Єдиний державний реєстр судових рішень
Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/959/26
Провадження № 2/945/1333/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі
головуючого судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сербіної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 51785,50 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30.09.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4011057, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № 4011057 від 30.09.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідач отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн. 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025. Згідно Договору факторингу-1 від 29.10.2025 року та Договору факторингу-2 від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 4011057 від 30.09.2020 року. Таким чином, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 51785,50 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8670 грн; заборгованість за відсотками становить 43115,50 грн.
З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 51785,50 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн та 2662,40 грн витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника у підсистемі «Електронний суд». Водночас, просив суд у заяві від 10.06.2026 розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
Копія ухвали суду та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 30.09.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4011057.
Пунктами 1.2-1.8 Кредитного договору передбачено, що за Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.
Сума кредиту складає 10 000,00 гривень.
Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок Позичальника (п.1.4. Договору).
За цим Договором Позичальник сплачує суму кредиту, Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Позичальник (п.1.5. Договору).
Розрахунок Зобов`язань Позичальника, строки виконання Зобов`язань, умови кредитування, а також дати початку періодів, дати платежів (дати закінчення періодів), загальні суми платежів, Основна сума кредиту, Проценти за користування кредитом, розмір процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору. Окрім повного Графіку платежів у Додатку № 1 до Договору, наводиться окремий випадок повного Графіку платежів, який відповідає Максимально ефективному користуванню кредитом за умови сплати Позичальником всіх Зобов`язань за Договором у останній день Базового періоду (п. 1.6.).
Договір та графік платежів підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS4011057.
Крім того з Паспорту споживчого кредиту суд встановив, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши його одноразовим ідентифікатором PS4011057, виявив волю на отримання кредиту в ТОВ «Алекскредит» на наступних умовах: сума кредиту: 10000 грн; строк кредитування: за лояльними (покращеними) умовами кредитування - 30 днів, а за загальними умовами кредитування - 210 днів; тип процентної ставки фіксована для кожного періоду, а саме: за лояльними (покращеними) умовами кредитування до 29.10.2020 0,71%, за загальними умовами кредитування: до 29.10.2020 1,7%, до 27.04.2021 3%; загальні витрати за кредитом: за лояльними (покращеними) умовами кредитування 2130 грн, за загальними умовами кредитування 5105,40 грн.
Як вбачається з довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 сума коштів у розмірі 10000 грн була перерахована 30.09.2020 на карту НОМЕР_1 , відкриту в АТ «Ощадбанк».
Однак, судом були досліджені у судовому засіданні всі надані позивачем докази та не було знайдено в жодному з них вказівки на те, що карта НОМЕР_1 , відкрита в АТ «Ощадбанк», належить ОСОБА_1 , або ОСОБА_2 узгодила з Кредитодавцем перерахування грошових коштів саме на цю карту.
Суд, дослідивши договір факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025, встановив, що 29.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) та ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено означений правочин, відповідно до п.1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.
Факт оплати ТОВ «Секвоя Капітал» ТОВ «Алекскредит» грошових коштів за договором факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 судом встановлено з дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №339 від 30.10.2025, зі змісту якої встановлено, що ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило ТОВ «Алекскредит» 2000000 грн.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 судом встановлено, що ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно умов кредитного договору №4011057 від 30.09.2020 у розмірі 51785,50 грн, з яких: 8670 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, та 43115,50 грн сума заборгованості за відсотками.
Також із договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 суд встановив, що 31.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) та ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) укладено означений правочин, відповідно до п.1.1-1.2 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Наступне відступлення фактором права вимоги третім особам за відповідним реєстром прав вимог до цього договору допускається не раніше дати відступлення права вимоги клієнтом та після повного виконання фактором свого зобов`язання щодо сплати клієнту 100% ціни придбання.
Факт оплати ТОВ ФК «Солвентіс» ТОВ «Секвоя Капітал» грошових коштів за договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 судом встановлено з дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №1118 від 05.11.2025, зі змісту якої встановлено, що ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатило ТОВ «Секвоя Капітал» 2 071 261,13 грн.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 судом встановлено, що ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) згідно умов кредитного договору №4011057 від 30.09.2020 у розмірі 51785,50 грн, з яких: 8670 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, та 43115,50 грн сума заборгованості за відсотками.
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 у редакції, чинній на день укладення Кредитного договору (далі Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Кредитного договору).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №29/10-2025 від 29.10.2025 у взаємозв`язку з договором факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025.
Частина 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на умовах, викладених у цьому правочині.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодних доказів отримання ОСОБА_1 в кредит від ТОВ «Алекскредит» грошових коштів у сумі 10000 грн.
Матеріалами справи НЕ підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк».
Не надано доказів належності карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» саме відповідачу.
Доданий до позовної заяви розрахунок про стан заборгованості не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з недоведеністю.
Позивач не подавав клопотання про витребування доказів, тим самим не скористався наданими йому процесуальними правами.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір необхідно залишити за позивачем.
Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони в справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПУО: 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 28.08.2026.
Суддя І.В. Павленко
Судове рішення № 139302545, Миколаївський районний суд Миколаївської області було прийнято 28.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 945/959/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: