Ухвала суду № 139297728, 27.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2др/712/85/26

Справа № 712/5912/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ШЕВЧЕНКО О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» адвоката ШИЛІНА Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» Шилін В.А. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

Заяву обґрунтовує тим, що 04 серпня 2026 року Соснівським районним судом м. Черкаси ухвалено рішення у цивільній справі № 711/5912/23 за позовом ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, та стягнення страхового відшкодування. Вказаним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «ВУСО» було відхилено повністю.

Повний текст судового рішення було складено 14 серпня 2026 року.

Під час розгляду справи ПрАТ «СК «ВУСО» поніс судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у фіксованому розмірі 8 000 грн., а також поштових витрат на відправку процесуальних документів у розмірі 373,20 грн.. Загальна сума судових витрат становить 8 373,20 грн.

На виконання вимог ч. 3 ст. 178 ЦПК України попередній (ориєнтовний) розрахунок зазначених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. та поштових витрат у розмірі 373,20 грн. був своєчасно та в повному обсязі викладений представником відповідача адвокатом Шиліним В.А. у тексті Відзиву на позовну заяву (Вих. № б/н від 15.11.2023 року), який містився в матеріалах справи на момент ухвалення судового рішення від 04.08.2026 року.

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» судом було відмовлено в повному обсязі, понесені компанією судові витрати підлягають стягненню з Позивача.

Просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 711/5912/23, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. та поштові витрати у розмірі 373,20 грн., а всього 8 373,20 грн.

Суд не вбачає необхідності викликати сторони в судове засідання, враховуючи характер вирішуваного питання, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 270 ЦПК України.

У зв`язку з цим, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом справи надав: копії Договору про надання правової допомоги від 12 червня 2020 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» в особі Голови Правління Артюхова Андрія Вікторовича та Адвокатом Шиліним Володимиром Анатолійовичем; Додаткової угоди (Додатку) до нього, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси ухвалено 04 серпня 2026 року, при цьому строк для подачі таких доказів закінчився 10 серпня 2026 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що заява про ухвалення додаткового рішення подана 17 серпня 2026 року, шляхом направлення заяви через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 18 серпня 2026 року), тобто зі спливом строків, передбачених положенням ст. 141 ЦПК України, оскільки, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк обраховується не з моменту виготовлення повного судового рішення (як зазначає представник відповідача 14.08.2026 року), а саме з моменту його ухвалення (04.08.2026 року).

Аналогічна правова позиція щодо строків подачі доказів понесення судових витрат на правову допомогу викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18.

Згідно зі ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача був присутній в судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а тому представник відповідача мав можливість своєчасно здійснити процесуальну дію, строк якої обмежений законом, та надати заяву про ухвалення додаткового рішення у строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до загальних норм ЦПК України права та обов`язки сторін є рівними і сторони спору мають право на справедливий суд, а також обов`язок сприяти суду у справедливому розгляді справи шляхом добросовісної поведінки та надання доказів.

Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

Таким чином, заявником пропущено п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення на подання заяви про розподіл судових витрат, а саме ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат на правову допомогу та інших судових витрат. Клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин його пропуску, заявником не подано.

Відповідно до положень ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Відповідно до п. п. 2 та 6 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Також, Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Отже, представник відповідача мав подати відповідну заяву щодо понесених витрат на правову допомогу та інших витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті спору, щодо прийняття якого йому було відомо, та відповідно до положень ЦПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що повний текст рішення суду від 04.08.2026 року виготовлено 14.08.2026 року і саме з цієї дати слід обраховувати встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк. Вказаною нормою чітко передбачено строк для подання доказів понесених судових витрат - п`ять днів після ухвалення рішення та ця норма не пов`язує строк подання доказів зі строком виготовлення повного судового рішення. Строк виготовлення повного тексту та зміст описової та мотивувальної частини судового рішення не можуть впливати на зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, а також на розмір судових витрат, обсяг доказів на підтвердження понесених витрат.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що оскільки представником відповідача було порушено строк подання заяви про стягнення судових витрат з наданням доказів, які підтверджують їх розмір, клопотання про поновлення такого строку не подавалось, а висновки про те, що строк рахується з моменту виготовлення повного тексту рішення, є хибними, - тому заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» адвоката ШИЛІНА Володимира Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: