Рішення № 139301974, 27.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/347/26

Провадження №2/145/573/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

в інтересах якої діє адвокат Жикевич Вікторія Петрівна

до

Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075

про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Після смерті її баби ОСОБА_2 вона є спадкоємицею першої черги за законом за правом представлення згідно ст. 529 ЦК України 1963 року, оскільки її мати (дочка ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підтвердження факту родинних відносин додає копію рішення суду у справі № 145/2562/23. Рішення суду набрало законної сили 14.08.2025 року. Спадщину після смерті баби ОСОБА_2 вона прийняла в порядку ст. 549 ЦК УРСР, норми якого були чинними на час відкриття спадщини, оскільки постійно проживала та була зареєстрована з ОСОБА_2 , що підтверджує фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном. Крім того, вона заволоділа правовстановлюючими документами на майно ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 0,5500 з кадастровим номером 0524510500:02:002:0427 та площею 2,2875 га. з кадастровим номером 0524510500:026002:0130, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ВН № 004513 від 10.04.2001 року та рішенням суду від 04.12.2007 року у справі № 2-«о»-74/07, яке набрало законної сили 18.12.2007 року.

Оформити свої спадкові права у нотаріуса вона не має можливості в зв`язку з тим, що державний акт на право приватної власності на землю виданий 10.04.2001 року, тобто після смерті власниці.

ОСОБА_2 отримала право на земельну частку (пай) розміром 2,48 в умовних кадастрових гектарах в землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Перше Травня» м. Гнівань Тиврівського району, що підтверджувалось сертифікатом серії ВН № 0206846, виданим на підставі рішення Тиврівської РДА № 365 р від 15 листопада 1996 року. Згодом на підставі цього сертифікату та рішення 16 сесії 3 скликання Гніванської міської ради від 14.02.2001 року на ім`я ОСОБА_2 виданий Державний акт ІІ-ВН № 004513 на дві земельні ділянки, які вже були виділені в натурі на території Гніванської міської ради.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25. 10. 2001 року сертифікати на право на земельну частку ( пай) є дійсними до виділення власником таких земельних часто (паїв) у натурі ( на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Державний акт отримала вона, як спадкоємиця ОСОБА_2 . Оригінал державного акту знаходиться у неї на теперішній час.

22.07.2010 року земельні ділянки зареєстровані Тиврівським сектором реєстрації Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та внесені до ДЗК як об`єкт права на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.04.2010 року.

Оскільки право власності на вище означені земельні ділянки є похідними від права на земельну частку ( пай) то ці земельні ділянки входять до спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Вартість земельної ділянки площею 2,2875 га становить 90 000 грн., вартість земельної ділянки 0,5500 га. становить 26800 грн., що підтверджується висновком про вартість об`єкту оцінки від 24.02.2026.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених у п.п. 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 про те, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 зазначено, що у разі неможливості оформлення спадкових прав у нотаріуса особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності в Україні не може бути протиправно порушено. Цей принцип гарантується ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України.

В силу вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

В разі задоволення її позову вона на відшкодування судових витрат не претендує, тому попереднього розрахунку судових витрат не надаю.

Просить визнати за нею право власності на земельні ділянки площею 0,5500 з кадастровим номером 0524510500:02:002:0427 та площею 2,2875 га. з кадастровим номером 0524510500:026002:0130, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Грижинці Тиврівського району Вінницької області.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 09.03.2026 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами позовного загального провадження на 24.03.2024.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 24.03.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів, задоволено. Витребувано з ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (21000, м. Вінниця, вул. Келецька, 63) проект землеустрою від 26.04.2010 щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 0524510500:02:002:0130.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з`явилися, продату, час та місце судового засідання повідомлені в установленому законом порядку. ОСОБА_4 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Гніванської міської ради в судове засідання не з`явився, продату, час та місце судового засідання повідомлений в установленому законом порядку. Подав до суду клопотання, в якому просить справу розглянути у відсутності представника міської ради. Позовну заяву підтримують в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 18.08.2026 суд, розглянувши дану цивільну справу, перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Грижинці Тиврівського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 19).

До дня смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в с. Грижинці Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується довідкою головного спеціаліста ЦНАП Гніванської міської ради № 09-24/1953 від 21.10.2025 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки площею 0,5500 з кадастровим номером 0524510500:02:002:0427 та площею 2,2875 га. з кадастровим номером 0524510500:026002:0130, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ВН № 004513 від 10.04.2001 року (а.с. 19 зворот) та рішенням суду від 04.12.2007 року у справі № 2-«о»-74/07, яке набрало законної сили 18.12.2007 року (а.с.20 зворот -21).

ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 першої черги за законом за правом представлення згідно ст. 529 ЦК України 1963 року, оскільки її мати (дочка ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9 зворот) .

Факт родинних відносин підтверджується копією рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10.07.2025 у справі № 145/2562/23. Рішення суду набрало законної сили 14.08.2025 року (а.с. 5 зворот-7 зворот).

Спадщину після смерті баби ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 в порядку ст. 549 ЦК УРСР, норми якого були чинними на час відкриття спадщини, оскільки постійно проживала та була зареєстрована з ОСОБА_2 , що підтверджує фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном. Крім того, ОСОБА_1 заволоділа правовстановлюючими документами на майно ОСОБА_2 .

Згідно роз`яснення приватного нотаріуса Смоляк Л.С. Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області № 51/01-16 від 27.01.2026 ОСОБА_1 роз`яснено, що відповідно до глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 262/5 від 22.02.2012 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року, за 3 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, які підтверджують належність та реєстрацію цього майна спадкодавцеві та перевірці відсутності заборони або арешту цього майна. Оскільки вона не пред`явила ніяких документів, які б підтверджували б належність на праві власності земельних ділянок, загальною площею 2,84 га., які розташовані на території Гніванської міської ради Вінницького (Тиврівського) району Вінницької області, померлій ОСОБА_2 , на день її смерті, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_4 , державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ВН №004513, був виданий 10.04.2001 року, на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до рішення 16 сесії 03 скликання Гніванської міської ради від 14.02.2001 року (а.с.8).

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) за № 281 в КСП "Перше Травня" м. Гнівань на території Гніванської міської ради згідно державного акту на право колективної власності на землю ІІ-ВН № 00033 від 26.12.1995 року. Розмір земельної частки (пай) становить 2,48 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.10).

ОСОБА_2 отримала право на земельну частку (пай) розміром 2,48 в умовних кадастрових гектарах в землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Перше Травня» м. Гнівань Тиврівського району, що підтверджувалось сертифікатом серії ВН № 0206846, виданим на підставі рішення Тиврівської РДА № 365 р від 15 листопада 1996 року.

На підставі цього сертифікату та рішення 16 сесії 3 скликання Гніванської міської ради від 14.02.2001 року на ім`я ОСОБА_2 виданий Державний акт ІІ-ВН № 004513 на дві земельні ділянки, які вже були виділені в натурі на території Гніванської міської ради (а.с.20).

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25. 10. 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власником таких земельних часто (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

22.07.2010 року земельні ділянки зареєстровані Тиврівським сектором реєстрації Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» та внесені до ДЗК як об`єкт права на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.04.2010 року.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.09.2020 встановлено факт, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Строїнці Тиврівського району є рідною бабою ОСОБА_6 (а.с. 23).

Згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 047336, зареєстрованого 25.09.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 276, на підставі рішення Тиврівської РДА № 207-Р від 15.07.1997 на ім`я ОСОБА_5 , останній надано право на земельну частку (пай) розміром 1,43 га в умовних кадастрових гектарах із земель КСП "Нова Україна" (а.с. 4), а копією книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) підтверджується видання вказаного сертифікату на ім`я ОСОБА_5 (а.с. 19-20).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.02.2026 номер НВ-0700120872026 земельна ділянка площею 0,55 га, кадастровий номер 0524510500:02:002:0427, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інформація про власника відсутня (а.с. 11-16).

Згідно звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки ФОП Довбня від 24.02.2026 оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки земельної ділянки площею 0,55 га - 26800 грн. (а.с.29 зворот).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.02.2026 номер НВ-9949640622026 земельна ділянка площею 2,2875 га, кадастровий номер 0524510500:02:002:0130, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, інформація про власника відсутня (а.с. 23-29).

Згідно звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки ФОП Довбня від 24.02.2026 оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки земельної ділянки площею 2,2875 га - 90000 грн. (а.с.29).

Згідно з викопіюванням з плану землекористування Строїнецької сільської ради Тиврівського району за підписом голови Строїнецької сільської ради - земельна ділянка за межами села № 387 рахується за ОСОБА_5 площа 0,4327 га, вид угідь - рілля (а.с. 22).

Згідно повідомлення ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 34 від 20.04.2026 проекту землеустрою від 26.04.2010 щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 0524510500:02:002:0130 в архіві підприємства не знайдено (а.с 58).

Надаючи правову оцінку дослідженим доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності наявних у справі доказів у їх сукупності, застосовуючи до встановлених правовідносин норми матеріального і процесуального права, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статей 76 - 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями статей 78 - 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначена норма узгоджується з вимогами ст. 41 Конституції України.

Згідно п. 2 Указу Президента № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції Закону України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 вересня 2003 року право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. До вручення КСП державного акта на право колективної власності на землю, власником землі була держава, а після передачі його КСП (у колективну власність) земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП, та працівникам інших сільськогосподарських утворень. Кожен з них став власником ще не визначеної за розміром частки землі. Всі працівники колишніх господарств (колгоспів, радгоспів, інших утворень), у тому числі й пенсіонери, які залишилися членами нових підприємств, та члени підприємств, які були живими на дату отримання державного акта про передачу землі у колективну власність КСП, починаючи із зазначеної дати стали її власниками у рівних частках.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

У постанові ВС у справі № 181/257/19 від 29.09.2021 року зазначено «оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності».

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю в момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272, ч. 1 ст. 1273, ч. 2 ст. 1274 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи наведені норми, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають , зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» № 3993-IX від 08.10.2024 внесено зміни до частини 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» до 01.01.2028 року продовжено строк оформлення невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , була членом КСП «Перше Травня ». За життя їй було виділено земельну частку (пай) розміром 2,48, ум. кад. гектари на території Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області.

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті баби, подавши у встановлений законом строк заяву нотаріусу про прийняття спадщини, та, відповідно до положень ЦК України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», в порядку спадкування за законом має право на земельну частку (пай), яку було виділено її бабі.

Отже, з огляду на вищенаведені положення право особи на земельну частку (пай) є непорушним та підлягає захисту, у зв`язку з чим вимоги позивачки про визнання за нею права на земельні частки (пай), розташовані на території Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, є обґрунтованими.

Таким чином, дослідивши наявні у справи докази, враховуючи позицію відповідача про визнання позовних вимог, а також неможливість оформлення права на земельні частки (пай) в нотаріальному порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для судового захисту невизнаних прав позивачки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує те, що спір у даній справі виник не з вини відповідача, а Гніванська міська рада набула статусу відповідача в силу вимог закону. У зв`язку з цим судові витрати слід залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 0,5500 з кадастровим номером 0524510500:02:002:0427 та площею 2,2875 га. з кадастровим номером 0524510500:02:002:0130, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Грижинці Тиврівського району Вінницької області.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Гніванська міська рада Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075

Суддя Патраманський І. І.