загальному розмірі 24 742,25 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5439982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі. Відповідно до умов договору первісний кредитор надав відповідачці кредит у розмірі 5 500,00 грн строком на 360 днів, тобто з 06 квітня 2025 року по 01 квітня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитом. Договором також передбачено разову комісію за надання кредиту у розмірі 550,00 грн.

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5 500,00 грн на зазначену нею банківську платіжну картку.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти та передбачені договором платежі не сплатила, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

У подальшому право грошової вимоги за Договором №5439982 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу, у зв`язку з чим позивач набув статусу нового кредитора у зобов`язанні.

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 24 742,25 грн, з яких: 5 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 213,25 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором; 6 479,00 грн - проценти за користування кредитом, нараховані позивачем за 124 календарних дні після набуття права вимоги; 550,00 грн - комісія за надання кредиту.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою грошового зобов`язання та перехід до нього права вимоги за кредитним договором, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідачки:

13 липня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково та просила стягнути з неї лише 5 500,00 грн, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачка не заперечувала факту виникнення кредитних правовідносин та отримання кредитних коштів, однак вважала заявлений позивачем розмір заборгованості необґрунтованим. Посилалася на те, що спірні правовідносини є відносинами у сфері споживчого кредитування, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення законодавства про захист прав споживачів, принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, відповідачка заперечила проти стягнення з неї 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи такий розмір витрат неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної адвокатом роботи та характером наданих правничих послуг, у зв`язку з чим просила у цій частині вимог відмовити.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У зв`язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 09 липня 2026 року про її звільнення з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до розпорядження керівника апарату суду №112 від 15 липня 2026 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого справу передано у провадження судді Пулика М.В.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2026 року цивільну справу прийнято до провадження судді Пулика М.В. та призначено судове засідання на 20 серпня 2026 року.

Представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не прибула.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлено, що 06 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5439982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 500,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені договором зобов`язання. Строк кредитування становив 360 днів - з 06 квітня 2025 року по 01 квітня 2026 року.

Умовами договору передбачено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . На виконання умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5 500,00 грн на зазначену платіжну картку.

Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «79442». Матеріали справи підтверджують проходження відповідачкою передбаченої кредитодавцем процедури укладення договору, погодження його істотних умов та підписання електронного документа у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування. Пунктом 1.4.1 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 0,95 % на день, яка застосовується в межах погодженого сторонами строку кредиту.

Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, кредитні кошти у передбаченому договором порядку не повернула та нараховані проценти у повному обсязі не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

28 листопада 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №28/11/2025, на підставі якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №5439982.

За розрахунком позивача, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 24 742,25 грн, з яких: 5 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 213,25 грн - проценти за користування кредитом, нараховані первісним кредитором; 6 479,00 грн - проценти, нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 124 календарних дні після набуття права вимоги; 550,00 грн - комісія за надання кредиту.

Факт укладення кредитного договору та виникнення кредитних правовідносин відповідачкою по суті не заперечується. У поданому відзиві ОСОБА_1 частково визнала позовні вимоги, однак заперечила проти заявленого позивачем розміру заборгованості, посилаючись на положення законодавства про захист прав споживачів та вважаючи нараховані проценти й інші платежі надмірними.

Аналізуючи надані сторонами докази, зокрема кредитний договір №5439982 від 06 квітня 2025 року, документи щодо його укладення в електронній формі, докази перерахування відповідачці кредитних коштів, розрахунок заборгованості та документи щодо переходу права вимоги, суд доходить висновку, що такі докази у своїй сукупності підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 500,00 грн, неналежне виконання нею зобов`язань та перехід права вимоги до позивача.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором споживчого кредиту та визначення належного до стягнення розміру заборгованості після переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Оцінка суду:

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням передбачених законом засобів ідентифікації та електронного підпису не змінює його правової природи та не звільняє сторони від обов`язку належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти - кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, враховуючи встановлений факт надання кредиту, настання строку виконання грошового зобов`язання та відсутність доказів його належного виконання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 5 500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Умовами Договору №5439982 сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, порядок її застосування та строк кредитування. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 0,95 % на день та нараховується на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на дату відступлення права вимоги первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було нараховано 12 213,25 грн процентів за користування кредитом. Зазначені проценти сформувалися у межах правовідносин між первісним кредитором та відповідачкою, їх розмір відображений у розрахунку заборгованості, а доказів здійснення відповідачкою платежів у розмірі, який би спростовував цю суму, суду не надано.

