Рішення № 139298034, 30.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/124/17

Провадження № 2/210/8/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Сільченко В.Є.

при секретарі судового засідання Козіна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про звернення стягнення на предмет іпотек, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Веукраїнський Акціонерний Банк» і ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №65/в, згідно якого Позичальником отримано у ВАТ «ВіЕйБі Банк» кредит у розмірі 31 450,00 доларів, цільове призначення кредиту на купівлю житла. За користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 14,0% річних, з 01.11.2008 року 16,50%.

Кредитні кошти надаються строком по 21 грудня 2026 року включно.

Кредитні кошти було надано на умовах визначених п.21. Кредитного договору.

Банк виконав умови Кредитного договору надав Відповідачу кредит, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію у строки та у розмірі, передбачені кредитним договором та додатковими угодами до кредитного договору.

Факт видачі кредиту підтверджується меморіальним валютним ордером №14501 від 22.12.2006 року.

Пунктом 3.3.2 Кредитного договору встановлено, що відповідач зобов`язався частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п.2.4.1 кредитного договору.

Відповідно до п.4.5 Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну або часткову сплату процентів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 відсотків, від суми повернення кредиту та/або несвоєчасних процентів.

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору №65/в від 22.12.2016 року ОСОБА_1 банк був змушений звернутися до суду. 13 березня 2016 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу було ухвалено рішення по справі №210/359/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі» заборгованості за кредитним договором №65/в від 22.12.2006 року в розмірі 995 663,82 грн.

Однак боржником рішення суду виконано не було. На даний час заборгованість за кредитним договором становить 1 089 297,11 грн, що складається з:

- кредит 24 615,66 доларів США,

- відсотки 18 072,72 доларів США,

всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту складає: 42 688,38 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ станом на 09.08.2016 року становить 1 059 510,18 гривень,

- штраф за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) 29 786,97 грн.

04 жовтня 2021 року суддею Сільченком В.Є. було прийнято до свого провадження вказану цивільну справу.

20.12.2022 року у вказаній справі від позивача надійшла заява про залучення правонаступника позивача.

Ухвалою від 08 лютого 2023 року було замінено позивача у справі на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс».

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. В матеріалах справи міститься заперечення від представника третьої особи, що до задоволення позову, оскільки у вказаній квартирі проживає неповнолітня дитина.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 22 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №65/в, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 31 450,00 доларів США, кредитні кошти надаються терміном по 21 грудня 2026 року, за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 14% річних, з 01.11.2008 року становить 16,50%, цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том.1, а.с.5-10).

Відповідно до п.1.5 договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів за користування, інших платежів передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з Банком у зазначені нижче строки іпотечний Договір трьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,1 метрів квадратних.

Згідно п.4.5 договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків, від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

Відповідно до умов договору його сторони обумовили, що усі платежі для повернення кредиту та процентів за його користування повинні здійснюватися позичальником у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим договором.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала належним чином, і у зв`язку із чим виникла прострочена заборгованість, ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №65/в від 22.12.2006 року у розмірі 995663,82 грн (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 82 копійки) (том.1, а.с.25-28).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року (справа №210/359/16-ц) позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, і на користь позивача з ОСОБА_1 було стягнута заборгованість в розмірі 995663,82 грн.

Вказане рішення набрало законної сили та не скасовано та не змінено в установленому законом порядку.

Сторонами не надано достовірних доказів про те, що вказане рішення суду й на час розгляду цієї справи є виконаним відповідачем ОСОБА_1 в добровільному або примусовому порядку.

19 липня 2019 року між Публічним акційним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та позивачем було укладено договір факторингу №24435, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача за сказаним договором іпотеки (том.1, а.с.226-245).

19.07.2019 року на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги (том.1, а.с.246, 247)

Відповідно до п. 3.2.8 кредитного договору, кредитодавець має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання позичальником будь - яких зобов`язань по поверненню кредиту і сплати процентів.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з розділом 3 іпотечного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання цілому або в частині.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконав зобов`язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на під договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Пунктом 7.5 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених іпотечним договором. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України зазначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державшої реєстрації іпотеки.

В постанові Верховного суд України №6-1080цс15 від 03.02.2016 зазначено що, відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або «належного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 Закону України про іпотеку» міститься й у постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року, який відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включа сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визнача можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до розділу 7 договору іпотеки сторони погодились, що умови цього розділу застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя та вважаються повним укладеним про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. - тобто такий спосіб реалізації предмета іпотеки чітко регламентований діючим законодавством. Пунктом 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про зверне стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку» так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов`язковому рядку має зазначатись в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при ньому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» набуло законного права звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо заперечення третьої особи, стосовно задоволення позову, оскільки у вказаній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, суд зазначає наступне.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, тому попередній дозвіл служби у справах дітей на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки).

Отже, згода служби у справах дітей при виконанні судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення в конкретно визначений спосіб, законом не вимагається.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 335/4107/15, від 06 грудня 2023 року у справі № 466/2588/19, від 02 жовтня 2019 року в справі № 754/15589/14-ц.

Отже у спірному будинку на час укладення договору іпотеки не була зареєстрована ОСОБА_2 , тому неповнолітня дитина на час укладення цього договору не мала права користування вказаним будинком.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про задоволення вимог первісного позову, а вимоги зустрічного позову є не обґрунтованими і до задоволення не підлягають з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 575, 589, 590, 599, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, Закону України "Про іпотеку",

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про звернення стягнення на предмет іпотек задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» за Кредитним договором №65/в від 22.12.2006 року, що становить 1 089 297 (один мільйон вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 11 копійок, звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки від 22.12.2006 року, який був укладений між Банком і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Н.М. за реєстровим №7005, а саме:

- трьохкімнатна квартира за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 61,1 кв.м., житловою площею 42,5 кв.м., шляхом його продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» (03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42-А, ЄДРПОУ 38421401) від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінювання діяльності під час його реалізації, яка буде визначена на момент реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС» всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі - продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі - продажу предмету іпотеки; звертатися до суб`єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу; надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на Предмет іпотеки та зареєструвати право власності на предмет іпотеки, отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки, технічну документацію та ін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ФІНАНС», 03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 42-А, ЄДРПОУ 38421401, суму сплаченого судового збору у розмірі 1 378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду складено та підписано 30 липня 2026 року.

Суддя: В. Є. Сільченко