Ухвала суду № 139301342, 03.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31277/26

Провадження № 1-кс/761/19161/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22025000000001056 від 06.10.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22025000000001056 від 06.10.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме: на майно та корпоративні права, шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 , що на праві приватної власності належить приватне підприємство Фірма «СЛП» (скорочена назва - ПП Фірма «СЛП», код ЄДРПОУ 21217130), частка у статутному капіталі 100 % еквіваленті корпоративних прав та має прямий вирішальний вплив на вказане підприємство, статутний капітал налічує 100 гривень.

В обґрунтування підстав накладення арешту на майно вказав, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000001056 від 06.10.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

16.07.2026 о 22 год. 20 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

У сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні є достатні підстави для застосування по відношенню до підозрюваного ОСОБА_5 такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою конфіскації майна як виду покарання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на праві приватної власності належить приватне підприємство Фірма «СЛП» (скорочена назва - ПП Фірма «СЛП», код ЄДРПОУ 21217130, який останній володієу 100 % еквіваленті корпоративних прав та має прямий вирішальний вплив на вказане підприємство, статутний капітал налічує 100 гривень.

Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані, унеможливить його подальше відчуження та перереєстрацію.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати те, що ОСОБА_5 або залучені ним треті особи можуть вчинити дії щодо відчуження, приховування та передачі вказаного майна іншим особам, що унеможливить виконання завдання арешту майна.

Тому, є обґрунтована необхідність у обмеженні прав власника щодо розпорядження та відчуження даного майна.

Санкція ст. 111-2 КК України передбачає конфіскацію майна як міру покарання.

Слідчий доводи клопотання підтримав та просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.

Власник майна в судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Перевіривши доводи клопотання, додані матеріали на підтвердження підстав для накладення арешту, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000001056 від 06.10.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

16.07.2026 о 22 год. 20 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5 вказуючи підставу для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Так, згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення в межах якого здійснюється досудове розслідування, а також те, що ч. 1 ст. 111-2 КК України за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, у зв`язку із чим клопотання підлягає задоволенню.

Крім того, надані матеріали клопотання містять дані, що майно на яке прокурор просив накласти арешт належить підозрюваному ОСОБА_5 .

Отже, аналізуючи наведене вважаю, що надані слідчим матеріали підтверджують наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно та корпоративні права, шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження, що на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що на праві приватної власності належить приватне підприємство Фірма «СЛП» (скорочена назва - ПП Фірма «СЛП», код ЄДРПОУ 21217130), частка у статутному капіталі 100 % еквіваленті корпоративних прав та має прямий вирішальний вплив на вказане підприємство, статутний капітал налічує 100 гривень.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1