Відповідачкою також не подано іншого розрахунку заборгованості, який би свідчив про неправильність визначеного первісним кредитором періоду нарахування процентів, застосованої процентної ставки чи арифметичного обчислення суми 12 213,25 грн.

Саме по собі посилання відповідачки на те, що нараховані проценти є значними порівняно із сумою отриманого кредиту, без наведення конкретних обставин та доказів, які б свідчили про неправомірність їх нарахування, не спростовує поданого розрахунку в цій частині.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 12 213,25 грн процентів за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим заявлені позивачем до стягнення 6 479,00 грн процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після набуття права вимоги за договором факторингу, суд оцінює окремо.

За змістом статей 512, 514 ЦК України внаслідок відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі і на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав. Сам по собі перехід права вимоги не створює для нового кредитора ширшого обсягу прав, ніж той, яким володів первісний кредитор, та не є самостійною підставою для виникнення нових грошових зобов`язань боржника.

Водночас позивачем не доведено належними та достатніми доказами правових і фактичних підстав для самостійного донарахування після переходу права вимоги ще 6 479,00 грн процентів, зокрема не наведено такого розрахунку, який би давав суду можливість перевірити конкретний період нарахування, щоденну базу такого нарахування, залишок тіла кредиту на кожну відповідну дату та відповідність цих нарахувань обсягу права вимоги, фактично набутого за договором факторингу.

При цьому наявність у договорі умови про процентну ставку сама по собі не звільняє нового кредитора від обов`язку довести розмір кожної заявленої до стягнення складової заборгованості та підтвердити, що така вимога виникла саме у межах набутого ним права. Суд не може покласти в основу рішення розрахунок, правильність якого у цій частині не може бути перевірена за наданими доказами.

Отже, вимога про стягнення 6 479,00 грн процентів, додатково нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після набуття права вимоги, належними та достатніми доказами не підтверджена, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 550,00 грн суд зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитним договором передбачено разову комісію у розмірі 550,00 грн. Разом з тим сам факт зазначення такого платежу у тексті договору не є безумовною підставою для його стягнення зі споживача. Позивачем не наведено, які саме конкретні, самостійні та фактично надані відповідачці послуги охоплювалися комісією за надання кредиту у сумі 550,00 грн, у чому полягав зміст таких послуг та які дії кредитодавця, відмінні від власне укладення і виконання кредитного договору, становили зустрічне надання за спірну плату.

Враховуючи, що обов`язок доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на цю сторону, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність стягнення з відповідачки 550,00 грн комісії саме як окремої плати за конкретно визначену послугу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи, оцінки наданих доказів у їх сукупності та меж заявлених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 17 713,25 грн заборгованості за Договором №5439982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06 квітня 2025 року, яка складається з 5 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 213,25 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 479,00 грн процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після набуття права вимоги, та 550,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 24 742,25 грн, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки 17 713,25 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволено на 71,59 % від заявленої до стягнення суми.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1 906,04 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності таких витрат, їх необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, відповідно до практики якого компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, які були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим та розумним.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, характер підготовлених процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін.

Суд бере до уваги, що спір виник з приводу стягнення заборгованості за одним кредитним договором, належить до поширеної категорії кредитних спорів та не є складним за своїм фактичним і правовим змістом. Розгляд справи не потребував проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу суперечливих доказів чи вирішення складних або виключних правових питань.

Позовна заява ґрунтується на типових правовідносинах щодо стягнення кредитної заборгованості та застосуванні усталених положень цивільного законодавства щодо виконання договірних зобов`язань і відступлення права вимоги. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, характер та складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, ціну позову, заявлені відповідачем заперечення, а також принципи співмірності, реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді 1 906,04 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, IBAN НОМЕР_3 , банк - АТ «ПУМБ») заборгованість за Договором №5439982 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06 квітня 2025 року у розмірі 17 713,25 грн (сімнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 25 копійок), яка складається з:5 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 213,25 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1 906,04 грн (одну тисячу дев`ятсот шість гривень 04 копійки) судового збору, та 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.08.2026.

Суддя: