Рішення № 139301100, 25.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/31426/25 2-а/760/523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Солом`янського районного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №6063854 від 01.11.2025, за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що постановою серії ЕНА № 6063854 від 01.11.2025, винесеною патрульним поліцейським, капралом поліції Слободян Аліною Олександрівною, її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Зазначає, що підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності стало те, що 01.11.2025 о 16 год. 13 хв. 01 сек. у м. Києві, на 1 км шосе Столичного, вона, керуючи транспортним засобом NISSAN ROGUE, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, нібито була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила вимоги п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України. Позивач вказує, що зазначена постанова була вручена їй 01.11.2025.

Зі слів позивача, після зупинки транспортного засобу до неї підійшов працівник поліції, який представився капралом поліції Слободян Аліною Олександрівною, працівником Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. На запитання позивача щодо причини зупинки працівник поліції, як зазначає позивач, конкретної причини не повідомила, проте зажадала пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Позивач зазначає, що після пред`явлення необхідних документів працівник поліції повідомила їй про нібито порушення нею правил користування ременем безпеки та зазначила, що її буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП із винесенням відповідної постанови. При цьому позивач стверджує, що під час руху транспортного засобу вона була пристебнута ременем безпеки та вимог Правил дорожнього руху України не порушувала.

Позивач пояснює, що після зупинки транспортного засобу вона відстебнула ремінь безпеки з метою дістати документи, які знаходилися у бардачку автомобіля. У зв`язку з цим на момент, коли до автомобіля підійшов працівник поліції, ремінь безпеки вже був знятий. На думку позивача, саме ця обставина стала причиною помилкового висновку працівника поліції про те, що вона здійснювала рух транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Вважає, що працівник поліції не встановила фактичних обставин події, не надала можливості належним чином пояснити обставини справи та, не перевіривши її доводи, дійшла передчасного висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, посилається на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення нею адміністративного правопорушення. Зазначає, що працівником поліції не було надано доказів того, що саме під час руху транспортного засобу вона не користувалася ременем безпеки.

На переконання позивача, сама по собі обставина, що після зупинки транспортного засобу вона перебувала без пристебнутого ременя безпеки, не підтверджує факту порушення нею п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України саме під час руху транспортного засобу.

Також позивач посилається на положення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено підстави для зупинення транспортного засобу. Вказує, що перелік таких підстав є вичерпним, а поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. Позивач зазначає, що в її випадку працівник поліції не повідомила конкретної причини зупинки транспортного засобу та не зазначила, яке саме порушення Правил дорожнього руху стало підставою для його зупинення. У зв`язку з цим вважає, що транспортний засіб було зупинено без належних правових підстав.

При цьому позивач наголошує, що до моменту зупинки транспортного засобу вона не вчиняла жодних порушень Правил дорожнього руху, а тому вважає, що працівник поліції безпідставно зупинила її транспортний засіб та після цього необґрунтовано притягнула її до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що під час розгляду справи працівником поліції не було належним чином з`ясовано всі обставини події, не перевірено її пояснення щодо використання ременя безпеки під час руху та не встановлено, чи дійсно порушення мало місце саме в момент руху транспортного засобу. На думку позивача, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена на підставі припущень та неперевірених обставин, без достатніх та належних доказів її вини.

З огляду на викладене позивач вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки вона під час руху транспортного засобу користувалася ременем безпеки, а після зупинки відстебнула його для отримання документів.

Позивач також зазначає, що недоведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, а рішення суб`єкта владних повноважень має бути законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі належним чином встановлених фактичних обставин.

Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову патрульного поліцейського, капрала поліції Слободян Аліни Олександрівни, Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України серії ЕНА № 6063854 від 01.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Ухвалою судді від 27.11.2025 адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

05.12.2025 до суду від представника позивача надійшла нова позовна заява на виконання ухвали судді від 27.11.2025 про залишення позовної заяви без руху, якою позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду.

Ухвалою судді від 12.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.12.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

У відзиві зазначено, що 01.11.2025 о 16 год. 13 хв. у м. Києві, на шосе Столичному, 1, позивач керувала транспортним засобом NISSAN ROGUE, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, будучи непристебнутою ременем безпеки, чим порушила вимоги пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, за що частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. У зв`язку з цим постановою серії ЕНА № 6063854 від 01.11.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідач зазначає, що постанова винесена уповноваженим працівником поліції за результатами безпосереднього встановлення факту порушення позивачем правил користування ременем безпеки. Вважає, що працівником поліції під час розгляду справи було належним чином встановлено обставини події та оцінено наявні докази.

Крім того, відповідач зазначає, що обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписом із нагрудного відеореєстратора працівника поліції, який долучено до матеріалів справи. У відзиві вказано, що в оскаржуваній постанові зазначено номер портативного відеореєстратора - № 477654, яким здійснювалася фіксація події.

З долученого до матеріалів справи відеозапису, на думку відповідача, вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції представився, намагався повідомити позивачу причину зупинки, встановити обставини події та роз`яснити її права й обов`язки. Водночас позивач, перебуваючи в автомобілі, не відчиняла вікно та не реагувала на звернення працівника поліції.

Крім того, відповідач зазначає, що з відеозапису з нагрудної відеокамери вбачається, що під час руху позивач не користувалася ременем безпеки, що, на думку відповідача, підтверджує обставини, зазначені в оскаржуваній постанові. Також із відеозапису не встановлено обставин, які б свідчили про здійснення працівником поліції психологічного тиску на позивача.

У зв`язку з цим відповідач вважає доводи позивача про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення необґрунтованими, а наданий відеозапис таким, що підтверджує обставини, викладені в оскаржуваній постанові.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн відповідач зазначає, що така вимога не підтверджена належними доказами фактичного понесення відповідних витрат. Вважає заявлений розмір витрат необґрунтованим та завищеним, з огляду на те, що дана категорія справ є нескладною та щодо неї існує стала судова практика.

Відтак, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

14.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій представник позивача зазначає, що доводи та позиція відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначає, що відповідно до постанови серії ЕНА №6063854 від 01.11.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 01.11.2025 о 16 год. 13 хв. у м. Києві по шосе Столичне, 1, вона керувала автомобілем «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та під час руху була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України.

Представник позивача вказує, що з долученого відповідачем відеозапису з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського Слободян А.О. не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки. На його думку, відеозапис, навпаки, свідчить про порушення патрульним поліцейським вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП та прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.

Так, представник позивача зазначає, що на відеозаписі з 00:10 по 00:26 зафіксовано рух автомобіля «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_2 , однак факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки на ньому не зафіксований. З 00:36 по 00:56, за твердженням представника позивача, патрульний поліцейський Слободян А.О. в обвинувальній формі почала стверджувати про винуватість ОСОБА_1 , посилаючись на трьох колег, які нібито можуть підтвердити факт її вини.

При цьому представник позивача зазначає, що пояснення Попович Є.С. про те, що після зупинки транспортного засобу вона відстебнула ремінь безпеки, оскільки автомобіль перебував у нерухомому стані, а також необхідність відшукання документів для їх пред`явлення працівникам поліції, патрульним поліцейським до уваги не були прийняті.

Також у відповіді на відзив зазначено, що під час розгляду справи Попович Є.С. просила надати їй для ознайомлення матеріали справи та докази її вини, зокрема відеофіксацію правопорушення, однак, за твердженням представника позивача, патрульний поліцейський ухилилася від демонстрації таких доказів, посилаючись на те, що єдиним матеріалом справи є постанова та що її можна оскаржити протягом десяти днів.

Крім того, представник позивача посилається на обставини, зафіксовані на відеозаписі після складання постанови, зазначаючи, що патрульний поліцейський вимагала від Попович Є.С. підписати постанову, а після її відмови повідомила, що без підпису копія постанови їй вручена не буде. Надалі, як зазначено у відповіді на відзив, працівники поліції обговорювали необхідність отримання письмових пояснень свідків щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем з непристебнутим ременем безпеки.

Представник позивача також зазначає, що на підставі адвокатського запиту Управлінням патрульної поліції у м. Києві надано відповідь та копію письмових пояснень ОСОБА_2 , який зазначив, що був свідком керування автомобілем «NISSAN ROGUE», д.н.з. НОМЕР_2 , з непристебнутим ременем безпеки особою, яку у поясненнях зазначено як « ОСОБА_3 ». У зв`язку з цим представник позивача звертає увагу на те, що до адміністративної відповідальності згідно з оскаржуваною постановою притягнуто ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 .

З огляду на це представник позивача вважає, що письмові пояснення ОСОБА_2 не можуть підтверджувати вину ОСОБА_1 , оскільки містять відомості про іншу особу. Також зазначає, що письмові пояснення інших двох осіб, про яких, за його твердженням, повідомляла патрульний поліцейський Слободян А.О. , до матеріалів справи не долучені.

Представник позивача вважає, що наявний у матеріалах справи відеозапис не доводить факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а письмові пояснення ОСОБА_2 є неналежним та недостовірним доказом, оскільки містять відомості про іншу особу.

На підставі наведеного представник позивача стверджує про відсутність належних, достатніх та достовірних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та просить задовольнити позов, скасувати постанову серії ЕНА №6063854 від 01.11.2025 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ вказаної вище Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Суд зазначає, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

У той же час, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності, а саме: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення адмінправопорушення, працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у зв`язку з порушенням правил користування ременем безпеки під час керування транспортним засобом.

Частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно із п. 2.3. «в» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Судом, було досліджено відеозаписи, надані представником відповідача, однак такі жодним чином не підтверджують вчинення позивачем ОСОБА_1 поставленого їй у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Так, із відеозаписів, долучених відповідачем до відзиву, судом встановлено, що під час руху назустріч автомобілю позивачки відеореєстратором патрульного автомобіля зафіксовано рух автомобіля марки «NISSAN ROGUE», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Водночас відеозапис здійснювався за сонячної погоди, при цьому внаслідок засвічення сонцем та утворення тіні зображення салону автомобіля є недостатньо чітким, у зв`язку з чим встановити за відеозаписом, чи була позивачка під час руху пристебнута ременем безпеки, неможливо.

Після зупинки автомобіля позивачки працівник поліції підійшов до транспортного засобу та почав спілкуватися з водієм. При цьому вікно автомобіля було відчинене лише частково. Під час подальшого спілкування з працівником поліції у позивачки ремінь безпеки вже був відстебнутий.

Водночас зазначену обставину ОСОБА_1 не заперечувала, пояснюючи, що відстебнула ремінь безпеки вже після зупинки транспортного засобу. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивачка не була пристебнута ременем безпеки саме під час керування транспортним засобом, відповідачем суду не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, сам факт того, що після зупинки транспортного засобу позивачка перебувала без пристебнутого ременя безпеки, не підтверджує факту порушення нею правил користування ременем безпеки саме під час руху транспортного засобу.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, оскільки надані відповідачем докази не підтверджують вчинення позивачкою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд приходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 247, 251, 252, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6063854 від 01.11.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова