Рішення № 139297727, 26.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

712/2696/26

2/712/2622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_2 був укладений договір №538010-КС-002 про надання кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-31622», відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно п.2 договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 40 000 гривень на умовах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів:

стандартна процентна ставка - 1 % в день, фіксована

строк кредиту 16 тижнів

комісія за надання кредиту 8 000 гривень

строк дії договору до 07 жовтня 2025 року.

Позивачем зобов`язання за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року виконані належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 гривень.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань заборгованість останнього перед позивачем станом на 15 лютого 2026 року становить 113 200 гривен, у тому числі: 40 000 гривень сума прострочених платежів по тілу кредиту, 45 200 гривень сума прострочених платежів по процентах, 20 000 гривень сума заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, 8 000 гривень сума прострочених платежів за комісією, яку останнім до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заявлені позовні вимоги визнав частково, а також частково визнав обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Так, 17 червня 2025 року між сторонами був укладено договір № 538010- КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Згідно п. 2.7 кредитного договору, загальний розмір наданого кредиту складає 40 000 грнивень Строк, на який надається кредит, становить 16 тижнів (п. 2.3 кредитного договору). Один тиждень становить 7 днів. Тож, загальний строк користування кредитом складає 112 днів (7 днів у тижні х 16 тижнів). Процентна ставка є фіксованою та встановлена в розмірі 1% в день (п. 2.4 кредитного договору). За таких обставин позивач мав можливість нарахування процентів за користування кредитом в розмірі не більше ніж 44800,0 грн. (40000 грн. х 1 % х 112 днів). В той же час позивач вимагає стягнення процентів за користування кредитом в сумі 45 200 гривень, що на 400 гривень перевищує розмір процентів за користування кредитом, які мав право нараховувати позивач. Отже, із заявлених позивачем процентів за користування кредитом в сумі 45 200 гривень, 44 800 гривень нараховані правомірно, а 400 гривень нараховані безпідставно.

Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Воєнний стан в Україні було введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року. Після цього строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. З 24 лютого 2022 року по даний час в Україні безперервно триває воєнний стан. Позивач вимагає стягнення з відповідача 20 000 гривень процентів, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України. Позивачем не зазначено за який саме період прострочення нараховані вказані проценти річні, але у будь-якому випадку це могло бути лише в період з 17 червня 2025 року (моменту укладення договору) до 13 лютого 2026 року (дати подання позову). Протягом усього періоду дії нарахування вказаних процентів річних в Україні діяв воєнний стан і, відповідно, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача процентів річних в сумі 20 000 гривень, а такі проценти підлягають списанню. Отже, вимога позивача про стягнення процентів річних в сумі 20 000 гривень суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки позивач не має права на стягнення процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України, в період дії воєнного стану.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності та переліку будь-яких додаткових та/або супутніх послуг, за які договором встановлена комісія в розмірі 8000,0 грн. У зв`язку з цим умова кредитного договору, яким така комісія встановлена, є нікчемною.

Вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту суперечить положенням ст. 1, 8, 20 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи вищенаведені обставини та аргументи, відповідач: 1) визнає вимогу позивача про стягнення 40 000 гривень заборгованості по тілу кредиту; 2) визнає вимогу позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - в сумі 44 800 гривень; 3) не визнає вимогу позивача про стягнення решти заявленої заборгованості по процентам - в сумі 400 гривень; 4) не визнає вимогу позивача про стягнення відсотків згідно ст. 625 ЦК України в сумі 20 000 гривень; 5) не визнає вимогу позивача про стягнення 8 000 гривень комісії за видачу кредиту.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому останній заперечив проти оводів відвідача ,викладених у відзиві останнього в частини невизнаних ним позовних вимог; заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з викладених в позовній заяві підстав.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою по розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та представник відповідача в судові засідання, призначені на 16 червня 2026 року та на 26 серпня 2026 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, Так, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, відповідача повідомлено про дату, час і місце проведення судових засідань у справі шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу реєстрації відповідача, шляхом доставки смс-повідомлення та на адресу електронної пошти відповідача, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України». Представника відповідача повідомлено шляхом доставки повісток до електронного кабінету останнього.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_2 був укладений договір №538010-КС-002 про надання кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-31622», відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно п.2 договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 40 000 гривень на умовах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів:

стандартна процентна ставка - 1 % в день, фіксована

строк кредиту 16 тижнів

комісія за надання кредиту 8 000 гривень

строк дії договору до 07 жовтня 2025 року.

Позивачем зобов`язання за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року виконані належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 1949027323903 від 18 червня 025 року на суму 40 000 гривень та випискою по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , наданими АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року, постановленою за клопотанням представника відповідача про витребування доказів.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. ( ч.2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до п.5) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6) ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12) ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, «загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом».

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Якщо є електронна форма договору, то і підписати його необхідним електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" , за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобу механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторінки, в якій мають міститися зразки відповідей аналогів власноручних підписів.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Договір №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-31622», відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивачем підтверджено достовірними, допустимими, достатніми доказами, що 17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_2 був укладений договір №538010-КС-002 про надання кредиту.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Позивачем зобов`язання за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року виконані належним чином і в повному обсязі, надано відповідачу грошові кошти в сумі 40 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (МО) № 1949027323903 від 18 червня 025 року на суму 40 000 гривень та випискою по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , наданими АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2026 року, постановленою за клопотанням представника відповідача про витребування доказів.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву,в якому останній позовні вимоги визнав частково, зокрема підтвердив факт укладення та підписання ним договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року з ТОВ «Бізнес позика» та факт отримання ним грошових коштів в сумі 40 000 гривень від позивача за цим договором.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526, 612 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 359/8795/16-ц, «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору 538010- КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, відповідач сплачує проценти за користування кредитом в розмірі 1% в день процентна ставка стандартна, фіксована.

Разом з тим, позивачем помилково нараховано відповідачу проценти за користування кредитом в розмірі 45 200 гривень.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заявлені позовні вимоги в частині стягнення з нього процентів за користування кредитом визнав частково в розмірі 44 800 гривень.

Зазначив, що 17 червня 2025 року між сторонами був укладений договір № 538010- КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Згідно п. 2.7 кредитного договору, загальний розмір наданого кредиту складає 40 000 грнивень Строк, на який надається кредит, становить 16 тижнів (п. 2.3 кредитного договору). Один тиждень становить 7 днів. Тож, загальний строк користування кредитом складає 112 днів (7 днів у тижні х 16 тижнів). Процентна ставка є фіксованою та встановлена в розмірі 1% в день (п. 2.4 кредитного договору). За таких обставин позивач мав можливість нарахування процентів за користування кредитом в розмірі не більше ніж 44800,0 грн. (40000 грн. х 1 % х 112 днів). В той же час позивач вимагає стягнення процентів за користування кредитом в сумі 45 200 гривень, що на 400 гривень перевищує розмір процентів за користування кредитом, які мав право нараховувати позивач. Отже, із заявлених позивачем процентів за користування кредитом в сумі 45 200 гривень, 44 800 гривень нараховані правомірно, а 400 гривень нараховані безпідставно.

Суд погоджується з вказаними доводами відповідача.

17 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_2 був укладений договір №538010-КС-002 про надання кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-31622», відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно п.2 договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 40 000 гривень на умовах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів:

стандартна процентна ставка - 1 % в день, фіксована

строк кредиту 16 тижнів.

Враховуючи викладене, відповідно до умов договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в розмірі 44 800 гривень, виходячи з наступного розрахунку:

40 000 гривень (сума кредиту) х 1% в день від суми кредиту х 16 тижнів (строк користування кредитом, тобто 112 днів (7 днів у тижні х 16 тижнів)).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково в розмірі 44 800 гривень.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України)».

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано. Згідно наданого відповідачем відзиву, факт невиконання умов договору №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року відповідачем не заперечується.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 20 000 гривень, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а не п. 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України сумі 20 000 гривень за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року задоволенню не підлягають.

Згідно наданого відповідачем відзиву, вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України сумі 20 000 гривень за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року, відповідачем не визнаються.

Разом з тим, заперечення відповідача проти стягнення несплаченої суми комісії за надання кредиту в розмірі 8 000 гривень є необґрунтованими і безпідставними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 14 462 гривні 40 копійок, у тому числі: 92 800 гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 44 800 гривні 40 копійок заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 8 000 гривень заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 2 662 гривні 40 копійок згідно платіжної інструкції №5134 від 24 лютого 2026 року.

Враховуючи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 92 800 гривень (тобто 81,98% від розміру заявлених позовних вимог 113 200 гривень), розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 182 гривні 64 копійки (2 662 гривні 40 копійок х 81,98%).

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 4, 15, 16, 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12,13, 76 - 81, 83, 89, 95, 263, 280, 281, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239; заборгованість за договором №538010-КС-002 про надання кредиту від 17 червня 2025 року в розмірі 92 800 (дев`яносто дві тисячі вісімсот) гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 182 (дві тисячі сто вісімдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки, а всього: 94 982 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2

Суддя О.М. Борєйко